Підсумки та перспективи: ми вистоїмо

Які ж фактори вплинули на те, що ми стали дивитися у 2025 рік менш оптимістично, ніж у 23-й і 24-й?

1. Фактор РФ. На думку багатьох — режим Путіна начебто встояв і непідвладний санкціям. 

А гарматного м’яса у Мордоре вистачить ще на кілька років. І тому Путін може нас у довгій війні пересидіти.

Це все звичні російські маніпуляції. І наша аберація — тобто викривлене бачення. 

Завжди здається, що у сусіда більший. У нього — краще. Насправді у них все погано, просто Путін бадьориться. 

Все, що у них там показують — ще більша туфта — ніж у Єдиних новинах. 

Але у нас народ ведеться, грузиться і панікує. Тому цей фактор впливає.

Читайте також: П'ять питань про 2025 рік

2. Управлінський фактор. Нами править ОПа — позаінституційна, некомпетентна, надзвичайно неефективна команда з "5-6 ефективних менеджерів".

Їх влада базується на тому, що Найвеличніший наскільки недалекий, що навіть ці "менеджери" здаються йому крутими. А світ сміється. А ми плачемо.

3. Уся внутрішня комунікація побудована на брехні. Брехня — головний управлінський метод та інструмент ОПи. Картинка — важливіша від реальності. Тому відбувається постійна мімікрія під "свого" виборця. Рішення приймаються не з огляду на реальність, а з огляду того, як на це подивиться тьотя з базару, яка досі вірить у Його велич.

4. Вся вертикаль влади побудована на хапальному інстинкті. 

Найбільший демотиватор для суспільства і ЗСУ — тотальна корупція. Яких іще зашкварів ми не бачили? Ми бачили вже все. 

А приходить завтра — і ми бачимо новий і страшніший зашквар. Ця камарилья нас не перестає дивувати.

Читайте також: Зовнішньополітичні підсумки 2024 року

5. Провалена зовнішня політика. Це так звана (термін взяв у Юрія Луценка) "політика хамства".

"Альо, чьо ми не в НАТО" — вже хрестоматійне. Переговори ведуть тіпочки в худі й в кєдах, а не затягнуті в костюми та краватки дипломати. Це дратує західних політиків, а значить знижує наші можливості. 

А наші тіпочки цього не помічають. Бо малограмотні. Бо думають, що  "А король то голий", — це не про них.

6. Тому провалені всі плани та саміти миру. Тому до Путіна на БРІКС — їдуть лідери великих країн. 

Фактор проваленої дипломатії, проваленої на всіх напрямках — це те, що інтуїтивно відчуваємо усі ми. І оптимісти стають реалістами. Реалісти втрачають надію.

7. Фактор втрати принципів у світі. А все це тому, що світ змінився. Більшість стали грати в реал-політик. У часи Рейгана і США, і Папа Римський могли противитися злу, яким був СРСР.

І оголосити проти нього хрестовий похід за вторгнення в іншу країну. 

А згадайте, які широкі були коаліції проти Хусейна, коли той вдерся в Кувейт? А зараз світ помілішав. Ми відчуваємо це і нам страшно. Бо якщо зло не лише не покарано — а його хочуть пробачити — це вже не той світ.

Читайте також: 2025-й: основний сценарій

8. Фактор Трампа. Зараз хтось каже, що це для нас може і шанс.

Який шанс? Несистемний політик (прям як наш — тільки масштабніший) — який вже, як і Путін — заявляє про претензії. То до сусідньої Канади, бо вони йому здаються 51 штатом. То до Данії, бо йому чомусь потрібна Гренландія. То до Панами з каналом. 

Та Путін сміливо завтра скаже: "І оці хлопці мені не дозволяють колупатися в носі?".

Трамп сумнівається у нашій суб’єктності. А це порушення самого головного світового правила.

Можливо, я ще щось забув, так ви додайте. 

Усі ці фактори уже призводять до того, що оптимістів в Україні поменшало.

Зараз скажуть мені: А ЗСУ? Правильно. Наша камарилья докотилася навіть до того, що змістила Залужного. 

Бо ми думали ще рік тому: ну, хай там що, а війну у нас ведуть військові. Бо немає нічого гіршого, як втручання "піджаків" і політиків у справи військових.

Але і тут вони влізли. І особисто для мене це було у цьому році тривожним дзвіночком.

Але не втрачаємо надії. Бо поки стоять хлопці на усіх фронтах, і поки є оця єдність фронту і тилу — ми можемо сміливо дивитися вперед.

Усі суспільства втомлюються від війни. Втомились і ми, і супостати. Але ми вистоїмо. Бо у нас на дві мотивації більше, ніж у них. Бо ми на своїй землі та за своє стоїмо. 

Ми тут не за бабки. 

І у нас дух міцніший.

Ну і по секрету: гуцули кажуть, що Бог — українець!

Тож не зважаючи на усю підлість ворога, слабкість/глупість певних світових політиків чи тупі зусилля внутрішньої камарильї — ми вистоїмо.

*Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора. Віктор Бобиренко, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.