Контрнаступ: перегріті очікування - не проблема ЗСУ

Але бачу, що треба трохи заспокоювати людей і дістати інсайди та власні знання. 

Тож, підготовка до наступу це:

1. Довгострокове планування і накопичення всього необхідного: накопичення кадрового потенціалу (мобілізація, навчання, злагодження), накопичення ресурсів (техніки та боєприпасів, палива, їжі, транспортних засобів тощо).

2. Розвідка. Дуже багато розвідки від стратегічного до тактичного рівня.

3. Розгортання санітарно-медичної складової, потужностей ремонту та обслуговування техніки тощо. 

4. Проведення постійних інформаційних кампаній, спрямованих на:

• підрив морально-психологічного стану ворога; 
• підтримку високої мотивації власної армії; 
• дезінформацію ворога про плани та задуми власних збройних сил. 

5. Розробка військових планів та сценаріїв проведення операції. На стратегічному, операційному і тактичному рівні. 

Успішні наступальні операції в повномасштабній війні розвиваються за приблизно таким сценарієм:

1. Серія підготовчих дій — знищення ідентифікованих складів, логістичних вузлів, ППД і баз тощо. 

2. Серії розвідувальних і відвертальних операцій. Які можуть проходити до, під час і в рідкісних випадках після основної кампанії. Після основної кампанії вони продовжуються, якщо є можливість розвивати успіх. Туман війни на цьому етапі ще не настільки інтенсивний. І ви щось чуєте. 

Читайте також: Чому Україні пощастило?

3. Серії операцій для виявлення слабких місць оборони противника, виявлення основних вузлів підтримки артилерії та забезпечення. Після чого відбувається їх знищення або максимальне послаблення. Туману війни стає більше, спостерігачі й коментарі йдуть у поле маніпуляцій та домислювання. 

4. Визначення напрямків головних ударів. Після чого туман війни на дні чи навіть на тижні приховує від усіх реальний стан справ. Іноді — у виключних випадках — оборона ворога сиплеться відразу. І тому пункт 3 чи навіть пункт 2 переходять відразу у пункт 4. Зазвичай у цьому пункті є кілька підпунктів:

• найбільш кривава та складна фаза — проламування основних ліній оборони ворога (найбільші втрати наступаючих) - від днів до тижнів; 
• розвиток успіху там, де вдалося успішно виконати попередній етап; 
• після досягнення максимуму поточного просування — або введення в бій резервів, або закріплення на нових рубежах (і захист від контратак вже ворога), або розгром ворога. Не думаю, що не треба пояснювати, що “закріплення на нових рубежах” - це найбільш вірогідний варіант. 

Ми мали приклади успішних великих наступальних операцій ЗСУ за цю війну. Харків. Правобережжя. (Відступ росіян з півночі — наслідок успішної оборони ЗСУ і зруйнованої логістики). В Харківській області пункт 3 співпав з 4. Російська оборона посипалася. 

Ми мали приклади успішних великих наступальних операцій ЗСУ за цю війну. Харків. Правобережжя. (Відступ росіян з півночі — наслідок успішної оборони ЗСУ і зруйнованої логістики). В Харківській області пункт 3 співпав з 4. Російська оборона посипалася

Читайте також: Чому Захід штовхає Україну до перемоги

У випадку з Правобережжям все було по описаному вище. З липня — Хаймарс реалізовував пункт 1. Криваві бої з серпня (умовно — пункти 2 та 3). Наша техніка палала. Бійці гинули (а через те, що техніка була старша і гірша — гинуло їх більше). А потім була важка перемога.

Про втрати техніки. Ми її й просили, щоб вона горіла. Нам потрібні були Леопарди та Бредлі, щоб коштом живучості та надійності цієї техніки зберегти більше людей і досягти кращих результатів. 

На якій фазі поточна кампанія ЗСУ — я не знаю. 2, 3 чи 4. Так, таке різноманіття. Туман війни вже опустився. В цих умовах західні коментатори можуть дозволити собі спекуляції. Росіяни брешуть завжди. А наші діють (іноді з перегином) за принципом “не нашкодь”. Бо головне завдання для ГШ — виконати задачу. І моральний стан їх цікавить тільки в контексті морального стану ЗСУ. Ті, з ким я спілкуюся — в нормі. Вони знають і знали що буде дуже важко. 

А якщо хтось сформував у своїй голові міф “контрнаступ це легко” - то це не проблема ЗСУ. Це проблема когнітивних викривлень.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.