1 травня - Міжнародний день праці: чи варто його відзначати, перенести чи забути?

Різні святкування та урочистості в період першого дня травня відображають давню традицію, яка бере своє коріння ще з античних часів. Цей день зазвичай пов'язують з Днем богині Маї, яка в давній міфології вважалася покровителькою землі та родючості.

У багатьох країнах західного світу початок травня святкували зі співами, танцями та приготуванням смаколиків, ознаменовуючи таким чином прихід весни та період розквіту природи. Ці святкування, які мали поглиблене символічне значення, відображали радість та відновлення життєвих сил.

Із впливом релігії такі святкування, які мали язичницький характер, частково трансформувались та набули іншого значення. У багатьох випадках вони були інтерпретовані до нових релігійних контекстів, але деякі елементи традиційних святкувань залишилися і до сьогоднішнього дня.

Сьогодні Міжнародний день солідарності трудящих асоціюється у більшості українців з Радянським Союзом, примусовими демонстраціями на площах, лозунгами "Мир. Праця. Травень" або роботою на городі, однак, чи справді це свято є комуністичним?

Міжнародний день солідарності трудящих: історія та походження свята

Міжнародний день праці виник у результаті боротьби трудящих за поліпшення умов праці та скорочення робочого часу. Воно бере своє коріння в подіях, що відбулися в Сполучених Штатах у другій половині XIX століття.

У 1886 році, а саме 1 травня, працівники у Чикаго, а потім й інших міст США вийшли на вулиці з вимогою встановлення восьмигодинного робочого дня. Спілки та робітничі організації організували масові протести та страйки, щоб привернути увагу до проблеми надмірно довгого робочого дня, який тривав 12-15 годин, відсутністю соціальних гарантій та поганих умов праці.

Спроба поліції розганяти мирні мітинги у Чикаго на початку травня призвели до страшних сутичок, в яких загинули звичайні працівники та поліцейські. Ці події отримали назву "Хеймаркетська бійня", а точна кількість постраждалих й досі невідома.

Через рік американські лідери робітничого руху, які були частиною Американської Федерації Праці, оголосили страйк боротьби за права робітників. Це і був перший Міжнародний день праці.

Фото: Harper's Weekly

У 1889 році другий Конгрес Другої міжнародної спілки соціалістів, який відбувся у Парижі, оголосив, що 1 травня щороку має відзначатися Міжнародний день праці, як день солідарності трудящих у всьому світі. Вже через рік це свято проводилось не тільки у США, а в різних країнах Європи: Бельгії, Франції, Німеччині, Данії, Іспанії, Норвегії та інших. До відзначення приєдналась також і Галичина, оскільки була в складі Австро-Угорщини.

З того часу Міжнародний день праці став символом боротьби за права працівників та визнання їх внеску в суспільство. Він відзначається різноманітними заходами, зокрема демонстраціями з соціальними вимогами, які підкреслюють важливість праці та солідарності між трудящими.

День солідарності трудящих за радянських часів

У Радянському Союзі 1 травня відзначали як День міжнародної солідарності трудящих або Міжнародний день праці. Це було офіційно встановлене свято, яке відзначалося за участю державних установ, підприємств, організацій та громадських об'єднань.

Першотравневі демонстрації у СРСР мали дещо відмінний від європейського характер та згодом набули офіціозно-політичних рис. Це свято використовувалося владою для підтримки та пропаганди ідеології комунізму, радянської системи, демонстрації її сили та єдності. Після подій Жовтневої революції, які відбулись у 1917 році, свято набуло офіційного статусу та стало вихідним днем.

На парадах та демонстраціях першого травня відображалися елементи радянської пропаганди, яка ґрунтувалася на ідеях будівництва комунізму. Акцентувалася увага на досягненнях радянського суспільства, успіхах колективізації, індустріалізації та здобутках. Учасники парадів змушували демонструвати свою відданість ідеалам комунізму та лояльність до радянської влади. Адже участь у них була обов'язковою для працівників підприємств і установ.

