Хліба досить, бо досить зброї

За емоціями не видно раціо, комерційних та політичних інтересів, які зовсім не мають стосунку до України чи ставлення до нас.

Нікому не цікаво вдаватися в суть та бачити вихід з неприємної, але далеко на катастрофічної ситуації.

Тільки я зараз не про це: дуже скоро знайдуть рішення — його вже шукає Єврокомісія, і наше зерно знову далі піде транзитом через Польщу, Болгарію чи Словаччину на експорт, а не для демпінгу на їхньому внутрішньому ринку.

Я зараз про певний економічний оксюморон: війна та експорт хліба.

Коли схожу війну за свою незалежність провадила Велика Британія, то калорійність добової пайки для тилового жителя було доведено до 900 калорій.

Аби солдат Його Королівської величності міг споживати необхідні 5000 калорій.

Воїн ЗСУ нині отримує визначені 4900 калорій, але хіба хтось рахує їх в тилу?

Причому до війни британський АПК повністю забезпечував себе харчами й ще 50% виробленого м'яса та зерна експортував.

До усього: острів так і не взяли в морську облогу, шляхи постачання не було перерізано.

Проте продовольчі картки було скасовано лише в 1954 році — і загалом, як це не парадоксально, саме переможна Британія, а не переможена Німеччина найважче і найдовше виходила з війни та поверталася до нормального життя.

Продовольчі картки було скасовано лише в 1954 році — і загалом, як це не парадоксально, саме переможна Британія, а не переможена Німеччина найважче і найдовше виходила з війни та поверталася до нормального життя

Women's Land Army була розпущена лише 1949 року, а до того мільйони жінок допомагали фермерам орати поля.

Для агітації навіть було розорано Гайд-парк в центрі Лондона.

В центрі ж Вашингтона перша леді Елеонора Рузвельт розбила грядку просто на галявині Білого дому.

Ініціатива "Сади перемоги", яка була придумана ще в Першій світовій та відновлена в Другій, закликала вирощувати продукти просто в парках, скверах, публічних місцях.

І в 1943 році вона дала стільки ж овочів і фруктів, як і все комерційне сільське господарство.

Читайте також: Відновлення експорту електроенергії – світло в кінці тунелю?

Звісно, не можна проводити прямі паралелі з Україною: тоді війна була тотальною, на фронтах перебували десятки мільйонів, що не виробляли продукцію, а споживали.

Але в Німеччині, для якої війна була ще більш нещадною, норма споживання складала 1200 калорій, а не 900 як в Британії.

До сорок четвертого німці взагалі не відчували критичних змін в харчуванні. Масло і цукор були в раціоні. Як і сосиски.

Навіть в березні 1945 ефективно діяла система централізованого розподілу продовольства.

А число отримувачів харчового пайка в Рейху виросло з 80 мільйонів в довоєнному 1938 лише до 89 мільйонів в 1943.

Це все бісило союзників, які навіть запланували масові бомбардування полів фосфорними бомбами.

Набагато краще забезпечення їжею можна пояснити також доступом до ресурсів завойованих країн — зокрема аграрних центральноєвропейських.

І найперше, до українського хліба.

Набагато краще забезпечення їжею у нацистській Німеччині можна пояснити також доступом до ресурсів завойованих країн — зокрема аграрних центральноєвропейських. І найперше, до українського хліба

Як і в 1918, так і в 1941 наше збіжжя ставало одним з ключових факторів війни.

Звісно, воно не могло визначити переможця — це залежало від інших речей, але могло або скоротити або продовжити тривалість війни.

І ось вперше за останні сто років українське зерно працює на Україну.

Під час війни.

Читайте також: Чому наші сусіди підняли бунт проти українського зерна?

А який би ресурс могли б мати, якби наше село рухалося як французьке чи голландське?

Якби його поступ не переривало катєрінєське кріпацтво чи сталінське колхозніцтво?

Інколи здається, що в багатій на катастрофи нашій історії все ж ключовою є ліквідація Золотої Держави — Гетьманщини.

Домодерна нація, яка кипіла в її казані, могла стати чимось на кшталт Голландії на східному краї Європи.

Де козацька шляхта вміло користувалася буржуазними практиками.

Де вільний ринок на протестантський манір гармонійно поєднувався зі становим суспільством.

Де вперше в нашій історії гетьман Іван Мазепа зверстав бездефіцитний бюджет.

І ось коли дивишся на заблокований експорт українського зерна, то якось дуже рельєфно відчуваєш оте сусідство війни й хліба: "Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо обирає свободу, матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний".

Тільки якщо раніше ми втрачали й свободу, і хліб тому ця фраза читалася з бромом, то тепер якраз все навпаки.

Хліба досить, бо досить зброї.

А це і є та формула стійкості будь-якої форми української державності.

Джерело

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.