Вибори у Франції: міжнародний аспект

У The Economist вийшла стаття, присвячена міжнародним ризикам перемоги ультраправих чи коаліції лівих. Це — основні тези статті з моїми коментарями. 

Наразі Франція відіграє важливу роль у діяльності НАТО. Після повернення до інтегрованої структури НАТО 2009 року (після 43 років перерви, 1966 Франція залишили командування НАТО за рішенням де Голля) країна лишається найсильнішою країною альянсу після США. Наразі Франція надає літаки та флот для операцій альянсу (в тому числі патрулює Чорне море), президент Макрон виступає одним з найбільш ярих прихильників вступу України в НАТО і ЄС, автор ідеї навчання українських мобілізованих французькими інструкторами й хоче надати Україні літаки Mirage 2000-5. 

Проте політика Франції може дестабілізуватися: опитування 24 червня продемонструвало, що Національне обʼєднання Ле Пен набере у першому турі 36% голосів. Новостворене обʼєднання лівих Новий народний фронт (НЛФ) набере 30% (назва — це пряма відсилка до лівої коаліції 30-х, Народного фронту, яка мала протистояти фашистам, - авт.). Центристський блок Макрона набирає 20%.

Читайте також: Переговори про членство в ЄС: вибір з двох зол

23 червня 170 французьких дипломатів у листі в газеті Le Monde попередили, що перемога ультраправих буде запрошенням ворогів Франції (в першу чергу Росії та Китаю, - авт.) до втручання у внутрішню політику Франції, до агресії проти Європи, в тому числі військової. 

Примітка автора: Зараз, після формування передвиборчих списків в округах, рейтинги партії Макрона зростають, але чи вдасться їй набрати достатньо голосів, щоб зберегти контроль за урядом — передбачити важко.

Ультраправі помʼякшують свою риторику, щоб зібрали голоси поміркованих. Тепер вони вже не підтримують ідею виходу Франції з Єврозони чи з ЄС взагалі, на словах підтримують ідею надання Україні зброї (але категорично проти й військ, і інструкторів, і навіть ракет), а номінальний лідер партії - 28-річний Жордан Барделла — обіцяє не виходити з об'єднаного командування НАТО, доки Росія продовжує вторгнення в Україну. Проте партія продовжує виступати проти інтеграції України в НАТО, не перепрошує за підтримку окупації Криму (легітимізуючи кримський "референдум"). Крім того, вони збираються будувати "іншу Європу" і "інший Євросоюз" - "Європу націй", щоб "повернути більше суверенітету окремим країнам".

Примітка автора: "Європа націй" це дуже круто, але для протистояння з Китаєм і Росією, для економічної конкуренції зі США Європі загалом треба більше координації та гармонізованої політики. 

Читайте також: Чи готова Україна до співпраці з новим Європарламентом

Ліві більш рішуче виступають за підтримку України: блок відкрито підтримує постачання зброї, конфіскацію російських активів і кримінальне переслідування Путіна. Але тут зрада підкралася з іншого боку: блок вкрай скептичний до НАТО, ігнорує тему Китаю, а найбільше у зовнішній політиці приділяє уваги питанню Гази. Молодь, особливо з мультикультурних передмість Парижу, Марселю та Ліону, активно підтримує НЛФ саме за позицію з цього питання — блок обіцяє відразу визнати незалежність Палестини, а також ввести санкції проти уряду Нетаньягу.

За підсумками 2 туру ані праві, ані ліві можуть не здобути більшості. Тоді уряд буде змушений існувати в умовах правління меншості. Якщо за підсумками виборів все ж сформується уряд більшості, нас може чекати запекла конкуренція між президентом і керівником уряду, що може значно послабити дипломатичну силу Франції та вдарить по НАТО. 

Примітка автора: І лідер центристів (премʼєр-міністр Аталь), і лідери лівих говорять, що головна мета на виборах — перемогти ультраправих. Навіть перемога Національного обʼєднання не дозволить їй сформувати уряд більшості. Особливо завдяки виборчій системі, яка у 2 турі надає сильну перевагу більш поміркованим політикам — якраз центристам і лівим. Тому ми можемо сподіватися на збереження більш-менш поміркованої позиції парламенту, і сприятливої політики для України.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.