Корупційне минуле кидає тінь на українську нафтогазову промисловість

Коли президент України Володимир Зеленський - комік, який увійшов у політику в 2019 році після того, як зіграв роль резидента України у популярному політико-сатиричному ситкомі  "Слуга народу" - зустрінеться з президентом Джо Байденом у Білому домі 1 вересня, вочевидь буде не до жартів. Обидва лідери матимуть багато претензій.

Основним закидом Байдена, що впливає на повноту підтримки Сполученими Штатами  України, є епічна корупція в державі, яка перевела її з героїчного статусу борця з комунізмом до статусу проблемної країни. Лідери в усьому світі розпачливо заламують руки, обговорюючи масштаби корупції в Україні, багатій на ресурси, що повинна залучати іноземні інвестиції, але натомість відштовхує їх.

Однак це не робить Україну неактуальною й не ставить її в складне становище через сусідство з дражливою Росією, неприйнятною для США та Європи. Її розташування та розміри є критично важливими, вона перебуває на першій лінії постійного тиску з боку Росії, яка захопила Крим у 2014 році і яка підтримує бойовиків-сепаратистів, що воюють на Донбасі, промисловому центрі на сході України. Росія використовує газ як зброю проти України, а також у Східній Європі через систему українських трубопроводів.

Росія контролює постачання газу, який проходить через газотранспортну систему України (ГТС). Транзит газу є важливою складовою української економіки, але незабаром серйозно постраждає. Щорічні надходження від перекачування газу скоротяться приблизно на 2 млрд доларів після  запуску  газопроводу “Північний потік-2”, який доставлятиме паливо безпосередньо з Росії до Німеччини. Цей трубопровід, протяжністю 764 милі дном Балтійського моря, після багатьох років опозиції США, був підтриманий Байденом у спільній заяві від 15 липня з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, яка йде у відставку. І ця заява зміцнила побоювання України у  надійності США.

Ще одне розчарування України у Сполучених Штатах зумовлене її відчайдушним бажанням стати повноправним членом Північноатлантичного альянсу. Це не підтримується Америкою і, безумовно, буде розглянуто під час зустрічі Байдена та Зеленського.

Корупція загрожує всьому 

Корупція в Україні загрожує всьому. Інвестиції в країну, що мали б відкрити  можливості для глобальних компаній, скоротилися до нуля. Україна багата на природні ресурси (включаючи вугілля, марганець, газ, нафту, залізну руду, уран, хром, нікель та рідкоземельні метали), тож іноземні компанії мають прагнути увійти на її територію. Натомість вони залишаються осторонь, побоюючись значних втрат інвестицій у країні, яка має скомпрометовану судову систему та системну корупцію, що вражає кожну галузь, зокрема енергетику.

Президент Байден чітко висловив свої думки щодо корупції: “Корупція - це рак: рак, який з’їдає віру громадян у демократію, пригашує інстинкт до інновацій та творчості; впливає на і без того обмежені національні бюджети, витісняє важливі національні інвестиції. Це марнує талант цілих поколінь. Це відлякує інвестиції та робочі місця”. Він та державний секретар Ентоні Блінкен висловили свою позицію щодо корупції в Україні; Блінкен зайшов так далеко, що розробив дорожню карту, озвучивши п’ять ключових напрямків реформ, як це подолати.

Колега, який працював в Україні, сказав мені: "Система не просто корумпована - корупція і є самою системою".

Ймовірно, список взаємних звинувачень Зеленського почнеться з того, аби адміністрація Байдена змінила свої погляди на газопровід "Північний потік -2". Попередній газопровід "Північний потік-1" розпочав свою роботу в 2011 році. 

Центральною фігурою для Байдена у справі  "Північного потоку -2" та політичних наслідків цього є колишній радник Амос Хохштейн, який був призначений спеціальним представником Державного департаменту та координатором у міжнародних енергетичних справах, його знання про Україну та проблеми трубопроводу глибокі та ґрунтуються на особистому досвіді. Він працював у наглядовій раді державної нафтогазової компанії "Нафтогаз", що керує ГТС. Він звільнився у 2020 році через політичну підтримку вищими  ешелонами Києва шахрайської діяльності у компанії.

Значна частина корупції пов'язана з угодами між “Нафтогазом” та приватними компаніями, включно з розрахунками державними коштами за шахрайські закупівлі.

