Чому Кубань має бути незалежною. Пояснює активіст руху "Малиновий клин" Дмитро Доровських

Дмитро Доровських — росіянин за паспортом, але ідентифікує себе кубанцем. Він —представник осередку кубанських незалежників "Малиновий клин", знає українську мову, чекає краху російського імперіалізму. 

Розмова з Дмитром відбулася у програмі "Коментар" на ютуб-каналі Еспресо. Нижче наводимо текстову версію, над якою працювала Ольга Рура.

З цього тексту ви дізнаєтесь:

• Яке значення має нещодавно підписаний президентом України Володимиром Зеленським указ "Про історично населені українцями території Російської Федерації"
• Як жителі Кубані ставляться до ідеї незалежності свого краю
• Як Україна може допомогти самостійницьким рухам Кубані?

22 січня, у День соборності України, президент Володимир Зеленський підписав указ "Про історично населені українцями території Російської Федерації". Як ви оцінюєте це рішення, адже там відсутні конкретні деталі? [ред. Президент лише доручив Кабінету Міністрів України розробити план дій щодо збереження національної ідентичності українців у РФ]

Як юрист за освітою, можу стверджувати, що відсутність певних деталей не є критичною. Я радий, що нарешті це питання піднято на офіційному рівні. Якщо до цього моменту були приватні ініціативи як в Україні, так і в згаданих в указі регіонах, то зараз це закріплено на законодавчому рівні. 

Якщо ця справа рухатиметься — це буде величезним плюсом в інформаційній боротьбі, в якій Кремль сьогодні, на жаль, перемагає.

Російські політики навіть до 2014-го року нахабно демонстрували, що не вважають Крим, Донбас та Одесу українськими. Тодішній мер Москви Юрій Лужков приїздив до Севастополя, де говорив: "Чи має Україна підставу? Підстав присвоїти Крим і Севастополь жодних немає". Українські політики жодного разу себе так нахабно не поводили, не заявляли про право на якісь землі Росії. Жоден український політик не приїхав у Ростов і не сказав, що це Україна.

Україна завжди дотримувалася міжнародних договорів, на відміну від Росії, яка грала і продовжує грати не за правилами. Саме через таке систематичне порушення міжнародних угод Росія зараз перемагає в інформаційній війні проти України, Заходу і загалом держав, які керуються ідеями демократії та свободи.

На жаль, і Україна, і російські опозиційні сили упустили момент відновлення курсу на імперіалізм у Росії у 90-х роках. Тобто злочинці, які не були покарані тоді, продовжують свою діяльність зараз.

Попри те, що ви народились і виросли у РФ, ви розумієте українську і можете нею спілкуватись. Де саме і за яких умов ви вивчили мову? 

Народився я у Краснодарі, а наша родина мешкала у поселенні Лоріс. Я ходив у московську школу, де навчався російською. Базову українську вивчив з бабусею. Загалом у нашій сім’ї, як і в багатьох сім’ях на сході України, розмовляли суржиком. Після 2014-го року я почав більше навчатися самостійно, щоб покращити рівень мови: дивився та читав матеріали українською.

Питання самоідентифікації для мене є багаторівневим. У мене є козацькі, тобто українські, російські та єврейські корені. Мені рідніша українська культура у її кубанському козацькому вигляді. Якщо говорити про політичну націю, то я кубанець.

Засідання Кубанської Законодавчої Ради. 1919 р. Фото: Локальна історія

Ідея незалежності Кубані нова чи все ж має якесь історичне підґрунтя?

Кубань має історію державотворення. Приблизно 100 років тому Кубанська Народна Республіка проголосила свою незалежність та проіснувала приблизно два роки, після чого була окупована Росією.

Кубанська Народна Республіка вела перемовини з УНР щодо створення федеративного союзу. У 90-ті регіональна влада Кубані також спекулювала навколо ідеї автономності, були ініціативи щодо створення телебачення або окремих каналів на так званій "балачці" (діалекті української, — ред.).

Чи ви є єдиною групою, яка виступає за самостійність Кубані?

Ми не єдина група — їх декілька, які різняться у своїх політичних поглядах. Ми, швидше за все, ліберальні, також є більш консервативні, які виступають за підтримку козацтва. 

Окрім, власне, українських козацьких організацій і гуртків, які бувають різного розміру — від трьох до кількох сотень учасників, — є також організації інших народностей, наприклад, черкесів, у яких достатньо добре розвинута мережа. Ми намагаємось співіснувати, попри суперечки у минулому, задля спільної справи — звільнення нашої Батьківщини. 

Ми, жителі Кубані, на підсвідомому рівні маємо тяжіння до самостійності. Наприклад, у нас відчувається різниця між Кубанню — своєю землею, і Московщиною, яка не є нашим домом. Під час політичних чи воєнних заворушень підтримка ідеї незалежності зросте.

Кубанський козачий хор в Івано-Франківську у 2007 році. Наразі учасники хору активно підтримують Путіна та його дії в Україні. Фото: Радіо Свобода

Що відбувається в Росії з українцями? 

Це багаторівнева асиміляція. Хтось втрачає розуміння приналежності до свого народу, хтось відмовляється від свого коріння через пропаганду. Велику роль грає централізована політика, яка проводиться ще з часів Російської Імперії. Наприклад, на рівні документації на Кубані ще з кінця 19 сторіччя у графі "національність" більшості вписували "русский". 

(У документальному фільм Валентина Сперкача про Кубанських козаків (1992) показується проблема тотальної та планової русифікації кубанських козаків, а саме перетворення українських козаків на "русских"  у паспортах попри іншу реальність. Також у ньому можна почути кубанську "балачку", — ред.)

Українців, як і білорусів, набагато легше асимілювати через схожість мов, віри та відносну близькість культур, на відміну від інших народів.

Як варто поширювати знання про незалежну Кубань у самій Росії: виходити на площі з мирними протестами, поширювати інформаційні матеріали чи обирати інші методи?

Виходити на площі зараз немає сенсу. Наразі ми можемо говорити лише про підпільні методи боротьби та про допомогу у розповсюдженні інформації. У нас багато прихильників, які діють непублічно. Як тільки-но ми побачимо, що російська влада послаблюється, почнемо використовувати інші заходи.

Як Україна могла б допомогти вашому руху?

Нам важлива будь-яка інформаційна підтримка.

Щодо дипломатичної, то потрібно на вищому державному рівні сприймати Кубань як територію, яку Росія окупувала. Указ Зеленського відповідає нашим запитам. 

V Форум Вільних Народів Постросії, 31.01.2023, Брюссель, Європарламент. Фото: freenationsrf.org

Ви також виступаєте на різних міжнародних майданчиках, зокрема, на Форумі Вільних Народів постРосії, де представники різних поневолених Кремлем народів діляться своїм баченням майбутнього. Про що конкретно ви там говорите?

Насамперед це частина інформаційної боротьби. Міжнародна спільнота довгий час сприймала Росію як моноліт, а не як колоніальну імперію. Завдяки таким заходам ми намагаємось донести наші ідеї. Також це допомагає доносити інформацію і до наших регіонів. 

Ще одна ціль таких зборів — координація самостійницьких сил. Наприклад, ми організували "Координационный Совет Кубани/Черкесии", на якому спільно з представниками інших козацьких кубанських рухів, а також черкеськими представниками обговорюємо план дій на майбутнє.

Читайте також:

Розмова з представником башкирського народу Русланом Габбасовим

"Не повинно бути ніякої Ленінградської області". Розмова про вільну Інгрію