live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Американець став першим, хто здійснив самостійний перехід через Антарктиду

33-річний американець став першою людиною, яка перетнула Антарктиду самостійно і без допомоги

Про це повідомляє ВВС.

Дослідник Колін О'Браді досягнув фінішу за 53 дні, випередивши 49-річного капітана британської армії Луіса Радда, після гонитви по льоду.

Обидва чоловіки розпочали перехід 3 листопада, аби завершити подорож, під час якої два роки тому загинув колишній офіцер британської армії.

Подорож довжиною 1482 кілометри пролягала найбільш холодним континентом на Землі у ледь чи не найекстремальніших умовах.

"Я тягнув сани вагою майже 170 кілограмів протягом 12-13 годин на день через найхолодніше і найжорсткіше місце у світі", - сказав він, додавши, що втратив стільки ваги, що його наручний годинник злітав, і він "боїться" дивитися на своє оголене тіло.

Як повідомляє Deutsche Welle, спочатку зробити одиночну експедицію через Антарктиду мав намір Льюїс Радд, бажаючи повторити спробу свого друга - британського військовослужбовця Генрі Уорлсі. У 2016 році 55-річний Уорлсі спробував першим в історії самотужки перетнути континент. Він не дійшов до мети всього 48 кілометрів, попросивши про допомогу. Незабаром після цього він помер в клініці від поліорганної недостатності.

Про свій намір Радд оголосив в квітні нинішнього року. Незадовго до старту в жовтні про бажання здійснити перехід через Антарктиду заявив також О'Бреді. За даними газети The New York Times, на експедицію Радд і О'Бреді зібрали від спонсорів по 200 тисяч доларів.

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Day 47: THIS TOO SHALL PASS. After having my best day of the expedition yesterday, I nearly had my worst day today. I went to battle hard with my personal demons today. My anxiety started building last night after listening to a huge wind storm grow outside. The rattling of my tent kept me up and I began to get more and more nervous knowing I had to go out in it. I did my usual morning routine and then stepped into the madness. As expected, it was brutal. Blowing snow, sub zero temps and zero visibility. I packed off and headed out into the whiteout. I just entered a part of the route known as “Sastrugui National Park” aptly named for having the biggest sastrugui on the route. Pretty much the worse place to find yourself not being able to see where you are going. Due to the massive sastrugi, it’s also the one stretch where no plane can land so you are in dire straights if an emergency occurs. That really started playing on my mind after I fell hard 5 times in the first hour. What if I broke a bone or a ski? Maybe I should stop? I bargained with myself and finally decided I had to set my tent back up, less than two hours into the day. I told myself in my tent if I wanted to keep going that I could put on my long skins for better grip on the uneven surface and then continue. But I knew the effort it would take to put up the tent in a storm, it’s unlikely I was going any further. I fought to get the tent up, got inside with my skis, skins and stove, and put on my long skins. It was now decision time. Go back out? The voice in my head told me to stop, wait out the storm, rest. But the other voice told me I needed to keep moving forward or I’ll run out of food. My mind was ripping me apart. I closed my eyes and decided to meditate for a couple minutes repeating my favorite mantra: “This too shall pass.” One way or another I’d find my way out of this. Calmed and with renewed resolve I got back outside, fought to get my tent down and packed and continued onward. The storm outside never got any better, in fact it got progressively worse. However I managed to calm the storm in my mind and knock out 21.5 miles today. A great day all things considered.

Публикация от Colin O'Brady (@colinobrady)

новини партнерів

19 листопада, 2019 вівторок

19 листопада, 2019 вівторок

18 листопада, 2019 понеділок

Відео

Введіть слово, щоб почати