Ексклюзив

Що робить соцреалізм в українській загальноосвітній школі та чим це загрожує дітям?

Богдан-Олег Горобчук
22 вересня, 2021 середа
10:37

Читачі Еспресо вже могли переконатися в тому, що українська школа навчає наших дітей базовій навичці читання значно гірше, ніж школи Польщі й Чехії та багатьох інших держав, які ми прагнемо наздогнати за життєвим рівнем

Як виявляється, ні методики навчання у школі, ні шкільна програма не сприяє тому, щоб діти хотіли читати, тож до 57% школярів читає не з власної волі.

Виправдати таку неефективність школи у заохоченні дітей до читання могли б інші фактори: поширення корисних навичок і цінностей, пропозиція найпрогресивнішого літературного досвіду, що є нехай складним і нецікавим, однак цінним і новітнім.

Тож погляньмо на шкільне навчання літературі з цієї точки зору - яких цінностей вчить наших дітей сучасна школа? І чи можливо таке, що усвідомлення себе належними до "стражденної" та "упослідженої" нації - це, зокрема, результат шкільної освіти, який і штовхає дітей в обійми Моргенштерна?

Якщо вам простіше сприймати інформацію у відео- або аудіоформаті - клікайте на це відео:



Як з’являються і потрапляють у канон цінні художні твори?

Чому наші діти вивчають у шкільній програмі ті або інші твори? Насправді відповідь на це питання знає лише обмежене коло осіб - упорядники шкільної програми. Виходить, що саме це обмежене коло і вказує - яку саме культурну, зокрема й літературну спадщину, засвоюють українські школярі. Фактично - відділяють видатні або як мінімум цікаві чи важливі художні твори від не настільки цінних.

Але як цей процес відбувається в усьому світі? Соціолог і теоретик культури Теодор Адорно у своїй роботі "Естетична теорія" акцентував на тому, що видатні художні твори - це не чисто авторський продукт, не результат творчості однієї людини, тож має існувати складна система оцінки таких творів, яка враховує як суб’єктивні, так і історичні фактори, вплив цих творів на літературний процес тощо.

Автором під час творення керує не просто політ власної експресії - тут важливі всі деталі, від його освіти й соціального статусу до навичок сторітелінгу, належності до творчої традиції й навіть джерела натхнення. Саме вдале поєднання таких обставин і призводить до появи геніальних творів, які зрештою визнаються певним консенсусом, канонічним для національного мистецтва, які купують музеї або вивчають на уроках літератури у школах та університетах.

І тут вибір далеко не завжди падає на твори "правильних" і "пристойних" митців, представників просвітницької чи моралізаторської культури. Естетика жорстока: консенсус критиків і науковців значно охочіше звертає увагу на цінність творчості бунтарів, аніж на носіїв безумовно "хороших" цінностей.

Нині канонічними вважаються твори таких бунтівників від мистецтва, як Еґон Шиле чи Жан-Мішель Баскія, або ж від літератури - Волта Вітмена або й Чарльза Буковскі. Подібних порушників конвенцій досить і в українській традиції - взяти хоча б Тараса Шевченка чи Михайля Семенка. Але хто ж іще є цінним із мистецької точки зору?

Кітч і соцреалізм - два крила українського регресу

Якщо уважно переглянути шкільну програму з літератури, можна помітити, що з 5 до 8 класу вона слідує певній тематиці уроків, тоді як з 9 до 11 знайомить підлітків із нашим літературним процесом у хронологічному порядку.

Але є дуже цікава деталь: твори значної частини письменників, яких вивчають у старших класах, є ілюстраціями до "тематичних" уроків у середній школі. Саме тому діти обов’язково вивчають творчість Василя Симоненка, Григора Тютюнника або Ліни Костенко до трьох разів протягом періоду навчання, у різних класах. А в 11 класі в обов’язковій програмі представлені твори письменників-соцреалістів та естетично близьких до них літераторів.

Тобто наші діти в декомунізованій державі досі не усвідомлюють, наскільки змінилася література з тих древніх 60-х років, якими ми фактично завершуємо загальнообов’язкову освіту наших юних громадян.

Але повернемося до цієї ахіллесової п’яти шкільної програми, яку дуже складно виправдати й неможливо пробачити упорядникам - соцреалізму. У світовій критичній думці до цього напрямку склалося ставлення скоріше як до певного ідеологічного конструкта, способу спілкування влади з масовою аудиторією, а не як до власне мистецтва.

