Коли Україна знищить Кримський міст: історія створення та прогнози ліквідації

Еспресо розповість вам історію, "бойовий шлях" та які перспективи Кримського, або керченського, моста.

Про що в статті:

• Історія ідеї моста: спершу був лише дріт;
• Перший реальний міст: від канатної переправи до залізничного моста;
• Створення і характеристики Кримського моста;
• Перший конфлікт: о. Тузла та інцидент у 2018 році;
• "Бавовна" на мосту під час повномасштабної війни;
• Чи реально знищити Кримський міст і коли це може статися: думки експертів

Історія ідеї моста: спершу був лише дріт

Фото: Вікіпедія

Кримський півострів завжди мав важливе стратегічне значення. Він був форпостом давньогрецьких колоній, згодом Римської і Візантійської імперій. Сотні років тут панувало Кримське ханство під протекторатом турків, поки наприкінці XVIII ст. Крим не захопили росіяни. Великою мірою завдяки козакам, яких після того просто розформували. Коли Крим, материкова Україна, Кубань і Кавказ стали частиною однієї держави, постало питання, як з’єднати ці всі шматки імперії в одну магістраль.  

Тож ідея, щоб поєднати мостом Керченський і Таманський півострови, насправді не є новою.

Понад 200 років тому людство розпочало індустріальну еру, відтоді значно виросла потреба в швидкості доставок як товарів, так і інформації. Світ щодня ставав тіснішим, і цьому сприяли масштабні міжнародні проєкти, що єднали не лише материки, але й океани та моря. Мова в першу чергу про Суецький канал (з’єднує Середземне море з Червоним, почав працювати в 1869 році), Панамський канал (з’єднує Атлантичний океан з Тихим, перші спроби будівництва почалися в 70-х роках XІX ст., запрацював в 1914 році) та трансатлантичний телеграфний кабель (започаткував потужні міжнародні фондові біржі та "електронну пошту", перший кабель проклали дном Атлантичного океану в середині XІX ст. між Ірландією і Ньюфаундлендом. Згодом ці кабелі замінили на трансатлантичні телефонні кабелі та зараз на кабелі з оптоволокна для швидкісного інтернету).

У 1870 році Крим з'єднали з Кубанню завдяки дроту індо-європейського телеграфу, що починався в Лондоні, йшов через Берлін, Варшаву, Одесу і через Керченську протоку до Кавказу, Ірану і, зрештою, до Індії. Після успішного будівництва цієї телеграфної лінії британський уряд розглядав залізничний маршрут з Англії в Індію завдяки будівництву залізничного моста через Керченську протоку. Однак тоді реалізацію проєкту порахували занадто дорогою, до того ж, відносини між Британською та Російською імперіями були досі напружені через відголоски Кримської війни.

Вважається, що чи не першим, хто серйозно в Росії задумався про спорудження такого моста, став син творця таблиці хімічних елементів – морський офіцер та інженер Володимир Менделєєв. Його робота "Проєкт підняття рівня Азовського моря запрудою Керченської протоки" побачила світ у 1899 році. Однак така ідея виявилася надто революційною.

Вже на початку XX століття в Російській імперії розробили декілька проєктів будівництва моста через Керченську протоку. Для імперії було важливо збудувати залізничний міст. Інженери запропонували два можливі варіанти маршруту: північний, між Керченським півостровом і косою Чушка, та південний, що пролягав би через Тузлинську косу (о. Тузла постав лише у 20-х роках ХХ століття).

Основним ініціатором спорудження був імператор Микола II, однак через російсько-японську війну, революцію 1905-1907 років, а потім Першу світову війну амбітну ідею відклали на невизначений термін.

Перший реальний міст: від канатної переправи до залізничного моста

У Радянському Союзі вирішили "воскресити" ідею моста. Прискорена індустріалізація СРСР потребувала нових залізничних шляхів. Вже у 1930-х роках планувалося прокласти залізницю з півдня України від Херсона через Крим, мостом через Керченську протоку, а потім уздовж усього Чорноморського узбережжя Кавказу до Поті. Цікаво, що деталі для цього моста замовили в Німеччини. Та через початок у 1941 році німецько-радянської війни ці плани знову було відкладено.

