Над Україною нависла ще одна прихована небезпека

Деякі з цих натисків більш помітні, ніж інші. Блокування допомоги, бої за Авдіївку, втрати військових, жертви серед цивільного населення, нескінченні бомбардування, руйнування інфраструктури, спадщини та самої тканини суспільства – це частина видимої картини. Проте Україна лишається стійкою.

Що стосується менш помітного тиску – ми маємо натяки на нього лише періодично, наприклад: боротьба за владу в уряді, контрольована державою монополізація ЗМІ, помилки у військовій стратегії та кілька корумпованих осіб. Ми всі неохоче звертаємо увагу на такі речі через страх вплинути на внутрішню єдність і моральний дух. Але інколи найкраща гігієна – це прозорість, навіть у важкий час, тому що морок і шахрайство можуть завдати більшої шкоди.

Антиукраїнські пропагандисти люблять згущувати фарби навколо неблагополучності країни через корупцію. Це правда, що в минулому в деяких сферах були жахливі рівні корупції, зокрема в енергетичному секторі, не в останню чергу через вплив Росії. Але загалом у розмові на цю тему бракує нюансів. Корупція в Україні була такою ж мірою знаряддям колоніального панування Москви, як і спадщиною старої радянської системи.

Протягом останніх 20 років дедалі більша частина українського суспільства виступає за зміну моделі управління країною з метою встановлення верховенства права та викорчування глибоко вкоріненої корупції. Яскравим прикладом цього був Майдан. Нещодавно виповнилося 10 років від його початку. Кремль зображує повстання на Майдані як "неконституційний переворот" проти демократично обраного президента того часу Віктора Януковича, але ось правда: це було піднесення народної волі покласти край розкраданню бюджетних коштів кланом Януковича та вимога покращення відносин з Європою. Відтоді, а особливо після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року, Україна наблизилася до Європи. Тепер Україна офіційно є кандидатом на членство в ЄС і почала трудомісткий процес переговорів про вступ, щоб привести своє законодавство у відповідність зі стандартами ЄС. Серед найбільших перешкод для членства стоїть підзвітність уряду та впровадження антикорупційних реформ. Не забуваймо, що сам Зеленський на виборах 2019 року успішно балотувався на основі реформаторського та антикорупційного меседжу, обіцяючи звільнити бізнес "від сваволі чиновників".

Едмунд Берк, видатний британський парламентар 18 століття, прирівняв приватну власність до індивідуальної свободи та верховенства права. Саме такі цінності незалежності та зрештою свободи – це те, за що бореться Україна. Повага до свободи та приватної власності є основною західною цінністю, яка формує суспільне ядро найбільших союзників України: США, Великобританії та ЄС. Саме тому вони наполягали на тому, щоб Україна вжила заходів проти корупції, і Зеленський точно не хоче відштовхувати своїх союзників. Паралельно з макрофінансовою та військовою підтримкою, зміцнення верховенства права в Україні стало головним політичним курсом уряду США. Спеціальний представник США з питань економічного відновлення України, колишній міністр торгівлі Пенні Пріцкер, заявила на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, що Україні необхідно постійно інвестувати в боротьбу з корупцією, а уряд і громадяни повинні контролювати один одного, щоб досягти необхідних стандартів.

ЄС так само віддав пріоритет захисту прав власності як умови для того, щоб Україна стала державою-членом. ЄС також рекомендував Україні продовжувати накопичувати надійну історію розслідувань, судових переслідувань та остаточних судових рішень у справах про корупцію на високому рівні, включаючи арешт та конфіскацію злочинних активів, по суті, запропонувавши свого роду антиолігархічну ініціативу.

"Ми всі можемо погодитися з тим, що вкрай необхідним є своєчасне та стабільне виконання Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки", – заявляють в ЄС. З метою захисту прав власності уряд України запровадив Державну антикорупційну програму, яка наразі розгортається міністерствами, відомствами, обласними державними адміністраціями та іншими державними органами, яким потрібно сформувати власні антикорупційні програми. Крім того, запуск Цифрової екосистеми для підзвітного управління відновленням (DREAM) для покращення цілісності та прозорості процесу закупівель є лише одним із прикладів типів проєктів, які можна реалізувати для підтримки реконструкції країни. Такі структурні реформи важливі не лише для дипломатичної співпраці, а й для стимулювання приватного сектору вдома та за кордоном інвестувати в Україну.

