Навіщо Путін летить до Кім Чен Ина?

Російське видання "Ведомости" повідомило, що Володимир Путін найближчими тижнями відвідає Північну Корею і В'єтнам. 

Це досить незвичні візити для російського очільника: у Пхеньяні він останній раз побував два десятиріччя тому, коли очільником Північної Кореї був батько нинішнього диктатора Кім Чен Ір. Однак є очевидним, що зараз Путін зацікавлений у цьому візиті набагато більше, ніж тоді, коли він відвідував Пхеньян у перші роки свого перебування на посаді президента Російської Федерації, адже на той час у Москви не було жодних серйозних інтересів у північнокорейській столиці, а економічні взаємини між двома країнами, як тоді, так і зараз знаходилися на досить низькому рівні.

Якщо говорити про економіку, то тут Північна Корея є, швидше, сателітом Китайської Народної Республіки, ніж Російської Федерації, однак після великого нападу Росії на Україну, Кім Чен Ин став потрібен Володимиру Путіну як найважливіший партнер у постачанні зброї, як лідер, якому нема чого втрачати у зв'язку з тим, що Північна Корея, через свою атомну програму, залишається під санкціями Заходу і продовжує погрожувати всьому цивілізованому світу. Якщо так замислитися, Путін - це такий собі великий Кім Чен Ин - людина-ракета, як називав північнокорейського диктатора експрезидент США Дональд Трамп, тільки Путін - людина ядерна бомба, і його можливості знищити все навкруги набагато більші, ніж можливості Кім Чен Ина, а бажання обох диктаторів, можна сказати, збігаються.

Під час останнього перебування Кім Чен Ина у Російській Федерації, обидва диктатори домовилися про енергійне постачання зброї з Північної Кореї до РФ. 

Подейкують, що Північна Корея може використовуватись як канал зв'язку між Росією і Китайською Народною Республікою, бо Пекін не ризикує відверто постачати зброю до Росії, щоб не потрапити під західні санкції, однак роль Китаю у північнокорейсько-російських взаєминах також може бути перебільшеною, адже останнім часом візити на високому рівні відбувалися якраз тоді, коли мова йшла про російських і північнокорейських керівників, а Кім Чен Ин, який вже встиг відвідати Росію, так і не збирається відвідувати КНР. І звичайно, до Пхеньяну не поспішає голова Китаю Сі Цзиньпін.

А от Володимир Путін їде до Північної Кореї, і, до речі, невдовзі після того, як відвідав Китай одразу після свого формального переобрання на посаду президента Російської Федерації. Так що досить легко зрозуміти, про що будуть розмовляти північнокорейський і російський диктатори: про продовження війни в Україні, про допомогу, зброю, про нові снаряди, які мають опинитися на російсько-українському фронті, про нові північнокорейські ракети, про те, що може зробити північнокорейський військово-промисловий комплекс для російського військово-промислового комплексу, і яку політичну та економічну підтримку може надати Російська Федерація Північній Кореї в обмін на постійне постачання зброї на фронт.

Треба сказати, що зусилля Кім Чен Ина щодо його допомоги Володимиру Путіну, явно не виявилися марними: мова може йти навіть про якесь серйозне політичне і технологічне співробітництво двох країн, адже невдовзі після візиту до Російської Федерації, північнокорейський диктатор зробив серйозний розворот у власній внутрішній та зовнішній політиці, на який не наважувалися його дідусь і батько. Кім Чен Ин став першим лідером формально-комуністичної, а, за великим рахунком, теократичної Північної Кореї, який оголосив Південну Корею іншою державою та іншою нацією, і, фактично, відмовився від ідеї мирного "Возз'єднання батьківщини" яка залишалася головною ідеологічною ідеєю у корейський народно-демократичній республіці після поразки півночі у війні на корейському півострові.

І засновник Корейської Народної Демократичної Республіки Кім Ір Сен, який отримав свою владу з рук самого Йосипа Сталіна, і обидва його спадкоємці, і син, і онук, завжди дотримувалися ідеї необхідності створення єдиної корейської держави. І от тепер це онук, фактично, не тільки відмовився від ідеологічних настанов свого дідуся, який для Північної Кореї виглядає таким собі божеством, але й демонтував Арку Возз'єднання, яка залишалася головним ідеологічним об'єктом КНДР протягом десятиріч.

Володимир Путін під час свого перебування у Пхеньяні її не побачить, але Путіну і не потрібні жодні арки, йому потрібна зброя, бо він налаштований на багаторічну війну з Україною і багаторічне протистояння із Заходом.

Як ми всі могли побачити по його поведінці на Петербурзькому міжнародному економічному форумі, він буквально насолоджується війною, і тим, що завдяки війні може перетворити Росію на таку собі велику Північну Корею.

Ну і звичайно варто сказати також про візит до В'єтнаму. Тут, звісно, економічні питання можуть виглядати більш пріоритетними, ніж під час перебування Володимира Путіна у Північній Кореї, однак і у Ханої російський очільник може шукати зброю.

Звичайно, комуністичне керівництво В'єтнаму буде також обережно ставитися до постачання зброї до Російської Федерації, тому що, як і керівництво Китайської Народної Республіки, не хоче псувати свої економічні взаємини із Заходом, однак якщо В'єтнам долучиться до такої ж допомоги російському ВПК, яка зараз надається з Китаю, тобто допомога у постачанні подвійних технологій і у розвитку військово-промислового комплексу Росії, то для Володимира Путіна це вже буде дуже непоганий результат.

Не дивно, що Путін, у своєму бажанні продовжувати війну з Україною протягом ще досить довгого періоду, шукає підтримки й допомоги саме у колишніх союзників Радянського Союзу, саме у тих країн, де досі зберігаються архаїчний комуністичний режим, де всі рішення ухвалюються не на рівні суспільства чи парламенту, а на рівні генерального секретаря комуністичної партії.

У цьому зв'язку і його візит до Китаю, і його візит до Північної Кореї, і його візит до В'єтнаму, є, за великим рахунком, логічним поверненням у минуле: у те минуле, в яке російський президент хоче затягти й власну країну, і звичайно ж Україна, і перемога України у війні з Російською Федерацією і має бути перемогою майбутнього над минулим, заради якого і Путін, і мільйони його співвітчизників готові заплатити будь-яку ціну. 

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.