"Провулок Привітний" - це символічне роззброєння

Очільники місцевих партій влади, яким мало б бути все одно, які символи до того моменту, доки вони мають зиск, потроху знову починають займати ціннісні позиції й (знову) не з українського боку. Латентний спротив перейменуванням виглядає дуже конформно: сформувався певний неприпустимий ще 10 років тому пантеон героїв, присутніх по майже всіх містах, щодо них практично немає суперечок.

Але там, де з'являються місцеві приклади, особливо з важливим смисловим навантаженням, скажімо, як у випадку з харків'янином львівського походження Міськом Барбарою (у кожному місті свої подібні історії) - система гальмує і ставить палиці в колеса, демонструючи дискомфорт від вектора сучасної трансформації та спроможність до руху у зворотному напрямку.

Читайте також: Перейменування вулиць – це про пам'ять і просвітництво

Це символічні дії, комусь може здаватись, що вони не мають реального виміру. Але ми вже знаємо, що їх не можна ігнорувати, бо без реакції вони завтра перетворюватимуться в інші деколонізаційні обмеження, спрямовані проти низової суб'єктності громадян України. Саме сучасна українська культура є елементом опорної конструкції, що порається з навантаженнями війни, компенсуючи значну частину неспроможності формальних інституцій.

Вся координація різномовних, різнорелігійних, різносвітоглядних і соціально розмаїтих активістів, волонтерського руху, інших проявів громадянського суспільства відбувається через спільне усвідомлення місії, спільні ціннісні рамки — це все елементи сучасної української культури. Послаблення символічного в українських умовах — це послаблення з намацальними наслідками, в тому числі в вимірі людських життів.

"Провулок Привітний" тощо — це символічне роззброєння, наслідком якого стають реальні КАБи на голови живих людей. На цьому етапі війни це вже мало б бути зрозумілим.

Джерело

Про автора: Євген Глібовицький, експерт з довготермінових стратегій

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.