Успіх у таких реформах стане необхідним для залучення прямих іноземних інвестицій та підтримки відновлення країни. У нещодавньому звіті Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE) організація заявила, що як приватні фірми, так і державні підприємства (ДП) в Україні можуть підтримати впровадження антикорупційних заходів. Тож поки Україна бореться за виживання у війні, вона водночас бореться за внутрішні реформи та оновлення. Завдання не з легких, і, мабуть, для будь-якої іншої країни було б неможливим, але Україна може і зробить це. Тиск на президента Зеленського, від якого вимагають впоратися з усіма цими першочерговими задачами… дай Боже йому сили, як то кажуть. Понад усе, він не повинен виглядати, а тим паче бути причетним чи упередженим в будь-якому з рішень, які має ухвалити уряд, керуючись верховенством права. У минулому, наприклад, його засуджували за надто близьке ставлення до олігарха-монополіста Ігоря Коломойського (зараз перебуває під вартою в Україні), безжального апологета насильницького захоплення інших компаній. Ці тіні над Зеленським з часом розвіялися. Однак його становище, як можна собі уявити, залишається таким, яке ретельно перевіряється та постійно відкрите для критики. Ось чому йому потрібно бути обережним, наприклад, із такою справою, як суперечка з Ferrexpo, особливо зважаючи на весь застарілий і проросійський шум про корумпованість України.

Поводження з інвестиціями Ferrexpo в Україні викликало значне занепокоєння щодо порушення зобов’язань України за міжнародним правом та фундаментальних принципів верховенства права судами України, а також елементами всередині уряду України.

Чому Ferrexpo є особливо делікатним випробуванням? Коротка відповідь: це величезна компанія, яка підтримується великими обсягами поважних іноземних інвестицій, які Україна справді не повинна відчужувати. Саме тому провідні ЗМІ, такі як Financial Times, уже зосередилися на суперечці. Ferrexpo є третім у світі експортером залізорудних окатків. Компанія котирується на Лондонській фондовій біржі та входить до індексу FTSE 250. У 2021 році дохід компанії становив 2,5 мільярда доларів США, а потім через фактори, пов’язані з вторгненням Росії в Україну, у 2022 році дохід знизився приблизно до 1,2 мільярда доларів США. Компанія є важливим партнером для преміальних європейських виробників сталі, які постачають високоякісну сталь європейським автовиробникам. Його багаті на магнетит родовища в Україні є одними з найбільших у світі, з майбутніми запасами на понад 50 років. А відмінні практики сталого розвитку компанії означають, що Україна заручилася більшою підтримкою для переходу на "зелену" економіку, аніж більшість країн. Це включає стратегію декарбонізації ЄС.

Отже, ми говоримо про досить значущу структуру, щоб показати приклад того, як в Україні ставляться до коштів з іноземних інвестицій. Так виглядає загальна картина. Але диявол криється в деталях, тому треба розповісти більше. Засновником і колишнім мажоритарним акціонером Ferrexpo є Костянтин Жеваго, якого багато хто називає "олігархом". Жеваго разом із сім’єю володіє 49,5% акцій компанії. Акціонерами компанії є багато інституційних інвесторів, пенсійні фонди та приватні особи. П’ять найбільших інституційних акціонерів FerrexpoPlc належать до США та Великобританії, а саме BlackRockBLK +0,9% (7,5%), SchroderInvestmentManagement (6,5%), AcadianAssetManagement (3%), HSBC HBA 0,0% (2%) та VanguardGroup (2%). Попри репутацію Жеваго як олігарха ці інвестори, схоже, мають достатню довіру до власності та функціонування компанії, щоб підтримати її настільки суттєво. Поміркуйте над цим.

Але також важлива користь від роботи компанії для країни. З моменту свого первинного розміщення на Лондонській фондовій біржі у 2007 році FerrexpoPlc інвестувала понад 3 мільярди доларів США у свою діяльність в Україні, сплатила понад 1,3 мільярда доларів США прямих податків в Україні, надала пряму підтримку місцевим громадам в Україні та є одним із найбільших роботодавців у Полтавській області, штат якої налічує 10000 співробітників та підрядників. У 2022 році Ferrexpo створила Гуманітарний фонд і на сьогодні виділила 19 мільйонів доларів США затвердженого фінансування на підтримку людей, які постраждали від війни.

Тепер перейдемо до суті суперечки. Це найбільша українська компанія, зареєстрована на основному майданчику Лондонської фондової біржі, але вона стала мішенню (див. нижче) багатьох державних структур України, які сьогодні є синонімом Зеленського.

Ось чому, попри те, що він був знахідкою для України під час війни, Зеленський повинен навчитися бути обережним, коли йдеться про дружні до України публічні компанії з іноземними інвестиціями, які інвестували в країну.

У нещодавньому інтерв’ю Financial Times голова Ferrexpo, Лучіо Дженовезе, сказав, що судові позови загрожують підірвати довіру інвесторів до України саме тоді, коли країна почала залучати капітал, — і особливо довіру іноземних компаній, які вже стурбовані дотриманням принципу верховенства права в Україні.

