Ми не можемо собі дозволити втоми від їхньої втоми
Коли ви говорите з іноземцями про війну і відчуваєте, що вони просто ввічливо кивають і хочуть змінити тему — не засмучуйтеся
Коли вам здається, що вони дивляться на нас тільки як на інформаційний привід, і для них все це абстрактні слова — не розчаровуйтеся.
Ми так само кивали, так само хотіли змінити тему, так само сприймали абстрактно — коли це було не з нами.
Емпатія з далекими — це виняток, а не правило. Правилом буде дистанція, байдужість, поверховий інтерес. І ми теж часто граємо за цими правилами.
Та емпатія, яка є до нас (а її чимало) — вона вже великий виняток. А те, як чимало іноземців включаються своїми життям — це велике диво.
Читайте також: Про силу невидимих
Коли ви відчуваєте стіну — не впадайте у відчай. Продовжуйте говорити. Показувати. Розповідати. Ділитися. Кожне зусилля варте того. Не треба дозволяти собі втоми. Навіть якщо стіна дратує — ну що ж, продовжимо іншим разом. Ми маємо бути впевнені у своїй послідовності. Правду чують не одразу. Часом треба сотні й тисячі разів повторити та показати. У цьому треба бути терплячим і винахідливим
Терпіння і наполегливість.
Ми не можемо собі дозволити втоми від їхньої втоми.
Про автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕН
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе