Чому Джей Ді Венс не є фанатом американської допомоги Україні?

Особистість Сенатора Джей Ді Венса зацікавила мене ще навесні, коли він написав, м'яко кажучи, негативну для України колонку в The New York Times. Було зрозуміло, що Джей Ді Венс не розуміє ні нас, ні нашої війни.

Коли Дональд Трамп обрав його своїм напарником на виборах, я згадав ще юнацьку пораду з книги (не усміхайтесь) Дейла Карнеґі: "Прагніть спочатку зрозуміти когось, перш ніж очікувати, що він/вона зрозуміє Вас".

І спочатку я подивився фільм Hillbilly Elegy, знятий за однойменним бестселером-автобіографією Джей Ді Венса. Я зрозумів, що мені цього замало, щоб зрозуміти цю непросту особистість, і я потрудився не просто прочитати, а опрацювати з маркером і саму книгу.

Чому Джей Ді Венс, м'яко кажучи, не є фанатом американської допомоги Україні? Я думаю, що на це впливають два фактори.

Перше. Він народився і все своє бідне шкільне дитинство провів у металургійному містечку в штаті Огайо, рідко виїжджаючи звідти й лише — в сусідній штат, де народилась його мама, яка пізніше стала сильно наркозалежною.

Наприклад, він з розумінням цитує свою бабусю, яка власне його і виховала: "Чи це має сенс, що наше суспільство могло дозволити собі авіаносці, але не наркологічні заклади, як у мами, для всіх".

Тобто перед нами — людина, яка справді дізналась про світ лише значно пізніше, проходячи військову службу в Іраку і потім навчаючись на магістерці у Школі Права Yale University.

Друге, і важливіше, основною ідеєю книги (написаної, коли Джей Ді Венс був ще антитрампістом) є самозарадність як передумова подолання соціальних лих білого робітничого населення (тривалість життя якого насправді зараз падає, попри всі досягнення науки й техніки) середнього заходу Америки (який і буде вирішувати долю листопадових президентських виборів)

Читайте також: Чому не варто порівнювати Україну з Тайванем

Джей Ді Венс "стверджував, що відсутність особистої волі є відповідальною за економічні страждання, зловживання наркотиками та інші проблеми в спільнотах білого робітничого класу, подібних до тієї, в якій він виріс, і писав про "готовність людей звинувачувати всіх навколо, крім себе", пише NYT.

Сам Джей Ді Венс у своїй книзі пише: "Ми говоримо про цінність наполегливої ​​праці, але кажемо собі, що причина, чому ми не працюємо, полягає в якійсь "несправедливості": "Обама закрив вугільні шахти" або "всі робочі місця дісталися китайцям". Це брехня, яку ми говоримо собі, щоб вирішити когнітивний дисонанс — розірваний зв’язок між світом, який ми бачимо, і цінностями, які ми сповідуємо".

"Ці проблеми не були створені урядами чи корпораціями, чи кимось іншим. Ми їх створили, і тільки ми можемо їх виправити. Державна політика може допомогти, але немає уряду, який міг би розв'язувати ці проблеми за нас. Я не знаю, якою саме є відповідь, але я знаю, що це починається, коли ми перестаємо звинувачувати Обаму чи Буша, чи безликі компанії й запитаємо себе, що ми можемо зробити, щоб покращити ситуацію".

Звичайно, те, що війну ведуть Збройні Сили України показує Джей Ді Венсу і його прихильникам наявність нашої особистої волі. Але думаю, вони зрозуміють нас краще і підтримуватимуть нас більше, коли ми проявлятимемо ще більше особистої волі в тилу: в економіці, у підприємництві, у соціальному житті. Коли ми візьмемо більше відповідальності за той гігантський дефіцит бюджету, з яким ми жили всі 33 роки незалежності, адже багато коштів насправді є у нас "під ногами".

У фільмі Hillbilly Elegy бабуся Джей Ді Венса дарує йому науковий калькулятор за 84 долари, потрібний йому в школі, використавши для цього багато своїх особистих заощаджень, і потім тихенько просячи піцу в місцевого кур'єра доставки.

І вона каже внуку: "У тебе може не вийти. Але у тебе точно не вийде, якщо ти не будеш намагатись".

Джерело

Про автора. Павло Шеремета, ексміністр економічного розвитку та торгівлі України, Професор з Практики Київської Школи Економіки, засновник низки новітніх вітчизняних економічних шкіл

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.