Як підсумок, першотравневі демонстрації стали важливим інструментом радянської ідеології та політичної мобілізації, спрямованою на зміцнення влади та підтримку системи.

Декомунізувати чи не святкувати?

В Україні у 2017 році парламент проголосував за зміни, які були внесені до статті 73 Кодексу законів про працю, що визначили нову назву для свята. Замість "Дня міжнародної солідарності трудящих" тепер це свято відоме як "День праці". Він є офіційним вихідним, днем для відпочинку та відновлення сил.  

У суспільстві й досі є багато суперечок, чи варто святкувати дане свято та робити його вихідним. Якщо говорити про радянську спадщину, експерти зазначають, що свято початково ніяк не пов'язано із СРСР, тому декомунізувати тут нічого.

Професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду "Демократичні ініціативи" Олексій Гарань розповів в етері Радіо Свобода, що свято Дня праці виникало як соціал-демократичне, з орієнтацією на солідарність трудящих. Важливо зазначити, що воно не має комуністичних коренів, але в своїй суті є виразом підтримки праці та людей, які несуть її.

"Одразу зазначу, що не обов’язково, бо воно не є комуністичним. Це свято виникало як соціал-демократичне – свято дійсно солідарності трудящих. Воно з’явилося ще до того, як були створені комуністичні партії, ще за півсторіччя до того як з’явилася Радянська Росія, Радянський Союз. Тому в частині країн його офіційно святкують саме як свято праці, як свято людей, які працюють. В якихось країнах воно не відзначається.​ ​В значній частині європейських країн воно є офіційним святом, але не завжди, до речі, вихідним днем", - пояснив Олексій Гарань.

Крім того, експерт зазначає, що значення цьому святу надають самі люди, а підходів до відзначення може бути багато.  

Коментуючи дану ситуацію, деякі експерти наголошують на важливості змін в українському календарі як механізму, що регулює щоденний ритм життя суспільства. Так, у виданні "Конкурент" представниця Українського інституту національної пам'яті на Волині Леся Бондарук розповідає, що в умовах сучасного воєнного протистояння та інформаційної агресії, важливою є консолідація суспільства навколо історичного минулого, національних цінностей і традицій. Вона зазначає, що особливу роль у цьому процесі він відводить комплексу державних свят, який сприяє відновленню історичної пам'яті, патріотичному становленню суспільства та інше. 

"Сьогодні у більшості країн, навіть постсоціалістичних, Міжнародний день солідарності трудящих перетворився на карнавальні святкові дійства. В Україні 1–2 травня більшістю населення сприймається як два додаткових вихідних… Я не проти відпочинку, але якщо він за державний кошт, то має відповідати українським традиціям. А 1 і 2 травня не є традиційними українськими святами, вони були нав'язані нашому народові радянською тоталітарною владою", - розповіла Леся Бондарук.

На противагу цій думці виступає політичний експерт Святослав Павлюк, він зазначає, що декомунізація обов'язково має проходити, але він не вбачає необхідності та зв'язку із Днем праці:

"У нас є перше травня, є вихідний день, нехай люди його проводять як хочуть. Не варто намагатися наповнити його якоюсь державною ідеологією. Можна зберегти, нехай це буде вихідний день. Інша річ, що у нас зараз з’явилися нові вихідні, пов’язані з християнськими святами – Трійця і так далі. Тобто, можливо, в якийсь час цей вихідний скасують. Я не виключаю цього і великої проблеми не бачу".

У 2017 році парламент також проголосував за зміни до календаря, тоді було ліквідовано 2 травня, як вихідний. Трансформації та зміни у цій сфері, найімовірніше, будуть продовжуватись. Однак, це має відбуватись з максимальним обґрунтуванням з погляду економічних, соціальних та політичних аспектів, а також з урахуванням інтересів громадян.

У зв'язку з введенням воєнного стану в країні, урядом було прийнято рішення скасувати всі офіційні святкові вихідні дні. Це означає, що додаткових вихідних у травні не передбачено, лише суботи та неділі залишаються неробочими. Тому, 1 травня, День праці, буде відзначатися як робочий день, згідно з ухваленим рішенням.