Кому на руку маніпуляції з цифрами втрат цивільних в Україні?

Мені дуже прикро, що дорослі люди вдаються до цієї очевидної маніпуляції. Я нічого не стверджуватиму про статистику з Гази — наскільки вона точна, який відсоток зафіксованих нею жертв бойових дій — цивільні особи (підкреслю, що в українській "статистиці" фігурують лише цивільні) тощо я не знаю. А ось про Україну знаю.

Йдеться про дані ООН, а точніше — Моніторингової місії ООН з прав людини. Місію було розгорнуто ще у 2014 році, і її дані про втрати в російсько-українській війні (з обох боків лінії зіткнення) за 2014 – 2022 рр., дійсно, є найповнішими, точними та вірогідними.

Читайте також: Кокетлива емпатія людожера

Річ у тому, що Місія не вважає за можливе за умовчанням довіряти даним офіційних органів жодної зі сторін конфлікту (що зрозуміло — довіяти МОЗ де-факто окупаційної адміністрації в Донецьку чи Луганську можна було не більше, ніж МОЗ де-факто уряду ХАМАСу в Газі), і перевіряє кожне повідомлення. Стандарт доказу, прийнятий у Місії, дуже високий. Йдеться про документальне підтвердження кожного конкретного випадку, верифікацію особи кожного потерпілого. У ситуації збройного конфлікту малої інтенсивності, коли польові групи мали змогу виїжджати на місце кожного обстрілу цивільного об'єкта, документувати кожен кейс, опитувати постраждалих (якщо йдеться про тих, хто отримав поранення), свідків чи близьких загиблих родичів — це все працювало.

І саме через стандарт доказу вся ця система перестала працювати після 24 лютого минулого року. Я вже не кажу про те, що пару тижнів Місія взагалі була практично паралізована і зайнята релокацією співробітників (і слава Богу, що вона була цим зайнята — на відміну, скажімо, від Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, яка кинула місцевих співробітників у Донецьку в лапах тамтешніх силовиків).

У обставинах, що змінилися, просто неможливо було вести підрахунок за попередньою методологією. А Місія ООН намагалася продовжувати робити саме це, ігноруючи абсурдність та неадекватність підходу.

Читайте також: Як Путін планував новий Голодомор в Україні

У результаті, доклавши колосальні зусилля, задокументувати вдалося багато кейсів після деокупації в Київській, Чернігівській, Сумській, пізніше — Херсонській і Харківській областях. Фіксуються наслідки обстрілів населених пунктів на відстані від лінії фронту тощо. Але, наприклад, жертви взяття Маріуполя не враховуються в цій статистиці взагалі ніяк. Багато ще що не враховується, але для того, щоб зрозуміти, що "статистика", яку поширюють, не відображає насправді просто нічого і не відповідає взагалі нічому достатньо усвідомити, що в ній не враховується Маріуполь, зовсім.

Місії, безумовно, говорили, що продовжувати озвучувати ці дані, навіть з усіма дисклеймерами, що вони неповні, що це тільки ті кейси, які Місія змогла документально підтвердити — означає вводити світову громадськість в оману. Дисклеймер залишається тільки у примітці до самої доповіді, а "статистика" мчить в інформаційному просторі далі, втративши всі ці лицемірні застереження. На жаль, Місія наполегливо продовжує займатися по суті інформаційною маніпуляцією. Це прикро.

Джерело

Про автора. В'ячеслав Ліхачов, дослідник ультраправих рухів, правозахисник

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.