За іронією долі німці, які будували запчастини для моста і захопили Україну, Крим, Кубань, - почали втілювати ідею в реальність. Це було пов'язано з необхідністю стабільного постачання військ. Розуміючи складність проєкту, що потребував би багато часу на реалізацію, 1942 року німці спершу розпочали будівництво простішої, канатної дороги.

Її відкрили в червні 1943 року. Як писав Альберт Шпеєр (головний архітектор Рейху), ця канатна дорога лише "худо-бідно забезпечувала потреби" армії. Адже пропускна спроможність була вкрай низькою.  

Ще навесні 1943 року Адольф Гітлер наказав розпочати будівництво п'ятикілометрового автомобільного та залізничного мосту через Керченську протоку. Будівельні роботи стартували, але наступ Червоної армії зупинив будівництво. Під час відступу німецьких військ канатна дорога була частково висаджена в повітря, також німці знищили недобудований міст.

Після захоплення Криму в лютому 1944 року радянські війська змогли відновили канатну дорогу та використали її для підтримки наступу. Навесні 1944 року почалося форсоване будівництво багатостраждального Керченського залізничного моста. Радянці таємно стежили за планами німців, тому по їхніх же стопах почали втілювати ідею, яку захищали сотнями одиниць техніки (як і зараз). За сім місяців, у листопаді 1944 року, міст був готовий до перевезень, але все ще не був повністю добудований. Довжина моста становила 4,5 кілометра, ширина – близько 3 метрів. Та вже навесні 1945 року масивний лід з Азовського моря зруйнував велику частину опор моста. Він став непридатний для використання, і його розібрали (останні прольоти прибрали аж у 1968 році). Тому, по суті, в робочому стані перший залізничний міст між двома півостровами проіснував усього пів року.

Створення і характеристики Кримського моста

Фото: ґуґл-карта

Згодом комуністична влада знову роздумувала над питанням створення сухопутного моста через протоку. Однак через дорогу вартість проєкт так і не пробували реалізувати.

Вже за незалежної України до цього питання офіційно звернулися у 2008 році. Ідею моста обговорювали на рівні прем'єр-міністрів. Тоді проєктування і будівництво моста потрапило до "Транспортної стратегії України до 2030 року". А вже у 2010 році, коли Віктор Янукович став президентом України, питання будівництва моста знову "вивели на світло". Зокрема, під час Революції Гідності, у грудні 2013 року, уряди країн підписали угоду про спільні дії з організації будівництва моста. Цікаво, що Кабмін України затвердив угоду в січні 2014 року, за місяць до початку окупації Криму. Тому в день незаконного тимчасового включення Криму в склад РФ росіяни вже розпочали конкурс на будівництво мосту, цинічно посилаючись на "легітимний" договір з урядом Януковича.

Тож, коли РФ окупувала Крим і побачила, що її злочин проти міжнародного права залишився непокараним, росіяни відчули себе господарями півострова і розпочали самостійно втілювати ідею будівництва мосту. Звісно, не обійшлося без зрад і крадіжок грошей, та все ж міст мав пріоритетне значення для Володимира Путіна, тому його зведення було першочерговим. Окупаційна влада назвала будівництво мосту "історичною місією", одним із ключових завдань для "остаточного об'єднання Криму з Росією".

Тож будівництво мосту мало як практичне, так і символічне значення. Адже, з одного боку, він більше інтегрував Крим в російську економіку, збільшивши потік товарів і людей, але, з іншого боку, міст мав засвідчити світу "єдність" Криму і материкової Росії. Крім того, а можливо і в першу чергу, міст дав змогу в рази наростити військову присутність росіян на півострові, перетворивши Крим на одну велику військову базу.  

