Чому в Офісі президента відкидають ідею уряду національної єдності

І радянське, і посттоталітарне відношення до цього явища зводиться до "єдності", під якою розуміється єдність влади та народу, а по суті - безумовна підтримка народом своєї влади. А оскільки і "народ", і "влада" є явищами метафізичними та метафоричними, то жодна юридична особа за цю єдність чи згуртованість, начебто, і не відповідальна. 

В уяві "народу" уся відповідальність завжди лежить на тому, хто уособлює "владу", на вожді. В наших умовах - на президенті.

Ну от недурні ж люди придумали норму Конституції, що забороняє проведення виборів під час воєнного стану. Бо для подолання зовнішньої загрози потрібна та сама внутрішня згуртованість, а не внутрішній розбрат. Конкурувати треба у боротьбі з агресором, а не у змаганнях між собою. Якщо хочеш перемогти агресора більше, ніж перемогти внутрішнього конкурента.

Політичним інститутом, який дозволяє "грати за національну збірну" під час війни, є уряд національної єдності, який не просто наділяє владою (повноваженнями) представників усіх помітних політичних сил (партій), а й покладає на них спільну відповідальність.

Читайте також: Замість створення нової коаліції у ВР маємо загравання з Бойком і Ко

Схоже, що у нашого "народу" і "влади" якесь різне розуміння цієї простої істини. Точніше, так, представники влади (Офісу президента, Кабінету Міністрів, правлячої партії) публічно відкидають цю модель як "непотрібну", а непублічно їхні політтехнологи визнають, що їхні теперішні клієнти неминуче програватимуть в очах виборців своїм сильнішим партнерам (логіка виборів). Це і було очевидно від самого початку повномасштабної війни.

Натомість ставлення "народу" до цього питання виглядає зовсім інакше: "47% українців позитивно ставляться до ініціативи зі створення Уряду національної єдності як широкого об’єднання всіх патріотичних сил у парламенті й поза ним. Негативно ставляться лише 10%, а 37% мають нейтральне ставлення. Порівняно з вереснем 2024 року змін практично не було й інтерес до такої ініціативи зберігається на тому ж досить високому рівні". Тобто, погляди виборців щодо цього є цілком усталеними, а не мінливими.

А. хто ж міг би очолити роботу такого уряду? "Відносно найбільше респондентів – 20% вважають, що найбільше з цього переліку людей на посаду голови уряду підходить П. Порошенко. На умовно другому місці – Д. Шмигаль, якого обрали 13%. Далі йдуть Ю. Тимошенко (7%), Ю. Бойко (5%) і О. Устінова (4%)".

Читайте також: Чому державне управління – не Lego

От вам і відповідь на питання, чому це не підходить Офісу президента. Поки що не підходить. Поки зроблена ставка на лаври переможців і не віриться у відповідальність за невдачі.

Краще для всіх українців буде тоді, коли ризики цієї війни будуть диверсифіковані, уряд збалансованим, парламент консолідованим, а верховний головнокомандувач — відповідальним за результат. І жодних сумнівів у такій конструкції влади не буде ні у власних громадян, ні у партнерів, ні у ворогів. Але вороги — то останнє, про що можна думати у справі створення національного уряду.

Логіка насправді проста: або уряд національної єдності до скасування воєнного стану та оголошення виборів, або однопартійний уряд породжуватиме міжпартійну боротьбу й суспільний запит на термінові вибори.

Джерело

Про автора. Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва, експерт із питань зовнішньої та внутрішньої політики України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.