Керівники уклали угоду

За повідомленнями, керівники "Нафтогазу" були причетні до огидної справи. У листопаді минулого року державний "Укртрансгаз", який транспортує та зберігає газ і є дочірньою компанією "Нафтогазу", підписав угоду, згідно з якою 305 мільйонів кубометрів державного газу, вартістю близько 80 мільйонів доларів, були передані фіктивній компанії абсолютно безкоштовно. До початку цього року, як мені повідомило поінформоване джерело, на "Укртрансгаз" припадало 50% всього транзиту російського газу до Європи.

Як повідомляється, газ був вилучений у приватної компанії за складною схемою. Спочатку зняли позов щодо старого  боргу "Укртрансгазу" перед приватною компанією "Укренергозбут". Наприкінці 1999 року “Укренергозбут” передав “Укртрансгазу” понад 418 мільйонів кубометрів газу для доставки своїм споживачам. Але вони так і не отримали свій газ. І протягом 20 років "Укртрансгаз" відмовлявся визнати та погасити цей борг.

Згодом, у 2019 році група зацікавлених сторін планувала захопити корпоративні права на “Укренергозбут”, якому належав цей борг. Номінальних власників кілька разів змінювали, щоб максимально ускладнити повернення майна попереднім власникам. Нові власники передали боргові права іншим компаніям, з якими керівництво "Нафтогазу" дуже швидко погодилося укласти мирову угоду і передало їм газ.

Реальним власникам "Укренергозбуту" знадобилося майже два роки, щоб довести в суді шахрайський арешт акцій їх компанії. Але до моменту, коли Верховний суд України ухвалив рішення на користь "Укренергозбуту", газ уже передали іншим компаніям і швидко продали на ринку.

Як говориться у повідомленнях, вище керівництво "Нафтогазу" сприяло укладенню мирової угоди з шахраями, тодішній голова правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв підписав рішення про передачу газу з "Нафтогазу" до "Укртрансгазу».

Коболєв став керувати  "Нафтогазом" у 2014 році, після Революції Гідності, також відомої як Євромайдан. Прихильники України на Заході покладали великі надії на те, що Коболєв та його команда – це професійні менеджери, готові кинути виклик російському гігантові "Газпрому".

Наразі українські правоохоронні органи розслідують кілька кримінальних справ, пов’язаних із цією крадіжкою газу. Сергій Перелома, перший заступник голови "Нафтогазу", підписав мирову угоду від імені державної компанії. Він працював з Коболєвим з 2014 року і проти нього Національне антикорупційне бюро України порушило справу щодо двох резонансних корупційних правопорушень.

Над угодами нависає олігархічна тінь

Над цим нависає фігура українського олігарха Ігоря Коломойського, який часом виявлявся бенефіціаром незаконної діяльності. Як повідомляється, у листопаді 2020 року зміни до державного бюджету легалізували одну з найбільших афер на ринку газу в інтересах Коломойського: перекази мільярдів українських гривень між державним бюджетом, “Нафтогазом” та “Укрнафтою”, 42 відсотки з яких належали компаніям Коломойського. Цього та попередніх років "Укрнафта" продавала газ компаніям олігарха за цінами значно нижчими від ринкових.

Джерела повідомляють, що корупція дозволила погасити понад 32 мільярди гривень (1,2 мільярда доларів) накопиченого боргу "Укрнафти" коштом державного бюджету та платників податків. Також "Нафтогаз" повинен передати "Укрнафті" більше 2 млрд кубометрів газу, видобутого в 2006 році, за поточними цінами, що в 30 разів більше тодішньої ціни – знову ж таки коштом державного бюджету та платників податків.

Крім того, за даними джерел, "Нафтогаз" вже виплатив "Укрнафті" 7 млрд гривень (262,7 млн ​​доларів) за майбутній видобуток газу. По суті, це безпроцентна позика олігархові від “Нафтогазу”. Ймовірно, кажуть джерела, що цей платіж буде “втрачений” у процесі запланованого розподілу “Укрнафти” на нафтогазові компанії.

Коли Хохштейн полишив склад наглядової ради Нафтогазу, він пояснив причини цього у колонці для Kyiv Post: “Компанія була змушена витрачати нескінченну кількість часу на боротьбу з політичним тиском та спробами олігархів збагатитися за допомогою різних сумнівних угод”. Він сам виступав проти "Північного потоку-2", але впевнений, що справжня проблема, крім Росії, для надання Україні допомоги, - це корупція, яка дедалі сильніше вкорінюється.

Forbes