Щоб збудувати автомобільний і залізничний міст, росіянам знадобилося майже чотири роки. Роботи стартували на початку 2016 року. У травні 2018 року відкрили автомобільну частину, тоді Путін показово нібито проїхався вантажівкою по ньому. А лише в грудні 2019 року запрацював залізничний міст.

Фото: вікіпедія

Варто враховувати, що Кримський міст — арочний, а мости такого типу не можна будувати у сейсмічних районах. А він проходить над тектонічним розломом, що йде дном Керченської протоки і має велику товщину відкладень мулу й багато грязьових вулканів. Це сприяє утворенню тріщин на мості і пришвидшеній природній його руйнації. 

Поза тим, вартість моста становила понад 4 млрд доларів. Цікаво, що будівництвом займалася компанія близького друга Володимира Путіна – мільярдера Аркадія Ротенберга.

Загальна довжина моста становить 18,1 км, з них 11,5 км проходять по суші, у тому числі островом Тузла, а 7,5 км – над морем. По-суті, міст складається з двох – з автомобільного (4 смуги) і залізничного (2 колії). Пропускна спроможність мосту – 40 тисяч автомобілів на добу. Залізничний міст може пропускати потяги вагою до 7,1 тис. тонн, щодоби кількість таких поїздів може доходити до пів сотні пар.

Така пропускна спроможність робить міст надважливою транспортною артерією, яка забезпечує логістику як військових, так і цивільного населення. Тому робить його стратегічною ціллю у теперішній війні.

До того ж, цей міст спеціально зробили таким чином, щоб контролювати судноплавство в Азовському морі та заблокувати доступ для українських суден й кораблів. Автомобільний міст штучно занизили, щоб невеликі судна не могли пройти під його опорами, і також повинні були йти через основний прохід. А ширина і висота основного прольоту є істотно меншою, ніж у таких само мостів. Це було зроблено, щоб обмежити розмір суден, які могли б заходити в українські порти Азовського моря, а також щоб дати можливість росіянам повністю контролювати та в будь-який час перекривати прохід.

Перший конфлікт: о. Тузла та інцидент у 2018 році

Фото: вікіпедія

Ще 20 років тому між Україною та Росією могла спалахнути війна. Причиною був о. Тузла, через який зараз проходить Кримський міст. Тоді росіяни самочинно почали зводити дамбу в Керченській протоці від Таманського півострова до острова Тузла, який офіційно належить Україні. Жовтень 2003 року був дуже спекотний на події та заяви. Україна навіть звернулася до гарантів Будапештського меморандуму через дії РФ. Росіяни зупинили будівництво всього за 100 метрів від українських прикордонників, які націлили на них зброю і готові були захищати українську територію. Та в листопаді 2003 року влада України та Росії домовилися про припинення подальшого будівництва дамби.

Вже після анексії Криму й зведення моста, у листопаді 2018 року, між Україною та Росією стався відомий конфлікт у Керченській протоці, що призвів до запровадження в Україні першого воєнного стану (у 10 областях на 30 діб).

Тоді кораблі ВМС України здійснювали перехід з Чорного до Азовського моря, щоб потрапити в порти Бердянська та Маріуполя. У районі Керченської протоки їх зупинив російський танкер, що перегородив прохід під мостом. 25 листопада українські кораблі зазнали нападу з боку сил ВМФ Росії та берегової охорони РФ. В Україні того ж дня екстрено скликали засідання РНБО і наступного дня затвердили рішення про запровадження воєнного стану на 30 днів (у 10 областях).

У підсумку всі три українські судна захопили росіяни. А в полон потрапили 24 моряки, 6 із яких були поранені. Українців повернули лише через рік – у вересні 2019 року, після обміну військовополоненими.

"Бавовна" на мості під час повномасштабної війни

З перших днів повномасштабної війни у медіа почали з’являтися заяви про те, що Україна має право знищити Кримський міст. Адже Кримський міст є законною метою для України, і Женевські конвенції, які регламентують правила ведення воєн, не містять заборони атакувати подібні об’єкти. Зокрема, 21 квітня 2022 року секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що ЗСУ можуть знищити Керченський міст, який російська сторона використовує для підкріплення своїх військових на півдні України. Данілов зазначив, що Україна це зробить, "якщо буде можливість".

