Братські келії розбрату у Могилянці. Хто довів їх до жахливого стану і до чого тут "Слуги"?

Могилянка подала до суду на Державну інспекцію з питань архітектури та містобудування. Про це громадську ініціативу "Голка" проінформував очільник вишу Сергій Квіт. Насправді Могилянка стала заручником політичних ігор, що детально писала громадська ініціатива "Голка".

Один з провідних вишів України вимагає скасувати наказ Державної інспекції архітектури та містобудування щодо позапланової перевірки, яку провели на підставі "анонімки". Автором цієї "анонімки" є помічник депутата Київради від Слуги народу Дмитро Перов. Він у листі підписався чомусь головою ГО "Спадщина", ким він насправді не є. За законом на це звернення не мали реагувати взагалі, але голова партії Слуга народу Олена Шуляк вирішила таки звернутися до Держінспекції й перевірку розпочали.

Позов Могилянка подала після того, як Мінвідновлення, яке очолює віцепрем’єр Олександр Кубраков, повідомило про те, що на замовника робіт наклали штраф у розмірі понад 90 тис. грн.

Залишається відкритим вкрай принципове питання: як пам’ятка історії національного значення опинилася в аварійному стані та яку роль в цьому відігравала Могилянка?

Ті, хто звинувачує Могилянку у руйнуванні келій, активно використовують у комунікації безстроковий договір оренди 1993 року, за яким Києво-Могилянська Академія взяла на себе низку зобов’язань щодо утримування цієї комунальної власності в належному стані.

Читайте також: Лідерка "Слуг народу" Шуляк і віцепрем’єр Кубраков влаштували перевірку Могилянки: що з цим не так

Фото: НаУКМА

Всі, хто переймається захистом пам’яток, вже давно звикли до ганебної практики забудовників: історичні будівлі свідомо доводять до руйнування, щоб або повністю їх знести й побудувати щось нове, або щоб можна було залишити лише опорні стіни (так званий "фасадизм"). Лише в Києві таких випадків десятки, якщо не сотні, а по Україні така ситуація з тисячами пам’яток.

Тож, на перший погляд, начебто все очевидно: якщо Братські келії через 30 років після передачі Могилянці опинилися в аварійному стані, то хто, окрім Могилянки, міг їх довести до такого стану?

Але крім ексклюзивних документів 1993 року, є й інші – суттєво новіші та публічно розміщені в офіційній базі законодавства України.

Указом Президента України у 2008 році "Про відзначення 400-річчя Національного університету "Києво-Могилянська академія" Кабміну спільно з Київською міською держадміністрацією було доручено опрацювати питання щодо передачі Університету будівель Корпусу настоятеля, Братських келій та Просфірні, забезпечивши при цьому розв'язання питання щодо надання інших приміщень для розміщення Київської клінічної лікарні № 15.

У 1993 році Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ" уклав із Могилянкою договір оренди келій, але по Акту приймання — передачі на виконання цього договору будівлю Могилянці так і не передали.

Будівля перебувала у комунальній власності, тому для передачі її Національному університету, як державному закладу, державна влада мала домовитися з київською міською владою. І будівля на той момент стояла не порожньою, а використовувалася як адміністративний корпус і патолого-анатомічне відділення комунальної Клінічній лікарні № 15.

І вони, начебто, домовились про це ще за рік укладання договору – Уряд видав відповідне розпорядження про погодження передачі в замін будівель науково-дослідного інституту "Синтез і екологія", але після переселення науково-дослідного інституту в інші приміщення.

Читайте також: "Рейдер з мандатом" у Верховній Раді

Але ланцюжок обміну "Могилянка – Лікарня № 15 – науково-дослідний інститут – нові приміщення для науково-дослідного інституту" десь дав збій і не був реалізований.

Так пам’ятка "зависла в повітрі".

Міська влада не бачила сенсу витрачати гроші з місцевого бюджету на підтримання будівлі в належному стані, якщо все одно її ось-ось треба передавати Національному університету. А Могилянка не мала права нічого з будівлею робити, бо вона не набувала права на користування, поки не буде укладений Акт приймання — передачі відповідно до договору оренди.

Цей період тривав близько 9 років, протягом яких Могилянка терпляче чекала можливості отримати будівлю не перешкоджаючи при цьому роботі лікарні. Зі значних подій були лише зміни в договір оренди у зв’язку із передачею в 1999 році пам’ятки разом з усім Державним історико-архітектурним заповідником "Стародавній Київ" у новостворений Київський науково-методичний центр з охорони, реставрації та використанню пам'яток історії, культури та заповідних територій.

У липні 2002 року за головування Олександра Омельченка, Братські келії нарешті передали за Актом прийняття-передачі. Але не Могилянці, з якою укладений договір оренди, а Клінічній лікарні № 15 (!).

Ще через три роки будівель Братських келій взагалі стає на папері вже дві.

"Перша" будівля Братських келій, як пам’ятка національного значення, залишається без змін в оперативному управлінні профільної комунальної структури, що опікується Державним історико-архітектурним заповідником "Стародавній Київ".

"Друга" будівля, без жодних згадок про статус пам’ятки та погоджень з Мінкультури, передається Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва № 41 від 04.02.2005 в оперативне управління Клінічній лікарні № 15 як пересічна адмінбудівля без охоронних зобов’язань.

Уже згаданий вище Указ Президента України 2008 року проблему не вирішив. Але завдяки спробам його виконання, стало відомо про оборудки міської влади з будівлею в попередні роки, тож Києво-Могилянська академія розпочинає захист своїх прав у суді.

Київська міська влада робила все можливе, щоб Могилянка будівлю так і не отримала. Наприклад, після подання позову про скасування передачі лікарні "адмінбудівлі", вона, щоб затягнути справу і начебто виправити порушення, скасувала передачу в 1999 році пам’ятки в управління Київському науково-методичному центру. Як наслідок, лише та справа тягнулась до розгляду у Вищому адмінсуді в грудні 2011 року.

Після трьох років судових баталій по кількох справах, 16 травня 2012 року, Могилянка нарешті отримує рішення Київського апеляційного господарського суду, який зобов’язує в реальності передати їй будівлю Братських келій.

І всі ці 10 років, коли на подальше використання пам’ятки у міської влади були вже чіткі плани, вона просто руйнувалась. Тому є всі підстави стверджувати, що в цей період часу її свідомо доводили до руйнування.

Уже за кілька тижнів після отримання Могилянкою доступу до будівлі, було ініційовано засідання Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА.

Стан будівлі був не просто поганий – за результатами обстеження Комісія була вимушена класифікувати це як "Надзвичайна ситуація техногенного характеру" місцевого рівня "Надзвичайна унаслідок руйнування будівлі чи споруди нежитлової призначеності".

Простими словами – будівля-пам’ятка могла рухнути в будь-який момент, якщо не буде проведено низку невідкладних робіт.

Читайте також: Закон про містоґвалтування: історія триває

Місцева влада не бажала рятувати пам’ятку комунальної власності, яку сама довела до руйнування. І державна влада не бажала рятувати пам’ятку національного значення, хоча мала всі ці роки контролювати її стан і не дозволити довести до руйнування.

Могилянка не стала чекати грошей з бюджету, а кинулася рятувати будівлю.

Уже в липні 2012 року Мінкульту дав погодження реставраційного завдання, а після цього розпочалися протиаварійні роботи. Як повідомили у Могилянці, ці роботи проводили за приватні донорські кошти українського мецената.

На ці роботи, як і на реставрацію частини приміщень, грошей вистачило, а все інше було законсервовано задля запобігання подальшому руйнуванню та чекало майбутньої реставрації.

З огляду на те, що пам’ятку довела до такого стану точно не Києво-Могилянська Академія, яка наразі проводить там реставрацію, політичні спекуляції та удари провладної партії, польоти дронами над Могилянкою та штраф виглядають особливо цинічно. Провідний виш України наголошує, що ці роботи також проводяться за приватні донорські кошти.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Георгій Могильний, аналітик громадської ініціативи "Голка"

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.