Як до недомистецтва ставляться сучасні науковці й до кітчу, який стоїть на тій же естетичній платформі, що і соцреалізм. Деякі їхні тези дуже важливі для усвідомлення цих явищ, міцно вкорінених в обов’язковій гуманітарній освіті.

Українська літературознавиця Тамара Гундорова у блискучій праці "Кітч і література" пише, що "кітч культивує передусім естетизоване сприйняття світу і стабільність форми, у такий спосіб він є засобом ствердження стабільності структури всесвіту, підставою якої служать стереотипи сприйняття".

Стабільність, стереотипи сприйняття, естетизація… В моїй уяві одразу виникає кілька відсилок. Перша - це сталінський ампір - надміру декорована, естетизована архітектура, що покликана вражати недалеких громадян монументальністю. Друга - це вірші Бориса Олійника та його однолітків - вправно написані, красиві, переповнені самоочевидними цінностями та вдалими поетичними прийомами, що вправно "працюють" із читачем. Естетика соцреалізму.

Це мистецтво, створене для того самого "пересічного читача" є загальнозрозумілим. Однак його цінність давно і цілком заперечена в (так би мовити) світовій філософській думці. Той самий Теодор Адорно писав про соцреалізм так: "Краще не мати ніякого мистецтва, ніж мати соціалістичний реалізм".

Він вказує при цьому на порожнечу мистецтва, покликаного ретранслювати політичні й соціальні, ідеологічно заангажовані стереотипні темники. Мистецтва, де авторська експресія повністю підкорена вищій меті - вихованню радянської людини через літературу...

Чому в науковців є питання до творчості шістдесятників?


...Або, якщо це не "чистий" соцреалізм, - загалом до ідеї виховання людини через літературу, такого собі соціального інжинірингу засвоєння "правильних" цінностей через мотиваційні й притчеві тексти. До яких, до речі, часом вдавалися й шістдесятники.

"Одним з елементів, який може правити за визначення кітчу, - згідно з принципами франкфуртської школи, - є вдавання почуттів, яких немає, а отже нейтралізація таких почуттів, так само як і нейтралізація естетичного феномену," - пише Тамара Гундорова в уже згаданій праці. Якщо ми поглянемо на історію української літератури, то подібні приклади вдаваності можемо помітити не лише у знаменитому Тичинівському "Партія веде!"...

За такою логікою, якщо "стрілець УПА із сотні Спартана" Дмитро Павличко таки вдавав ненависть до "бандерівців", називаючи їх "кривавими каїнами" - він творив кітчеву літературу. Інакше, за сучасними мірками, його варто визнати українофобом. Який, однак, потім (вочевидь) покаявся й змінив політичну позицію.

Подібним чином, якщо Ліна Костенко вдавала щире захоплення російською мовою в тих же 50-х ("Знову чую російську мову, / мову рідкісної краси...", це цитата з її першої збірки) - то вона також є поборницею кітчу, тобто була вимушено нещирою. А інакше - справді щиро закохана в російську та вважає "красу" цієї мови "рідкісною", або інакше - "винятковою".

До слова, сама авторка праці про кітч і літературу Тамара Гундорова на прикладі "Марусі Чурай" дає яскраву панораму так званого "героїчного кітчу" й створення Ліною Костенко образу "Дочки кобзаря". При цьому за націонал-героїчним фасадом "Марусі Чурай" прихована не настільки очевидна "патріархальна", тобто далеко не сучасна складова.

Можливо, саме тому ми й маємо настільки непропорційне викривлення шкільної програми з вивчення української літератури на користь шістдесятників? Адже легко помітити, що їхні твори нерідко використовують конвенційні для соцреалізму прийоми для поширення нових цінностей - хоч уже й національно-патріотичних і гуманістичних.

Доктор філологічних наук Володимир Моренець у своїй статті "Слово, що випало з мовчання філософів", яка відкриває поетичну збірку "Сади Марії" Михайла Григоріва, прохоплюється кількома науковими інсайдами на адресу шістдесятників.

Він визнає, що шістдесятники - ці "смиренні бунтарі" - в кінці 60-х років "здобули заслужене визнання, посіли почесне місце в пантеоні української поезії, але з вершини слави не простягли мужню руку новоявленому мистецькому дисидентству".

А далі він пише неймовірне: "Поети-шістдесятники, дуже різні й письмом, і вдачею, і таланом, стали останнім пишним, дико заплідненим цвітом на виснаженому дереві соцреалістичної естетики". І ще згодом - "Корінням, основами художнього мислення вони сиділи в соцреалістичному ґрунті". Затим автор визнає, що "після шістдесятників з надр соцреалістичної естетики нічого посутнього вже не зродилося".