Така можливість з’явилася за декілька місяців. Перші вибухи на мості пролунали 18 серпня 2022 року. Хоча окупаційна влада сказала, що ніякої загрози для моста не було. Тоді нібито було збито український безпілотник, а в Керчі оголошувалася повітряна тривога.

Вже 8 жовтня на мості стався дуже серйозний вибух, а фото й відео знищення прольотів конструкції неабияк порадували українців. Тоді, як згодом розповів голова СБУ Василь Малюк, українські спецслужби використали вантажівку з 21 т вибухівки, яка була загорнута у плівку такої товщини, щоб сканери у пунктах пропуску її не помітили. Вона вибухнула близько 06:00 в той момент, коли на залізничній колії проїжджав потяг з цистернами палива. Вибух був такий сильний, що зруйнував дві секції автомобільного мосту і пошкодив залізничний.

Такий стан справ порушив військову логістику окупантів, що мало значний влив на ситуацію на південному фронті. Зокрема, це відіграло роль у поверненні Херсона всього за місяць часу після інциденту на мості. Лише 5 грудня 2022 року окупантами було відновлено автомобільну частину моста, і то тільки для легкових автомобілів (для вантажних – наприкінці березня 2023 року). Рух однією пошкодженою залізничною колією відкрили лише 5 травня 2023 року.

Фото: скрін з відео / соцмережі

Наступний серйозний удар по мосту стався 17 липня 2023 року. День перед цим українські сили масовано атакували міст повітряними дронами, шукаючи слабинки в російській обороні. А вже вночі його було атаковано безпілотними надводними апаратами. Вибух був настільки потужний, що пошкодив два прольоти мосту, один з яких упав у воду. Рух транспорту знову був перекритий. Лише 5 вересня росіяни встановили новий проліт замість знищеного.

Зараз міст працює обмежено: лише ліва автомобільна частина, а на залізниці курсують не всі потяги. До того ж, на мосту часто лунають сирени тривоги й окупаційна влада регулярно перекриває рух.

Чи реально знищити Кримський міст і коли це може статися: думки експертів

Для початку треба розуміти, що Кримський міст має дуже потужну багаторівневу оборону, яка включає, зокрема, системи ППО та ПРО, військові протидиверсійні катери, берегові ракетні комплекси, винищувачі, супутники космічного стеження і навіть бойових водолазів. Після атак надводними дронами росіяни ще й натягнули сітки та підтопили баржі біля опор моста. Тому це важкодоступна ціль, яка потребує копіткої аналітичної роботи, перш ніж здійснювати атаки.

До того ж, міст має багато кілометрів протяжності, тож одним ударом його практично неможливо повністю знищити, зате можна пошкодити частину з прольотів конструкції й тим самим значно ускладнити логістику окупантам. Хоча деякі експерти й відзначають, що Кримський міст – це проста інженерна конструкція, яка посиплеться за принципом доміно, якщо добряче вдарити кількома ракетами по одній з його арок. Та, як показує практика з двома потужними атаками, він устояв, і лише падали ті частини конструкції, які, власне, зазнавали удару. 

На думку експерта Defense Express Івана Киричевського, необхідно як мінімум 10 балістичних ракет ATACMS (наразі Україна має скорочену версію цих ракет з касетними боєприпасами, які не годяться для таких ударів), щоб досягти успіху ракетним ударом по Кримському мосту. Але в разі часткового успіху окупанти можуть за короткий час відновити міст, а ЗСУ таким чином втратили б дорогоцінні ракети. Хоча, звісно, з символічної точки зору – кожен такий удар має важливе психологічне значення і б’є по амбіціях Путіна, по нібито "закритому" питанню щодо Криму.

