На Заході хотіли б "легкого миру", але гарантій немає

У виданні "Foreign affairs" вийшла стаття американських фахівців з міжнародної політики Річарда Хааса та Чарльза Капчана: про те, що Україні не вдалось досягнути військовим шляхом цілей, поставлених на 2023 рік, і нема підстав вважати, що це вдасться надалі. Відповідно, треба міняти стратегію з наступальної на оборонну: відмовитись від спроб повернути окуповані 20% і зосередитись на обороні решти 80%.

Ну, і самостійно запропонувати Росії перемир'я: "крок, який був би на користь Україні, оскільки дипломатія пропонує найбільш реалістичний шлях для припинення не лише війни, але й, у довгостроковій перспективі, окупації території України Росією". Тобто, згода на перемовини не означатиме відмови від відновлення кордонів 1991 року чи від обвинувачення Росії в усіх руйнуваннях і вбивствах.

В цьому мають помогти "особливі стосунки" з ЄС та НАТО з відповідними зобов'язаннями цих структур захищати від подальших зазіхань на територіальну цілісність України. Західні союзники також повинні чітко дати зрозуміти, що більшість санкцій проти Росії залишатимуться в силі, доки російські сили не покинуть Україну.

Тобто, автори воліли б непоспіхом додушити Росію економічно без високих витрат на ЗСУ. А поки Україна дотримується контрнаступальної стратегії, а не суто оборонної з виставленням нових рубежів, це точно недосяжно.

***

От тільки автори не враховують тактичних задач ЗСУ: посунути окупаційну армію РФ не тільки і не стільки задля повернення контролю над територіями, скільки для убезпечення неокупованих теренів: відсунути ворога від 6-х крупних неокупованих міст (Херсон, Запоріжжя, Миколаїв, Кривий Ріг, Дніпро, Одеса, якщо вже ніяк не вийде з прикордонними Харковом і Сумами) на відстань більшу, ніж радіус враження снарядів С-300, "Градів" тощо. Тобто, контрнаступ в цьому контексті якраз і виконує оборонні задачі.

І чомусь автори впевнені, що в Росії немає сил на відновлення повноцінної наступальної війни. Це після даних про мільйон снарядів від Північної Кореї, про накопичені орієнтовно 1000 ракет для зимових обстрілів, про відкриття виробництв важких дронів і снарядів, про підтримання 32% нової хвилі мобілізації...

***

На тлі "підвислого" питання фінансування-2024 від союзників теза про переговори виглядає нібито актуальною... Але, з іншого боку, Зеленський неодноразово однозначно висловлювався, що у завершенні війни мають бути конкретні результати, ніяких "глухих кутів" чи заморожування.

Читайте також: Ми програємо без допомоги Заходу

Лишається варіант, що подібні репліки спонукають до масштабної зміни стратегії й тактики плюс до зміни економічних рішень поза фронтом. Тобто, влада розпорядиться "воювати інакше", враховуючи дефіцитні моменти. А не ініціює пропоновані окремими представниками Заходу переговори, лишаючи вразливими до обстрілів і знищення не тільки лінію фронту, але й далекі від шанців території.

Адже маємо зважати на цілком конкретні та очевидні всім дипломатичні реалії: ніхто — повторюю, ніхто не візьметься гарантувати поведінку Росії. Ніхто у світі не візьме на себе відповідальність, що Росія точно під час переговорів чи після підписання якихось документів не битиме по Україні знов, не повернеться до реокупації нашої території.

Власне, цей момент не змінився з 2014, з часів перших обговорень Мінських угод: світ має проблеми з гарантуванням офіційних міжнародних зобов'язань Росії. Ніхто не знає, як її примусити виконувати те, що вона підписала, і так довго, як Кремль обіцяв. Кремль очевидно і наочно демонструє чи не щотижня, що робочий для всіх примус просто наявності стратегічного ядерного арсеналу НАТО для РФ не працює. Вони готові й по собі вдарити, але не "прогнутись" під вимоги миру від цілого світу.

Якби світ знав хоч якийсь дієвий механізм примусу Росії до цивілізованої поведінки — виконувати те, що зобов'язалась в офіційних міжнародних документах — не було б великої війни. Війна від 2014 не затягнулась би надовго. До того не було б нападу на Грузію та анексії її теренів. Багато чого не було б, якби з Росією реально мало б сенс про щось домовлятись.

Читайте також: Столітня війна

Але гарантій нема і, очевидно, бути не може, про що всі знають.

Тож лишається само собою удушення агресора санкціями. Але одночасно і військовий захист України. Оборона в сенсі "зупинились і майже припинили витрачати снаряди, просто спостерігаємо за ворогом через приціли" з Росією не працює, для неї це нонсенс.

Тож Заходу, і фахівцям-міжнародникам зокрема, доведеться шукати якісь реальніші до виконання моделі. Де від Росії буде залежати мінімум чи нічого, все візьмуть на себе сторони, придатні до виконання домовленостей.

Джерело

Про автора. Олексій Голобуцький, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.