Не виключено, що смертоносний вірус Марбурга можуть завезти в Україну, – інфекціоніст

Це черговий спалах марбурзької вірусної хвороби, який фіксують у Західній Африці. Найбільш масовий відбувся 2005 року в Анголі. Тоді померло майже 330 людей. Про поодинокі випадки в різний час повідомлялося в інших африканських країнах: Демократичній республіці Конго, Південно-Африканській Республіці, Зімбабве, Кенії та Уганді. Періодично смертельний вірус потрапляє на інші континенти. Проте за останні 40 років поза межами Африки він забрав життя лише двоє хворих – голландця та американця, які перед тим, як захворіти, відвідали Уганду, де й підхопили інфекцію. 

За даними ВООЗ, перший випадок зараження вірусом Марбурга зареєстрували 1967 року в німецькому місті Марбург. Джерелом особливо небезпечної й заразної хвороби стали зелені мавпи, яких привезли для дослідів з Уганди. Того ж року зафіксували синхронні спалахи в Франкфурті та сербському Белграді.

Чим небезпечне це захворювання, як передається і чи можуть його завезти в Україну? Чи готова наша медична система вчасно виявити, ізолювати й пролікувати таких пацієнтів? Про це журналістка Еспресо запитала директора Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні Сергія Федоренка.

Спалах хвороби, викликаної вірусом Марбург зафіксували наразі лише в Гані. Дві столиці, Київ та Аккру, розділяє відстань у майже 9 тисяч кілометрів. Яка взагалі є ймовірність, що цей вірус потрапить в Україну?  

Не хочу нікого лякати, але люди повинні знати правду. Україна – це країна епідемій. Упродовж останніх років ми мали й спалах поліомієліту (надзвичайно серйозної хвороби, яка ліквідована в розвинутих європейських країнах), й спалахи кору та краснухи. Мовчу вже про пандемію коронавірусної хвороби. Тож ми повинні бути готові до будь-якого сценарію розвитку подій. 

Однак повітряний простір над Україною закритий. До Гани українці не літають, з Гани ми гостей тимчасово також не приймаємо. Акваторія Чорного моря замінована, а вся акваторія Азовського від 24 лютого є зоною бойових дій…

Авіасполучення, як і водний транспорт – це тільки два з можливих шляхів завезення збудників інфекційних хвороб. Є ще наземний і залізничний транспорт, який продовжує курсувати в напрямку Європи, а вже звідти можна полетіти практично в будь-яку точку світу, зокрема в країни, де є небезпека поширення гострих інфекційних чи тропічних хвороб. Тож ті люди, які планують відвідати такі країни з робочою або туристичною метою, перед виїздом мусять узгодити проведення обов'язкових щеплень зі своїм роботодавцем чи туристичною агенцією. А якщо після повернення спостерігають у себе непевний клінічний стан (підвищення температури, незрозумілу висипку на тілі тощо), повинні якомога швидше звернутися до лікаря.

Уявімо собі ситуацію, що в Україні зафіксували перший випадок вірусу Марбург. Наші лікарі зможуть надати допомогу такому пацієнтові?

Безумовно. Наша лікарня, наприклад, готова до прийому хворих з будь-якими інфекційними хворобами: малярією, вірусом Ебола, лихоманкою Західного Нілу... У нас є можливість провести специфічну лабораторну діагностику, розмістити таких пацієнтів в ізольовані бокси. Є команда лікарів, які знають, як лікувати таких хворих.

На Львівщині останнім часом реєстрували випадки тропічних інфекцій?

Протягом останнього року мали два випадки тропічної малярії (загалом є чотири види цього захворювання. Найважчою вважається саме тропічна малярія, коефіцієнт летальності при якій становить 40%, – ред.). Утім тропічні хвороби, що випливає навіть з їхньої назви, переважають або трапляються лише в тропічних і субтропічних регіонах. В Україні – помірний клімат з холодним сезоном, який обмежує поширення збудників цих хвороб. Тому до нас вони можуть завозитися, проте епідемії не викличуть. Можемо виявляти тільки окремі спорадичні випадки. 