Натомість експерт з військових питань, генерал-майор запасу СБУ, заступник голови СБУ (2014-2015 рр.) Віктор Ягун має іншу думку. Він розповів Еспресо, що Кримський міст неможливо знищити тими засобами, які зараз є в розпорядженні України. Для повної ліквідації моста потрібна фізична присутність на об’єкті, коли можна закласти всюди вибухівку.

"Насправді кажучи, його знищити дуже важко, а фактично неможливо тими засобами, які зараз є в України. Згадаймо минулорічний приклад. Їхала вантажівка, яка мала 21 тонну вибухівки, і вона лише опустила два прольоти мосту і спричинила пожежу, бо там стояв потяг. Тому розповідати про якісь ракети, на зразок Storm Shadow, які мають лише 450 кг вибухівки, – це просто смішно. Бо виходить, що потрібно понад 40 таких ракет, щоб досягти потужності у 21 тонну вибухівки. У нас немає такої кількості ракет", - каже Віктор Ягун.

Експерт додає, що знищити міст без фізичної присутності там – це місія неможлива.

"Це така ж історія, як нам розповідали пропагандисти, що ми дистанційно знищили Каховську греблю. Але неможливо знищити ГЕС дистанційно, як і неможливо ракетами знищити Київську ГЕС. Щоб їх знищити, треба фізичну присутність на об’єктах, коли вкладається велика кількість вибухівки всередину споруди. Тому справді зараз ми можемо лише на певний час переривати логістику окупантів. Якщо щось можна зробити, потяг підірвати, значить, треба вагон вибухівки туди послати. Якщо треба опору збити, тоді варто багатотонний корабель щоб туди врізався. Я вірю в здатність наших хлопців щось таке придумати, але на даному етапі військових можливостей ми не здатні повністю знищити міст", - констатує Віктор Ягун.

В українській розвідці неодноразово заявляли, що півострів використовується росіянами, як великий логістичний хаб для переміщення сил і засобів углиб території України. Тому, звичайно, що "будь-які логістичні проблеми – це додаткові ускладнення для окупантів", кажуть в ГРУ. Цим і займаються наші спецслужби – точними ударами порушують логістику постачання російської армії, щоб змогти переломити ситуацію на південному фронті.

Тому тимчасове виведення з ладу Кримського мосту означає перерізання основної транспортної артерії Криму, позбавлення його безперебійного постачання провізії, палива, зброї, особового складу. Це важливо також при плануванні операції з повернення Криму в склад України. Адже, якщо окупантів відрізати від материкової Росії, українські війська могли б притиснути росіян і змусити їх здатися.

Капітан 1-го рангу запасу ВМС ЗС України, стратегічний експерт компанії "Соната", заступник начальника штабу ВМС ЗСУ у 2004-2020 роках Андрій Риженко у коментарі Еспресо також погодився, що повне знищення моста можливе лише при фізичній присутності на об’єкті, бо Кримський міст – дуже велика конструкція. Однак серйозної шкоди йому можна завдати і наявними засобами.

"Щоб його серйозно пошкодити, треба забезпечити вибух як мінімум декількох тонн вибухівки в окремому місці. Наприклад, біля опори чи на автомобільному або залізничному полотні. Бажано на залізничному, бо найбільша шкода для нас йде через залізничне сполучення, адже таким чином у Крим, а згодом на південь України доставляють важку техніку і боєприпаси. Таке от завдання: принести туди кілька тонн вибухівки і щоб воно детонувало. Якщо це сотні кілограмів, тоді буде як з дроном Sea Baby, який вибухнув влітку і завдав пошкодження легкого характеру. Було пошкоджено дорожнє покриття, але це зайняло не багато часу в окупантів, щоб повністю все відновити. Зараз Україна створює новий потужний морський дрон – підводний дрон "Марічка". Він може нести декілька тонн вибухівки. Удар такої сили по опорам моста міг би завдати дуже серйозної шкоди. Також серйозної шкоди може завдати корабель, наповнений вибухівкою, своєрідний брандер, який проходив би під мостом. Але треба розуміти, що росіяни за цим активно слідкують і всі кораблі перевіряють. Стосовно ракет, так Україна періодично намагається туди бити. Принаймні була інформація про переобладнані українцями С-200, які можуть нести велику кількість вибухівки. Всі ці спроби – це пошуки слабкого місця в обороні противника, бо росіяни інвестують великі гроші в оборону моста", - зазначає експерт.

