Наскільки ефективні державні кредитні програми "5-7-9%" і "Доступна іпотека". Експертне опитування

У серпні навколо програми розгорнулася дискусія. Міжнародні банки, які працюють в Україні, надіслали лист до НБУ та Мінфіну з проханням обмежити реалізацію програми доступних кредитів через скерування державних коштів не на інвестиційні цілі, а на підтримку стійкого платоспроможного бізнесу. Офіційної відповіді від НБУ чи Мінфіна не було. Зате згодом програму підтримали державні банки, зокрема, ПриватБанк.

Нещодавно уряд вніс низку змін до програми "5-7-9%" — поширив її на ФОПів та лізингові компанії.

В рамках "Доступної іпотеки 7%" видали тисячний кредит. Загальний обсяг виданих коштів складає 864,36 млн грн. Загалом до уповноважених банків надійшло 1423 заявки на загальну суму 1 240,29 млн грн.

Ця програма теж зазнала змін — уряд майже повністю зняв вікові обмеження на предмет іпотеки та підвищив можливу площу житла.

Журналістка Еспресо Ольга Чайка розпитала економічних експертів, чи ефективні ці державні кредитні програми. Наводимо їхні відповіді із незначними скороченнями.

Євген Дубогриз — фінансовий аналітик, асоційований експерт аналітичного центру CASE Україна:

Я вважаю, що програма "Доступні кредити 5-7-9%" є ефективною. Вона дуже сильно допомогла кредитуванню відновитися.

Я зробив такий аналіз. На початку року близько 80% усього нового кредитування бізнесу — це були кредити за програмою "5-7-9%". Звичайні комерційні кредити банки надавали з острахом через невизначеність, ситуацію в економіці, наслідки пандемії. У квітні-травні кредити за програмою складали це близько 70%. Зараз це менше половини. Тобто банки побачили, що кредитувати є кого — і видають більше кредитів на звичайних, комерційних умовах.

Щодо великої частки рефінансування. Важливе для мене питання — коли саме воно було отримане. Якщо це було минулого року, під час гострої першої фази пандемії — то це була дуже корисна ініціатива. Бо інакше позичальники могли б взагалі перестати платити і ми мали б набагато більше непрацюючих кредитів в системі.

Зараз економіка зростає, попит споживачів зростає, і компанії, яким потрібне рефінансування, можуть і самі платити ці гроші, — але користуються можливістю, щоб за них сплачували відсотки платники податків.

Отже, на початку програми величезні обсяги рефінансування допомогли економіці. Зараз це вже не так добре. І програму треба переорієнтовувати на те, на що вона і була спрямована, на розвиток інвестицій.

Про іпотечну програму поки важко щось говорити. Вона діє трохи більше, ніж півроку. Це надто малий термін, щоб робити висновки, щодо того, чи вона працює. Треба, щоб програма існувала хоча б рік.

Другий момент — обсяги поки що невеликі. Там тисяча кредитів на загальну суму менше, ніж на млрд грн.

Поки виглядає так, наче ця програма дуже гарно продумана, банки контролюють ринки, не видають кредити на великі суми кому завгодно, дуже зважено підходять до позичальників. Тому я вважаю, що у цієї програми є майбутнє.

І внесені урядом зміни — правильні. Бо раніше предмет іпотеки мав бути не старше трьох років, а зараз ці вікові обмеження зняли. Це добре. Бо якщо програма називається "Доступна іпотека", то вона має означати доступність іпотеки.

Ігор Дейсан, старший аналітик Центру макроекономічного моделювання KSE:

Основне призначення програми "Доступні кредити 5-7-9%" в момент запровадження — стимулювання інвестицій для малих та мікропідприємств. Однак пандемія внесла корективи, і мету програми розширили, додавши рефінансування існуючої заборгованості за кредитами мікро- та малим підприємствам, а також подолання наслідків ковіду. В рамках останньої мети кредити можуть видаватися, в тому числі, на фінансування оборотного капіталу мікро- та малих підприємств. Так ця програма стала значно ширшою, ніж була від початку.