Отже, як українська держава атакувала Ferrexpo різними способами? Почалося з того, що проти Жеваго почалися судові процеси, пов’язані з банком "Фінанси та Кредит" (бізнес, яким Жеваго володів до 2015 року як приватна особа, і який не входив до групи Ferrexpo). Банк збанкрутував, і стверджується, що Жеваго незаконно вивів з нього кошти для фінансування інших своїх підприємств у таких обсягах, що спричинили його крах. При цьому Ferrexpo не отримувала позик у банку "Фінанси та Кредит". Насправді компанія втратила гроші, які мала на депозиті в банку. У січні 2023 року Фонд гарантування вкладів порушив справу проти Жеваго про відшкодування збитків у розмірі понад 45,9 млрд грн у зв’язку з ліквідацією банку. Його звинуватили у розтраті та відмиванні грошей, проте вироку за це він ще не отримав. Навпаки, французькі суди (він живе у Франції) відмовили в його екстрадиції. Однак він кваліфікується як олігарх в Україні за більшістю мірок, тому можна стверджувати, що його втягнення в українську антиолігархічну кампанію є цілком передбачуваним. Можливо, що й справедливим. Але проблема – і проблема велика – виникає, коли прокуратура порушує справу проти Ferrexpo у гонитві за зниклими коштами з розваленого приватного банку Жеваго.

Українська влада діє поза межами закону. Оскільки США, ЄС і Велика Британія підтримують принцип деолігархізації, влада відчуває, що має право нехтувати належним процесом і переслідувати Жеваго як заманеться. Поведінка Києва не обмежується Ferrexpo – так, нещодавно за звинуваченнями в незаконній купівлі землі українською владою був затриманий генеральний директор інвестиційної компанії ConcordeCapital, Ігор Мазепа. Пан Мазепа заперечує будь-які правопорушення та стверджує, що його затримали через його скарги на недотримання принципу верховенства права при боротьбі з корупцією в Україні. Західним партнерам потрібно бути обережними та не потурати порушенням принципу верховенства права, замаскованим під деолігархізацію. Через кілька днів після цього арешту Мазепа був звільнений під заставу.

Український уряд заморозив активи Ferrexpo в Україні – фактично понад 50% її акцій у гірничодобувних дочірніх компаніях. Якщо це механізм відшкодування грошей через банк Жеваго, то це слизький хід, оскільки колишній банк Жеваго та Ferrexpo є окремими організаціями, і не можна карати всіх акціонерів Ferrexpo через те, що ви переслідуєте одного з акціонерів. Звичайно, не відразу, до отримання будь-яких вироків у суді. Це величезна проблема верховенства права. Тим часом прокуратура також переслідувала керівника гірничорудної компанії Ferrexpo за те, що він вивозив вантажівками щебінь з території кар’єру, стверджуючи, що щебінь є корисною копалиною, яку необхідно декларувати як таку й вимагати сплати роялті. Керівника Віктора Лотоуса заарештували та взяли під варту на 38 діб. Що б українська влада не заявляла про суть справи, це теж виглядає сумнівно і непроцесуально. По суті, прокуратура стверджує, що Полтавський ГЗК (Ferrexpo Poltava Mining) порушив ліцензію на видобуток корисних копалин, незаконно видобувши в період з 2015 по 2021 рік 20 мільйонів кубометрів корисних копалин, відмінних від залізної руди, в основному щебеню.

Українські прокурори вимагають відшкодування збитків на загальну суму 4,31 мільярда доларів США, що значно перевищує загальний дохід компанії від продажу продукції, який становив 620000 доларів США у 2022 році. Позиція ПГЗК полягає в тому, що корисні копалини, про які йде мова, не є окремим мінеральним ресурсом, а є відходами, отриманими в результаті подрібнення залізної руди під час технічного процесу виробництва залізорудних окатків. Йому призначили заставу у майже 1 мільярд грн (понад 26 млн доларів) – одну з найбільших сум в історії України. Зрештою компанія заплатила трохи менше половини, щоб визволити його. Досить сказати, що перспективи для України не дуже хороші, особливо тому, що США сподіваються, що Київ продемонструє готовність покращити бізнес-середовище зараз, щоб стимулювати інвестиції як спосіб підвищення стійкості країни. Негарне поводження з Ferrexpo є негативним сигналом для міжнародних партнерів України. Адже саме від них залежить, чи втримається українська економіка на плаву.

Верховенство права, права приватної власності, відчуження міжнародних інвесторів, встромляння палиць в колеса дуже успішній та вигідній компанії, вигідної на багатьох рівнях, – усе це надзвичайно чутливі червоні лінії. Потенційно це може дуже зашкодити Україні. Києву потрібно бути дуже акуратним у цьому питанні. 

Джерело: Forbes, переклад ЦЕНЗОР.нет

Про автора: Мелік Кайлан – журналіст, міжнародний оглядач 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.