Чим пояснити червневий стрибок інфляції

До попереднього місяця середні споживчі ціни зросли на 2,2%. Різке підвищення річного рівня інфляції викликане структурними чинниками, а саме руйнівними ударами Росії по українській енергетичній інфраструктурі. Це спричинило суттєве підвищення тарифу на електроенергію та зростання витрат бізнесу на альтернативні способи забезпечення себе електроенергією. Без врахування росту цін електроенергії для побутових споживачів річна інфляція за підсумками червня мала б скласти лише 3,8%.

Попри додаткові структурні чинники інфляції, загальний її рівень залишився нижчим як торішніх прогнозних очікувань НБУ,  опублікованих в період складання проєкту державного бюджету на 2024 р. (7,7%), так і останніх прогнозів НБУ від квітня 2024 р. (5,4%). Зазначене засвідчує не тільки наявність системних прогалин НБУ в питанні підготовки економічних прогнозів, але й нездатність  проводити роботу над помилками. У 2024 р. похибка інфляційного прогнозу становить 130% на річному горизонті.

У практиці діяльності не застосовуються моделі для прогнозування структурної інфляції. Модельний апарат НБУ включає лише моделі для прогнозування інфляції попиту, яка завжди є еластичною щодо темпів економічного зростання (на противагу структурній інфляції). Модельний апарат  потребує реформування й адаптації до нових економічних умов. Однак така робота не проводиться.

Слід наголосити, що інструменти монетарної політики нездатні ефективно протидіяти інфляційним чинникам з боку структурних факторів (зростанню вартості витрат).

Читайте також: Фінансова система на порозі некерованої девальвації

Якщо інфляція генерується зростанням вартості витрат, то її перенесення на ціни реалізації є неминучим, якою б високою не була ключова процентна ставка НБУ. Це пов’язане з тим, що зниження норми рентабельності нижче порогу збитковості, неодмінно веде до закриття чи банкрутства бізнесу.

Низька якість інфляційних прогнозів та відсутність системних підходів в роботі з повної оцінки факторів інфляції ставить під сумнів усю адекватність національної монетарної політики 2022-2024 рр., адже помилкові інфляційні прогнози були закладені в проспекти змін облікової ставки НБУ. В минулі роки оцінку якості інфляційних прогнозів давала Рада Національного банку. Однак, після численних змін до Закону "Про НБУ" ця норма зникла, та і Рада НБУ вже з листопада 2022 року працює без голови й у складі 6 осіб, один з яких Голова НБУ.

В червні облікова ставка НБУ становить 13% річних, що в реальному вимірі (за мінусом інфляції) кількаразово перевищує темпи реального ВВП. Це дестимулює спрямування коштів у відновлення економічної активності. Неадекватні параметри монетарної політики спричинили формування збитків реального сектора та державного бюджету від надмірних витрат на обслуговування позикових коштів.

Наслідком нового "енергетичного" структурного шоку інфляції  буде його перекладення на ціни реалізації інших виробників. Однак формування проциклічного ефекту інфляції не відбудеться, оскільки в економіці відсутній  надмірний споживчий попит. Реальний ВВП становить лише 80% відносно довоєнного рівня. Ключові фактори скорочення попиту – війна, виїзд біженців за кордон (майже 6,5 млн осіб), мобілізація чоловіків до лав ЗСУ, високий рівень безробіття (близько 20% робочої сили), а також жорстка монетарна політика НБУ, що обмежила надходження позикових коштів у економіку.

Читайте також: НБУ помиляється в оцінці інфляційних прогнозів

Додатковим проінфляційним чинником стала девальвація обмінного курсу гривні, яка в травні-червні посилилась внаслідок розширення лібералізаційних заходів НБУ на валютному ринку. Девальвація національної валюти є структурним проінфляційним чинником, який впливає на вартість витрат. Скасування НБУ ряду валютних обмежень в умовах гнучкого валютного курсоутворення дестабілізувало валютні очікування. За травень-червень обмінний курс девальвував на 2,6% відносно долара США, однак це не спинило зниження валютного попиту. Зокрема, населення продовжує викуповувати по 1 млрд дол. іноземної валюти щомісяця, тоді як в літні місяці минулого року, населення навпаки – більше продавало іноземної валюти, ніж купувало. Валютну паніку поки що вдається вгамувати інтенсивними валютними інтервенціями НБУ – по 150 млн дол. на день або по 3 млрд дол. на місяць.

Потенційно значні інфляційні ризики зберігаються з боку фіскального дефіциту. Поточний фіскальний дефіцит досягає 24% ВВП за плинний рік (без врахування грантів). Однак, на цей час вплив фіскального дефіциту на ріст цін є обмеженим, оскільки його розмір становить лише 2/3 від втрат номінального ВВП порівняно з довоєнним періодом.  Також «фіскальну інфляцію» стримує той факт, що близько 50% державних витрат спрямовуються на оборонні потреби, які переважно не впливають на активізацію попиту.

Подальші перспективи інфляції визначатимуться як проінфляційними, так і контрінфляційними факторами. Низький споживчий попит та структурний характер інфляції стримуватимуть розкручування цінової спіралі. Водночас підвищення тарифів на електроенергію, значний фіскальний дефіцит, потенційні ризики девальвації гривні залишаються вагомими проінфляційними чинниками.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Богдан Данилишин, професор Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, ексголова Ради НБУ.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.