Так, Володимир Моренець не пов’язує соцреалізм виключно із більшовизмом - він визнає його романтичну сутність. Водночас він указує, що шістдесятники лишилися під владою заповіданого добою трибу мислення, соціально-історичного детермінізму.

Від себе додам - ні вчений, ні я жодному осуду позицію й мораль шістдесятників не піддаємо, звісно, ці люди багато зробили для національного відродження. І все ж - чи це єдиний ціннісний критерій, який варто враховувати, вибудовуючи національний канон літератури й переносячи його у загальнообов’язкову освіту?

Адже були ще в 60-х і 70-х роках українські письменники, які того соцреалістичного мислення позбулися: це і є те саме "мистецьке дисидентство", про яке згадує Володимир Моренець. І цих авторів українська школа фактично ігнорує. Як і пізнішу серйозну літературу, яку варто було б неодмінно знати одинадцятикласникам.

"Проігнороване" покоління та "стражденний" Стус: вивих шкільної програми

Автори програми знову й знову виключають з поля зору учнів таких направду видатних митців, як Грицько Чубай, Олег Лишега, Михайло Григорів, Микола Воробйов, Тарас Мельничук, Василь Рубан і багато інших. Поетів, які реально протидіяли радянській системі. За що їх реально переслідували, садили по божевільнях, тюрмах і таборах, виключали з культурного життя держави. Вони складають те саме "витіснене", або "скасоване" покоління, яке намагалася знищити радянська влада і яке продовжує ігнорувати влада вже нібито українська.

А от поезії Василя Стуса, доля якого була, мабуть, найтрагічнішою з-поміж антисистемних поетів, у шкільній програмі також присвячено чимало уваги. Однак вона маркована суто як "Українська стоїчна поезія". Тобто бачимо очевидне намагання притягнути художні твори як естетичну цілісність до певного символічного кола "страждання українського народу".

Цей жест сам по собі є актом виховання кітчевого ставлення школярів до національної літератури. І це - ганьба, адже очевидно, що поезію Стуса є за що цінувати абсолютно незалежно від його страдницької долі - так само як це було з уже згаданим Еґоном Шиле.

Стус, на відміну від того ж Павличка, завжди був позасистемним автором, він гидував соцреалістичним приматом ідеології над мистецтвом. Стус не вважав, що поезія має бути спрямованою на служіння тій чи іншій ідеології, і в пізнішій його творчості цей принцип особливо значущий. Естетично він не належав до соцреалізму, а йшов значно далі. Однак завдяки однобокій шкільній програмі школярі цього не знають, вивчаючи лише його "програмові" вірші та вимушено ігноруючи естетично цінніші.

І "стоїчна" поезія тут ні до чого, як і "незламний дух" - іще два кітчеві вислови, вжиті бюрократами від літературознавства, які використовують Стуса, аби зайвий раз підкреслити "стражденність" України. Хіба на цьому тлі для учнів чергові русскіє Моргенштерни чи Тіматі не виглядатимуть топчиком?

Чому українській школі варто повчитися в іноземних?


Нагадаю, що у світовій гуманітарній думці та офіційній науці вже майже століття існує однозначне ставлення до потреби розрізняти сучасне мистецтво й кітч, а також будувати шкільну та університетську освіту з урахуванням такого розрізнення. Звісно, далеко не вся творчість шістдесятників - це кітч або соцреалізм. Однак складно не погодитися - дуже дивно ніяк не урівноважувати цей естетичний феномен іншою вартісною літературою - тим паче у нас її задосить. А широкий естетичний кругозір - це те, що абсолютно необхідно сучасному українському школяру.

Навіть завдяки поверхневому дослідженню легко зрозуміти, що на ринку праці щороку зростає потреба в дизайнерах, копірайтерах, техрайтерах, артдиректорах, а все це - по суті, творчі спеціальності. І вони потребують базової естетичної підготовки.

А ми досі завершуємо 11 клас естетикою соцреалізму… Адже всі подальші півстоліття укрліту згадуються в підручниках конспективно, одним-двома розділами, а на уроках вічно губляться у перед-ЗНО-шній паніці. Чи є щось бодай подібне за кордоном? Одразу відповім - ні, адже там давно відмовилися від хронологічного принципу вивчення літератури в школі (якщо він взагалі там колись був!).

Тобто замість розвитку "в ногу з часом" українських школярів штучно утримують на рівні "керованої більшості", зокрема коштом рівня освіти, що не відповідає вимогам XXI століття.

