Влада спілкується з нами через посередників-анонімів, або Чому втопився Едік

Я дуже зла.

А коли я зла, я пишу наук-поп тексти.

Спочатку спойлер:

Анонімні тг — зло.

Стиль анонімних тг, який запозичили державні інституції, органи влади й посадовці, — злочин.

Передайте це в тг Вєртікаль.

Отже, відбувається/або не відбувається щось, що може вплинути на велику кількість аудиторії.

Це нині відбувається постійно — особливо з урахуванням інтенсивності подій, їх чутливості й емоційного стану людей.

Офіційні комунікації (з внутрішньою аудиторією) у нас відбуваються способом:

• звернень президента (які зараз, на відміну від 2022 року, перетворились на формальні),
• спробами медіа та експертів дешифрувати інтерв’ю іноземним журналістам,
• одна (здається) пресконференція президента за минулий рік,
• коментарі й ефіри радників радників і колег друзів радників, деякі з яких самі по собі спричиняють комунікаційну кризу (досить згадати Лещенка),
• може ще що забула, Бог з ним.

Читайте також: Карфаген політичної інфантильності має бути зруйнований

Але головний інструмент офіційних комунікацій — це якісь анонімні сутності, які живуть тг.

Що ми маємо внаслідок цього?

Внаслідок цього ми маємо нескінченну кількість чуток, які можуть бути:

• повною брехнею;
• брехнею з елементами правдоподібності;
• правдоподібними чутками з вкрапленням реальних, але непідтверджених фактів;
• правдою з елементами брехні (наприклад, факт реальний, пояснення — брехливе).

Але ці пропорції брехні та правди не мають значення взагалі. Бо усе це є нічим іншим, як інформаційним шахрайством — у кращому випадку. І гібридною інформаційною війною зі своїм же суспільством - у гіршому.

Ця стратегія дає змогу владі (як колективному гравцеві):

• підживлювати інформаційну асиметрію ("ми знаємо, а ви, як придурки, мечетесь у паніці, бє-бє-бє") і/ або відверто дезінформувати громадян (і це ж не про військову таємницю йдеться, ні);
• постійно тримати людей в напрузі та ситуації невизначеності навіть у тих випадках, коли влада має вплив на рішення і дії;
• спотворювати картину світу, причому для величезної аудиторії одночасно;
• мімікрувати під індивідуальних гравців, до яких довіра апріорі більша (наприклад, аудиторія так може сприймати якийсь певний тг-канал, або орган влади, або певного лідера суспільної думки: це ж Міноборони написало!).

Читайте також: Залужний – не герой з "Леона-кілера"

Органи влади, державні інституції перейняли стиль анонімних тг-каналів, і це злочин. Щонайменше моральний.

Бо їхня робота, їхня функція — зменшувати невизначеність, структурувати інформацію, подавати її чітко, перевірено і вчасно.

Крім розхитування психіки на індивідуальному рівні, чутки та анонімність розхитують громадську думку, руйнують соціальні зв'язки, провокують агресію, або апатію (у кого що), руйнують довіру до державних інституцій як таких і людей — одне до одного.

Фрустрація — атомізація — підрив довіри — легше управління.

Симоньян просила передати, що вона всім довольна.

Пуголовок Едік втопився з відчаю.

Джерело

Про авторку. Тетяна Трощинська, шеф-редакторка Громадського радіо

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.