Інфляцію стримує стабільність обмінного курсу

У травні рівень річної інфляції склав 3,3%, що на 0,1 відс. п. вище за рівень квітневої річної інфляції. Таким чином інфляція уже 3 місяці поспіль знаходиться нижче нижньої межі цільового діапазону НБУ.

Фактична інфляція залишається значно нижчою як торішніх прогнозних очікувань НБУ, опублікованих в період складання проєкту Державного бюджету на 2024 р. (7,7%), так і останніх прогнозів НБУ від квітня 2024 р. (5,4%). Зазначене засвідчує не тільки наявність системних прогалин у питанні підготовки економічних прогнозів, але й недостатню роботу над помилками. Якщо за підсумками 2023 р. річна похибка інфляційного прогнозу склала 300%, то цьогорічна поточна похибка інфляційного прогнозу становить 130%.

Замість системної роботи з вдосконалення економетричних моделей НБУ виправдовує свої помилки виключно одним чинником – тогорічною теплою погодою. Водночас такі питання як моделювання поведінки структурної інфляції, наслідків падіння сукупного попиту, ефектів перенесення динаміки обмінного курсу на ціни – залишаються поза увагою. Виходить, що для покращення своєї прогностичної діяльності потрібно не вдосконалювати моделі, а найняти досвідчених синоптиків.

Низька якість інфляційних прогнозів ставить під сумнів усю адекватність національної монетарної політики за 2022-2024 рр., адже помилкові інфляційні прогнози були закладені в проспекти змін облікової ставки НБУ. Завищеність інфляційних прогнозів спричинила формування збитків у реальному та фіскальному секторах, які понесли надмірні витрати на обслуговування позикових коштів.

Читайте також: Фінансова система на порозі некерованої девальвації

Основним чинником, що зумовлює низькі темпи поточної інфляційної динаміки є скорочення сукупного попиту. Реальний ВВП становить лише 80% відносно довоєнного рівня. Ключові фактори скорочення попиту – війна, виїзд біженців за кордон (близько 6,5 млн осіб), мобілізація чоловіків до лав ЗСУ, високий рівень безробіття (близько 20% робочої сили), а також жорстка монетарна політика НБУ, що обмежила надходження позикових коштів у економіку (рівень кредитування за рік скоротився з 20% ВВП  до 15% ВВП).

Первинний інфляційний шок початку війни був перекладений на ціни реалізації без формування проциклічного ефекту, оскільки в економіці не існувало надмірного споживчого попиту. Це є особливістю природної динаміки структурної інфляції, яку НБУ не враховує у своїх економетричних моделях.

Вагомим стримувальним фактором інфляції є стабільність обмінного курсу, який вже 1,5 року зберігається на рівні 37-40 грн за 1 дол. США, що сприяє стабілізації цін на імпортні товари. Завдячувати стабільності обмінного курсу слід виключно міжнародній допомозі, яка з початку війни склала близько 85 млрд дол. З отриманої допомоги НБУ продав близько 63 млрд дол. валютних резервів на підтримку обмінного курсу гривні. Подальша стабілізація валютної позиції залежить від достатності та ритмічності надходження зовнішньої допомоги, а також від виваженості кроків НБУ з валютної лібералізації. В травні 2024 р. відбулося відчутне послаблення обмінного курсу гривні (відносно долара США на 2,5% за місяць), яке не вдалося спинити навіть значними валютними інтервенціями НБУ (3,1 млрд дол. за місяць). Насамперед це було пов’язане зі зростанням валютного попиту у зв’язку із масштабним скасуванням НБУ валютних обмежень.

Зниження рівня інфляції також обумовлене певним перенасиченням внутрішнього ринку аграрною продукцією після високого торішнього врожаю. В річному вимірі впали ціни на такі категорії товарів як хлібопродукти, олія, цукор, яйця, овочі.

Читайте також: МВФ оприлюднив оновлений макропрогноз: що там цікавого

Стримувальним фактором росту інфляції є збереження урядом часткового мораторію на підвищення житлово-комунальних тарифів. Однак, даний фактор є тимчасовим. Вже з червня 2024 р. вдвічі підвищено тариф  електроенергії для побутових споживачів. Майбутня ринкова корекція усіх адміністративних тарифів є неминучою.

Потенційно значні інфляційні ризики зберігаються з боку фіскального дефіциту. Поточний фіскальний дефіцит досягає 24% ВВП за плинний рік (без врахування грантів). Однак, на цей час вплив фіскального дефіциту на ріст цін є обмеженим, оскільки його розмір становить лише 2/3 від втрат номінального ВВП порівняно з довоєнним періодом.  Також "фіскальну інфляцію" стримує той факт, що близько 50% державних витрат спрямовуються на оборонні потреби, які переважно не впливають на активізацію попиту.

Подальші перспективи інфляції визначатимуться як проінфляційними, так і контрінфляційними факторами. Низький споживчий попит та структурний характер інфляції стримуватимуть розкручування цінової спіралі. Водночас підвищення тарифів на електроенергію, значний фіскальний дефіцит, потенційні ризики девальвації гривні залишаються вагомими проінфляційними чинниками.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Богдан Данилишин, професор Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, ексголова Ради НБУ.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.