Українців десятиліттями вводили в оману, користуючись відсталістю вітчизняної системи загальнообов’язкової освіти від світових стандартів. А от для розвинутих країн їхнє національне мистецтво й навіть попкультура, нарівні з літературою, є основою не лише побудови сталого суспільства, але і… загальнообов’язкової освіти.
У Франції в школі активно вивчають сучасний young adult, у Канаді - модну нині слем-поезію, а в багатьох країнах поряд із літературними творами вивчаються комікси й навіть кінофільми! Тим паче технічних можливостей для цього зараз - задосить.

На жаль, за моралізаторською романтичною мішурою родом із шістдесятих наші діти досі не розуміють, що українці серйозно доклалися до закладення підвалин сучасного мистецтва. Не знають, що українську ідентичність мали та Казимир Малевич, і Давид Бурлюк, і Олександр Архипенко, і ще чимало інших суперзірок світового малярства. А такі письменники, як Володимир Винниченко, Михайль Семенко чи Василь Голобородько свого часу були відомими на весь світ актуальними митцями.

Треба розуміти, що серйозно приділяти стільки уваги соцреалізму, який помножив на нуль іще Теодор Адорно, знаючи при цьому, що фундатори цьому жанру, по суті, фізично знищили український модернізм та авангард - це, фактично, злочин. Утім, його продовжують коїти упорядники шкільних програм, і далі включаючи до них твори Олеся Гончара чи Андрія Малишка. Що з того, що це може бути "історично правильно"? Можливо, таким чином сам принцип історизму при формуванні шкільної програми цілком дискредитується? Ленінопад відбувся, однак він слабко відбився на освіті наших дітей.

Тож варто ще раз закарбувати ключову думку: без фундаментального реформування гуманітарна шкільна освіта не лише буде нудною для дітей, а й завадить нам виховати сучасних індивідів, які культурно й ціннісно перебувають у XXI столітті. Сучасність кидає освіті серйозні виклики. І без чіткого плану реформ освіти, який має пройти широке громадське обговорення та втілюватися під прискіпливим фокусом експертної спільноти, майбутнє наших дітей у сучасному світі буде менш конкурентоспроможним. А виправлення такої ситуації варте будь-яких зусиль.