Фото: Gettyimages

Тож чим Україна атакує й може атакувати Кримський міст, щоб ще більше вивести його з ладу?

• Диверсійні спецоперації

Після успішної у жовтні 2022 року росіяни стали прискіпливіше перевіряти все, що їде мостом і пливе під ним, тому шанси на повторний успіх є малоймовірні.

• Надводні, підводні й повітряні дрони

Це, напевне, найбільш перспективна й дешева зброя, яка довела свою ефективність у липні 2023 року. Враховуючи, що Україна розбудовує цілий флот дронів, такі атаки варто очікувати в майбутньому. Однак для повного знищення моста потрібні сотні таких дронів.

• Ракети Storm Shadow, ATACMS, "Гарпун" та оновлені українські "Нептуни" й інші розробки

Україна отримала від союзників потужні високоточні ракети малої дальності, якими успішно нищить військові об'єкти РФ на окупованих територіях. Однак, по-перше, вони лише гіпотетично досягають Кримського моста за умови відповідної комплектації (як мінімум в 300 км, а таких ЗСУ не надавали, принаймні офіційно), а по-друге, їх потужності все одно недостатньо для повного знищення моста. Також союзники побоюються, що Київ битиме такими ракетами по цілях на території РФ, а це нібито може спровокувати конфлікти НАТО і Росії. Це одна з причин, чому Німеччина не дає Україні свої ракети Taurus, десятки яких могли б справитися з завданням успішної руйнації Кримського моста, адже мають ефективну систему наведення, дальність польоту і призначення вражати бункери противника (тобто потужну бойову міць). Та українські розробники також не сплять, і влада декілька разів заявляла про нарощування потужностей з виробництва власних ракет малої і середньої дальності. Тому в перспективі Кримський міст може бути атакований і українськими ракетами.

Отже, що ми маємо у підсумку? Україна спроможна розумно бити по Кримському мосту і в разі успіху надовго припиняти рух по ньому. Однак повністю знищити його зараз не вийде, бо для цього потрібно або десятки, а то й сотні високоточних ракет чи дронів, які здатні бити на відстань у понад 300 км, що мають ще й подолати захист, встановлений довкола моста, або дуже продумана спецоперація, щоб якимось чином непомітно доставити на опори моста тонни вибухівки.

Фото: вікіпедія

Повне знищення (вірніше демонтаж) моста варто очікувати після повернення Криму. Тоді його можуть розпиляти на металобрухт (але це робота, яка потребує великої кількості робітників, техніки та часу), або просто закласти вибухівку й зірвати у повітря (однак тоді довкола буде чимало сміття, яке заважатиме руху суден в Азовське море). Зараз же Україна притримується тактики точкових, але ефективних і добре продуманих ударів по ньому, які дають можливість, по-перше, руйнувати логістику окупантів, а по-друге, нагадувати, що раніше чи пізніше Крим повернеться до складу України і там не буде місця для цього незаконного моста.    

Як свого часу сказав голова меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, українцям просто варто набратися терпіння, бо безсумнівно, що одного дня Кримський міст, як і Берлінський мур, зникне:

"Але той момент, коли по Кримському мосту буде завдано нищівних ударів і його буде зруйновано, буде вже означати звільнення Криму. У цьому немає жодних сумнівів. Тому я думаю, що ми повинні просто в цьому випадку набратися терпіння, і в силу своїх можливостей максимально допомагати нашим Збройним Силам".

Читайте також: Що потрібно Україні для знищення Чорноморського флоту. Пояснюємо