Програма не дала очікуваного ефекту щодо стимулювання інвестицій — лише 11-12% кредитів останнім часом спрямовуються на інвестиційні цілі. Це відображає картину кредитування і поза межами державної програми, де частка інвестиційних кредитів також є низькою.

Але зараз триває пандемія, тож і економіка перебуває далеко від свого потенційного рівня. Багато підприємств звітують про брак обігових коштів. У таких умовах держава повинна надавати підтримку. І компенсація відсотків за кредитами була справді необхідним антикризовим заходом. 

Тут є і зворотній бік. Якщо під час кризи у держави є мета видавати дешеві кредити на фінансування оборотного капіталу підприємств у складному становищі — це хороша мета. Зовсім інша справа, коли такі кредити  видають фінансово стійким підприємствам. Тоді програма не виправдовує себе.

Якщо подивитися на статистику НБУ — помітно, що в розрізі мікро- та малого бізнесу скорочувалося кредитування найменших за розміром доходу підприємств, а зростало кредитування найбільших — однак, виключно за рахунок короткострокового кредитування.

Ця статистика показує, що найменші підприємства, у яких не було можливості надати дороге заставне майно, не отримали доступу до програми "Доступні кредити 5-7-9%". А більш фінансово стійкі підприємства, які мали заставу і, ймовірно, не відчували значних наслідків кризи, отримали доступ до цього кредитування.

Загалом в Україні є велика проблема — кредитування грає досить малу роль у стимулюванні інвестицій. У Європі частка довгострокових кредитів у загальній структурі кредитів є домінуючою. У нас вона є меншою. Проблема не лише у тому, що у нас високі ставки. Зараз Уряд почав їх компенсувати шляхом реалізації програми "Доступні кредити 5-7-9%".Однак є інше питання — банки не готові видавати кредити через високу ризиковість в економіці.

Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії:

Сама по собі ідея субсидування частини відсоткової ставки є непоганою. Так свого часу у 2000-х роках дали поштовх зростанню в агросекторі. Тому що кредити видають комерційні банки, їх багато, вони конкурують і не зацікавлені видавати кредити, які не будуть повертатися. Це набагато краще, ніж механізми якогось цільового кредитування, якого часто вимагають для пріоритетних галузей економіки.

Це розумна політика, потрібно просто дивитися на дизайн кожної конкретної кредитної програми — наскільки він запобігає нецільовому використанню і наскільки Україна може собі його дозволити. Оскільки субсидіювання відсоткової ставки — воно ж не йде нізвідки, воно йде з бюджетних коштів. Відповідно, ми маємо вирішувати, чи хочемо скеровувати гроші насамперед на це, чи є інші бюджетні витрати.

Загальний обсяг виданих кредитів "5-7-9%" — 68 млрд грн, це вже суттєва частка кредитування.

На першому етапі в рамках програми "Доступні кредити 5-7-9%" було дуже багато рефінансування тих кредитів, які вже були видані на звичайних умовах хорошим позичальникам, зокрема, в агросекторі. Тобто для них держава компенсувала частину відсоткової ставки.

Відтоді на простіших умовах почали видавати антикризові кредити на поповнення обігових коштів. Вони мали забезпечити дешевше фінансування ширшого кола позичальників. Тобто тих, які раніше не мали кредитного навантаження.

Щодо державної програми "Доступна іпотека 7%" — там загалом менше 1 млрд грн. Тобто це не той обсяг програми, який би на щось серйозно вплинув.

Ми могли б згадати період 2005-2007 років, коли активно іпотечні кредити видавалися. Тоді кожне відділення великого банку з іноземним капіталом щодня оформлювало іпотечний кредит. А відділень було кілька тисяч. Тобто різниця — два порядка.

Навіть якщо порівнювати обсяги із програмою "Доступні кредити 5-7-9%": 68 млрд до 800 млн по іпотеці, це майже у сто разів менше.