Теги:
Читайте також:
Київ
+1°C
  • Київ
  • Львів
  • Вінниця
  • Дніпро
  • Донецьк
  • Житомир
  • Запоріжжя
  • Івано-Франківськ
  • Кропивницкий
  • Луганськ
  • Луцьк
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Рівне
  • Суми
  • Сімферополь
  • Тернопіль
  • Ужгород
  • Харків
  • Херсон
  • Хмельницький
  • Черкаси
  • Чернівці
  • Чернигів
  • USD 38.66
    Купівля 38.66
    Продаж 39.17
  • EUR
    Купівля 42.06
    Продаж 42.88
  • Актуальне
  • Важливе
2024, вiвторок
19 березня
05:08
Петр Павел та Володимир Зеленський
Невдовзі Європа зможе виробляти необхідну кількість боєприпасів, зокрема й для України, - президент Чехії
04:40
Еммануель Макрон
Франція підтримала Польщу щодо обмеження експорту сільгосппродукції з України, - Politico
04:12
Дональд Трамп
Нездійсненна сума: Трамп шукає кошти для сплати $464 млн застави у справі про шахрайство
03:44
російська пропаганда
У Латвії заблокували низку сайтів з російською пропагандою
03:16
Росія може використати супутникові дані приватних компаній для ударів по Україні, - The Atlantic
02:48
Сі Цзіньпін і Еммануель Макрон
У травні лідер Китаю Сі Цзіньпін може відвідати Францію, - Politico
02:20
Літак Raynair
Гібридна війна РФ: на Балтиці понад 870 літаків мали проблеми з навігацією
01:52
Центробанк Росії
Євросоюз розробив механізм передачі Україні прибутків з заморожених активів РФ, - Bloomberg
01:24
поліція польщі
Міжнародний Комітет захисту журналістів заступився за українських розслідувачів, затриманих у Польщі під час роботи
00:56
SkyUp
Авіакомпанія SkyUp отримала сертифікат операційної безпеки IOSA
00:28
Мая Санду
Санду попросила парламент Молдови призначити референдум про вступ у ЄС
00:03
безпілотник
Асиметричні рішення для переваги над противником: Сирський назвав пріоритет у технологічному розвитку ЗСУ
2024, понедiлок
18 березня
23:40
Реджеп Ердоган та Путін
Ердоган привітав Путіна з "переобранням" і заявив про готовність до посередництва в переговорах із Україною
23:28
Зоран Міланович
У Хорватії суд заборонив антиукраїнському президенту Мілановичу йти на вибори до звільнення поточної посади
23:00
Олексій Навальний
"Відповідальні за вбивство Навального": Боррель оголосив про санкції проти 30 фізичних і юридичних осіб
22:33
метро "Лісова"
Метро Києва за керівництва Брагінського замовило ремонт на 1,58 млрд грн у родички його бізнес-партнера, - Bihus info
22:29
НАТО
Розміром з невелике місто: у Румунії почали будувати найбільшу в Європі базу НАТО
22:02
FPV-дрон
Розбирали знайдений FPV-дрон: на Херсонщині троє цивільних загинули від вибуху боєприпасу
21:58
Ексклюзив
Придністров'я
"Навіть тамтешні військові РФ": генерал Маломуж пояснив, чому контингент у Придністров'ї не прагне воювати проти України
21:35
Оновлено
путін
За версією російської ЦВК, Путін переобрався президентом РФ із понад 87% підтримки. Реакції світу
21:34
Ексклюзив
Українські фермери до кордону з Польщею привезли знищену російськими обстрілами й мінами сільгосптехніку
​Засіяти 12 млн гектарів: у Всеукраїнській аграрній раді назвали проблему українських виробників
21:09
Ще три сім’ї разом з дітьми виїхали з ТОТ: Україна надає всіляку допомогу
Обшуки, погрози, залякування: з ТОТ Запорізької та Донецької областей виїхали ще три родини з дітьми
21:00
Аналітика
Сергій Згурець, український журналіст, військовий експерт
Росіяни перекидають резерви на Авдіївський напрямок, щоб підтримати темпи наступу. Колонка Сергія Згурця
20:24
Ексклюзив
депортація дітей з окупованих теріторій в Росію
Викрадених дітей Росією більше, ніж відома кількість, - юристка Рашевська
20:18
Оновлено
Президент України Володимир Зеленський
Цьогоріч вийдемо на максимум оборонного виробництва за час незалежності, - Зеленський після Ставки
20:05
OPINION
Митрополит Епіфаній
Нинішній Великий піст — насамперед про стійкість
19:56
Кол-центр, що виманював кошти у громадян ЄС: СБУ з латвійськими правоохоронцями ліквідували міжнародну схему
19:51
Оновлено
Сенатор США Ліндсі Грем прибув до Києва: каже, що спікер Джонсон шукає спосіб просунути допомогу Україні
19:47
Ексклюзив
Сумщина
"Немає проїзних мостів": журналістка Яцина про евакуацію з прикордоння на Сумщині
19:44
Огляд
На фото: Порноакторка Юлія Сенюк (Джозефіна Джексон)
Захоплюватися не можна засуджувати: чому допомога військовим від української порноакторки Джозефіни Джексон викликала суперечки
19:26
військові, ЗСУ
На Новопавлівському напрямку росіяни за підтримки авіації 21 раз намагалися прорвати оборону ЗСУ, - Генштаб
19:26
Жіноча збірна України з фехтування на шаблях - бронзова призерка Кубка світу у Сінт-Нікласі (Бельгія)
Жіноча збірна України з фехтування здобула бронзу Кубка світу в Сінт-Нікласі
19:16
прикордонник
Збільшення на 15 тис. військовослужбовців ДПСУ: уряд вніс законопроєкт до ВР
19:00
Огляд
переможні новини
Переможні новини 754-го дня війни: під час рейду в Білгородську та Курську області РФ ліквідовано понад 600 росіян, а Армія дронів за два тижні знищила 88 танків окупантів
19:00
прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо
"Це божевільна робота, яку я роблю": прем'єр Канади Трюдо заявив, що щодня думає про відставку
18:52
Агенти "АТЕШ" розвідали пункт постійної дисклокації 126 окремої бригади берегової оборони ЧФ РФ у Перевальному
Партизани розвідали пункт дислокації 126-ї окремої бригади берегової охорони ЧФ РФ у Перевальному, що в Криму
18:49
Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Каміш і його колега з Німеччини Борис Пісторіус, Польща, 18 березня 2024 р.
Польща та Німеччина створять бронетанкову коаліцію для підтримки України
18:43
Залізниця
Путін заявив про нібито відновлення залізниці від Ростова-на-Дону до Донецька, Маріуполя та Бердянська
18:30
"Білі янголи"
"Білі янголи" евакуювали з прифронтових районів Донеччини 7 людей
18:24
Ексклюзив
москва червона площа
Ми маємо готувати протестні рухи всередині РФ, - представник руху "Вільний Ідель-Урал"
Більше новин