Розмовляла Наталія Гелий

Як проявляється захворювання на марбурзький вірус

Високоінфекційна хвороба Марбург починається завжди різко. У людини раптово підвищується температура тіла і починає нестерпно боліти голова. Хворий відчуває раптову й сильну слабкість.

Поширеним симптомом є біль у м'язах. На третій день з'являються  водянисті випорожнення. Пацієнт скаржиться на біль і спазм у ділянці живота, має нудоту і блювоту. Діарея може утримуватися протягом цілого тижня. Людина виглядає, як привид: бліда, виснажена, із запалими очима, в стані крайньої апатії.

Через 2-7 днів після появи перших симптомів може з'являтися висипка, яка не супроводжується свербежем. Значні кровотечі можуть виникати вже на 5-7-му добу смертельної хвороби. Свіжа кров присутня не тільки в блювотних масах й фекаліях. Кровить слизова носа, піхви (в жінок), ясна. Можуть навіть виникати спонтанні кровотечі з місць проколу голкою, куди хворому вливають рідини або звідки беруть зразки крові на аналіз. 

Уражається нервова система. Свідомість в пацієнта сплутана. Людина стає дратівливою, може проявляти агресію. В окремих випадках на пізніх стадіях захворювання у чоловіків може розвиватися орхіт (запалення одного або двох яєчок).

Коефіцієнт летальності при зараженні вірусом Марбурга сягає 50%, а при інфікуванні особливо небезпечними його штамами – 88%. Смерть настає переважно на 8-9-ту добу захворювання, як результат сильної кровотечі та шоку.

Як передається марбурзький вірус

Вірус Марбурга належить до того самого сімейства, що й вірус Ебола. Обидва захворювання, які викликаються цими збудниками, мають схожі прояви. Розвивається геморагічна лихоманка, коли крім високих показників температури тіла, виникають крововиливи в шкіру та внутрішні органи, які можуть призводити до масивних кровотеч або тромбозів судин. Обидва віруси вважаються рідкісними, але можуть викликати смертоносні спалахи. 

Природними носіями збудника лихоманки Марбурга є згадані зелені мавпи, домашні й дикі свині, проте в більшості – кажани Rousettus aegypti. Ці створіння живуть в руїнах, підземних тунелях, гробницях, шахтах, військових бункерах і сирих темних печерах, однак кров'ю людей, попри поширений міф, не харчуються. Основою їхнього раціону є м'які фрукти, квіти, інколи листя. Також, попри поширений стереотип, м'ясо цих тварин люди в їжу практично не вживають. Як правило, від кажана до людини вірус передається через фрукти, на яких залишилася слина інфікованих тварин або якщо людина тривалий час працює в шахті чи захоплюється спелеотуризмом. Вже далі вірус, як естафетна паличка, передається від людини до людини. 

Джерелом інфекції є кров та інші біологічні рідини: слина, сеча, сперма, екскременти, піт, блювотні маси. Зараження відбувається при безпосередньому фізичному контакті через пошкоджені шкірні покриви чи слизові або через забруднені поверхні чи матеріали (наприклад, постіль, одяг). Хворий якийсь час залишається заразним навіть після смерті, тому є вимога ховати таких осіб з дотриманням строгих протиепідемічних заходів. Контактувати із тілом померлого без захисного спорядження забороняється. Людина може інфікувати оточення, допоки вірус зберігається в її крові, і це може тривати навіть до 12 місяців. 

Інкубаційний період лихоманки Марбург становить від двох днів до трьох тижнів.

Наразі від хвороби, яку викликає Марбурзький вірус немає ні вакцини, ні специфічного противірусного лікування, хоча пошуки ефективних діючих речовин і розробки рятівних препаратів тривають. Пацієнтам призначають підтримувальну та симптоматичну терапію. Критично важливо вживати багато рідини, щоб збільшити об'єм циркулюючої крові.   

• У світі зареєстрували понад 6 тис. випадків віспи мавп