Слід звернути увагу на досить обмежене коло потенційних клієнтів за цією програмою. Тобто фактично дуже велика частка на ринку нерухомості не покривається вимогами цієї програми. Тому що там є обмеження за вартістю квартири, за рівнем доходів. Багато людей, які купують нерухомість, не можуть використати цю програму, бо не підпадають під її вимоги. Фактично, вона працює для найбіднішого прошарку покупців нерухомості. А частка цього прошарку не є настільки великою, щоб можна було силами цієї програми оживити ринок нерухомості.

Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:

Я думаю, що обидві програми — і "Доступні кредити 5-7-9%", і "Доступна іпотека 7%" треба розглядати, як певні експерименти. Тому я зараз не говорив би про те, чи вони вирішили якісь проблеми, чи ні. Ми, фактично, маємо в Україні чи не перший досвід такого стимулювання, такої допомоги з одного боку малому і середньому бізнесу, а з іншого — людям, які хочуть отримати житло.

В процесі реалізації програм виникає кілька питань, які мають бути врегульовані, виходячи з досвіду їх функціонування.

Крім того, окремі програми, окремі інструменти політики не вирішують усіх проблем малого і середнього бізнесу та тих, хто хоче отримати житло. Тому що тут є багато інших проблем. Для МСБ, наприклад,  — це проблеми, пов’язані з пошуком робочої сили і станом загального бізнес-середовища.

Велика частка кредитів на рефінансування в рамках програми "Доступні кредити 5-7-9%" свідчить про те, що наші підприємці намагаються рефінансувати раніше отримані кредити, зважаючи на ті складнощі, з якими вони сьогодні стикаються. Очевидно, що малі підприємці використали якісь кредитні кошти, але зараз бізнесу важко розрахуватися з позичальниками.

Тут є питання і до банків  — щодо умов, на яких надаються кредитні кошти, і до самого бізнесу — наскільки він готовий ефективно використовувати ці ресурси та повертати їх.

Сьогодні банки мають достатньо високий рівень ліквідності. Але з іншого боку, зважаючи на різного роду елементи економічної невизначеності, для банків досить важко знайти саме платоспроможного позичальника.

Послаблення критеріїв, за якими надаються кредити, за інших рівних умов зроблять ці кошти більш доступними. Але ми не повинні розглядати програму "Доступні кредити 5-7-9%" як єдиний інструмент, який стимулює розвиток малого і середнього бізнесу. Зрозуміло, що політика розвитку МСБ повинна мати комплексний характер. Хоча, коли мова йде про проблеми, з якими стикаються підприємці, питання доступності кредитних коштів займає одне з найважливіших місць на порядку денному підприємців.

Сама по собі ідея видавати беззаставні кошти в наших умовах є досить ризикованою. Але мені здається, що цей факт не означає, що всі кошти, які будуть видані ФОПам, не повернуться до банків. Далі ми подивимося, наскільки наші бізнесмени реально прораховують ризики, ефективно використовують отримані кошти і готові виконувати свої зобов’язання перед банками. Це також буде черговий експеримент.

Щодо програми "Доступна іпотека 7%". Якщо порівнювати з попитом, який існує на іпотечні кредити, то зрозуміло, що виданих кредитів мало. З іншого боку, програма працює лише з березня поточного року. Тому можна сказати, що це перший крок у правильному напрямку.

Але я був би дуже обережним, оцінюючи її ефективність.

Якщо банки відмовляють приблизно кожному третьому заявнику — це нормальне явище зараз, коли програма тільки запрацювала. Взагалі, видача коштів за заявою будь-кому, хто їх потребує — це неправильна фінансова поведінка. Позичальник має відповідати певним критеріям. Ці кошти частково надаються Українською державою, і ясно, що людина, яка їх отримує, повинна нести за них відповідальність. Це не подарунок, а кредит, з усіма відповідними економічними та юридичними наслідками.