Кількість загиблих українців на фронті, допомога від валлійських шахтарів та мистецька реальність воєнної України. Акценти світових ЗМІ 26 лютого

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 26 лютого.

Зеленський назвав число загиблих українських бійців на війні

Фото: Юрій Дячишин/AFP

Своєю чергою у CNN наголосили, що відповіді Зеленського прозвучали в той момент, коли його країна стикається з невдачами на полі бою та намагається отримати більше допомоги від своїх західних партнерів. У Сполучених Штатах законопроєкт про іноземну допомогу залишається в глухому куті в Палаті представників республіканцями-ізоляціоністами. Так український лідер заявив, що його країна розраховує на дії Конгресу.

"Вони знають, що нам потрібна їхня підтримка", — сказав Зеленський.

Журналісти також пишуть, що протягом усієї повномасштабної війни Київ називав, скільки солдатів було вбито. Колишній міністр оборони України Олексій Резніков у червні заявив, що, на його думку, з лютого того ж року було вбито десятки тисяч українців. Через два місяці Валерій Залужний, який тоді був головою Збройних сил України, заявив, що було вбито 9 тисяч військових.

За оцінками американських чиновників, було вбито близько 70 тис. солдатів і ще майже вдвічі більше поранено. 

Разом з тим, The Washington Post акцентує на тому, що "минулого року цифри значно зросли, оскільки Україна боролася проти російських військ, а кілька битв зайшли в глухий кут."

Київ ретельно охороняє дані про жертви, щоб не підірвати моральний дух суспільства, і цифри, надані Зеленським у неділю, неможливо перевірити незалежно. Президент також стверджував, що Росія зазнала 500 000 втрат, включаючи 180 000 військових, убитих у бою.

Щоб наблизитися до відчуття та фактури війни, якою вона живе за лінією – і за вхідними дверима – необхідно звернутися до творчості українських художників, письменників, драматургів і режисерів.

Авторка наводить приклад п’єси Наталки Ворожбит "Винеси сміття, Саша". Написана у 2014 році, історія розповідає про сім’ю, яка переживає смерть на війні на Донбасі Саші - батька та чоловіка. 

П'єса починається після його смерті, його присутність спочатку є портретом на стіні. Тоді привид чоловіка починає говорити. 

"Британська письменниця Дебора Леві одного разу описала, що людська "реальність" полягає не лише у зовнішньому світі, який займається своїми раціональними справами, але й у нашій уяві, думках і фантазіях, які також є реальними подіями в нашому житті. Завдяки нашим мріям і мріям ми можемо подорожувати в часі, розмовляти з мертвими та звертатися до них. Такі речі не є матеріалом для тверезих репортажів чи випусків новин, але настільки ж змістовні, що й територія мистецтва".

Минулого року було помічено новий поворот в українському театрі. Деякі драматурги використовували комедію у своїй творчості, деякі фентезі, деякі - навіть форми наукової фантастики. Драматург Оксана Гриценко розповіла, що пише п’єсу про повалені пам'ятники Пушкіну, який повертається живим, щоб приєднатися до російської армії. 

Коли життя перевертається з ніг на голову, сюрреалістичність і метафори можуть бути єдиним точним способом виразити ситуацію. Подібним чином процвітає поезія в Україні: це засіб, здатний висловити, як насильство вибухає сенсом; як він врізається в і розплутує послідовність сюжетів життя окремих людей.

Згадує колумністка і Мстислава Чернова, який "заштовхує глядача прямо в обложене місто". Українська поетеса Галина Крук нещодавно написала вірш, який нещодавно переклали на англійську мову. Він починається з розгляду сцени нещодавнього жаху та смерті. 

"Ці твори мистецтва також є свідками досвіду та основ культурної пам’яті. Це теж війна", - підсумовує авторка.