Колоніалізми бувають різними

Колонізацію території можна порівняти з появою в організмі пухлини.

Пухлини бувають доброякісні та злоякісні. Перші просто розсувають сусідні тканини, другі з'єднуються з ними та руйнують їх.

Британський колоніалізм "доброякісний". Британці ніколи не змішувалися з колонізованими, а тих допускали у своє середовище лише неохоче і суто в індивідуальному порядку.

Французький та німецький колоніалізм ближче до доброякісного, але з окремими проявами злоякісності. Для французів це "чорноногі" (pieds-noirs), для німців їхні сусіди-"арійці" (наприклад, голландці). Там і там були спроби змішування, тобто колективної інкорпорації колонізованих як "другосортних, але своїх".

Російський колоніалізм — ідеальний приклад злоякісного. Він намагається перетворити на "друго/третєсортних, але своїх" всіх, кого зможе колонізувати. Байдуже, під якими гаслами — панславізму, православ'я, "цивілізаторства" чи комунізму.

Читайте також: Про перспективи колапсу Росії

Ось чому росіяни як власне "русские" залишилися "віртуальною нацією" - imagined community - причому уявленою не "знизу", як німці та українці, а "зверху", як французи; але ця віртуальна нація, на відміну від тих же французів, так і не стала реальною (не розвинула власної культурної гомогенності). В цієї геополітичної пухлини такі розмиті краї, що неможливо виокремити її "ядро" - оцих-то "русских" - і перетворити їх на реальну націю, що живе у власній, достатньо культурно гомогенній, національній державі.

Єдиний вихід — пошматувати й дати розвиватися кожному шматку окремо. Тоді ще є шанс, що з них по окремості розвинеться щось позитивне і відносно неагресивне.

P.S. Для тих, хто взагалі не розуміє метафор, додатково поясню: під "руйнуванням тканин" у цьому контексті слід розуміти руйнування не тіл (життів), а ідентичності колонізованих. Мені здавалося, це цілком зрозуміло. 

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.