Валерій Чалий: Сподівання на те, що Трамп прийде і наведе порядок, стане пасткою для України

Чи стало для вас більш зрозумілим, що буде у стосунках України і Сполучених Штатів Америки, а також що буде у стосунках США зі світом з огляду на інавгурацію 47-го президента Дональда Трампа?

Не стало. І кожен день ми з вами будемо дізнаватися все більше і більше якихось моментів. Що зрозуміло, що плану встановлення миру в Європі немає. Його не було ні в попередній адміністрації, ні зараз. Але зараз, у новій адміністрації, як говорив сам Трамп, прагнуть дуже швидко встановити припинення вогню між Росією та Україною. Ні про який довгостроковий, справедливий мир, про гарантії безпеки не йдеться. Ціль – припинення вогню, тож Дональд Трамп буде діяти в цьому плані. Уже проявились деякі механізми, про що він сказав, – це "кнут і пряник".

Якщо "кнут" – Росія не захоче зараз домовлятися, це спричинить збільшення санкцій і тарифів, і далі вся американська робота піде на те, щоб знизити ціни нафту. Ви знаєте, що близько 120 мільярдів Росія планує витратити з бюджету на війну, а це практично експорт нафти. Тіньовий, відкритий експорт, навіть за нижчими цінами. Але якщо знизити нафту з 80 доларів за барель до 40, то прибуток все рівно залишається в Росії, але він не дає можливості фінансувати війну.

інавгурація 47-го президента США Дональда Трампа, Фото: gettyimages

Водночас "пряник" – це обіцянка розглядати Росію і Путіна рівними в обговоренні денуклеаризації, тобто скорочення ядерних озброєнь спільно з Москвою і Пекіном. У принципі президент США показав інструменти. Ще раз наголошую: не треба одразу дуже радіти, адже ще невідомо, чим це закінчиться. Проте принаймні це не той період, коли війна тривала, і ми не знали, скільки вона буде йти. Зараз буде спроба дещо змінювати конфігурацію. Я вважаю, що після цих спроб, навіть якщо буде зупинка вогню, припинення війни не станеться, адже для цього потрібен комплексний всеосяжний план. А для реалізації навіть тих цілей, про які говорить Дональд Трамп, потрібен час, це не робиться за день чи за три місяці.

Виступаючи у контексті міжнародного економічного форуму в Давосі, Трамп привідкрив завісу співпраці США з Саудівською Аравією про сподівання на певні інвестиції і про те, що ціни на нафту мали б бути нижчими вже. Тоді б війна між Україною і Росією навряд чи почалась.

"Я також збираюся попросити Саудівську Аравію та ОПЕК знизити ціни на нафту. Ви повинні їх знизити. Чесно кажучи, я здивований, що вони не зробили цього перед виборами. Я був трохи здивований цим, адже якби ціна знизилася, війна між Росією та Україною закінчилася б негайно. Просто зараз ціна зависока, тому війна триває", - сказав Трамп.

виступ Дональда Трампа в Давосі, Фото: gettyimages

Багато хто оцінює цю заяву як несвоєчасну з боку не самого Трампа, а американського президента, не оцінюючи персоналію на цій посаді, оскільки Росія уже налагодила свої поставки ресурсів в Індію, Китай, в економіку глобального півдня, і має з цього свої зиски. Зниження ціни на нафту якось повпливає на Росію саме в цей історичний момент?

Звичайно, ми хотіли цього з самого початку. Я скажу, що порушення статуту ООН про агресію передбачає санкції у вигляді ембарго. Це заборона будь-якої торгівлі з боку Росії. Але цього не сталося. До речі, це передбачає створення озброєної коаліції, яка може примусити агресора. Теж цього немає. Тобто у нашому випадку, на жаль, те, що зараз відбувається, не зовсім відповідає міжнародному праву. Джозеф Байден разом з європейцями почав відсікати тіньовий флот РФ вже в кінці свого перебування на посаді президента, але це можна було робити раніше.

Тут не йдеться тільки про американські прибутки, стратегія американців відрізняється від нашої, але кроки були зроблені. Попросити Саудівську Аравію – це, я думаю, добре, але треба гарантувати їй безпеку від хуситів, від обстрілів з Ємену. Якщо Дональд Трамп це зробить, і загроза з Ірану зникне, тоді Саудівська Аравія це зробить також. Вони хочуть інвестувати 600 мільярдів, але поки що це не той обмін. Тут, скоріше за все, вони очікують від Трампа додаткових безпекових гарантій. Якщо американці почнуть видобувати 3 тисячі барелів, я думаю, це заповнить те, що Росія постачає тіньовим флотом. Навіть видобуток й експорт нафти американцями закриє той дефіцит, який міг би бути з боку РФ. Так що, так, це цілком можливо за якийсь час. І ще є один момент – в Україні закриті транспортування російської нафти.

Фото: gettyimages

Ми досі транспортуємо, це правда.

Це дивно, тому що у нас насправді є контракти, але, наскільки я розумію, не з європейцями. З росіянами контракти треба розривати. На цьому Україна не заробляє. Це у Росії там мільярди, а у нас близько 260 мільйонів, і то не факт, що ми їх отримали. Тому я думаю, що варто принаймні заявити, що ми умовно з 1 червня все, нехай вони там готуються, переробляють свої схеми. Чехи зараз будуть отримувати альтернативну додаткову нафту, це може перейти сюди. Якщо хтось переживає в Угорщині чи Словаччині, це все закривається. Тому нашому уряду треба припиняти російський транзит і діяти скоординовано з американцями. Але це тільки один фактор.

Я думаю, Дональд Трамп не до кінця ще усвідомлює російські спроби підвищення ставок. Ще побачимо далі, вони будуть ще багато всього говорити. На мій погляд, цього недостатньо, потрібні ще додаткові аргументи, зокрема, все-таки не знімати з порядку денного озброєння України, проголосувати з республіканцями і демократами про ленд-ліз, принаймні підготувати інструментарій для Дональда Трампа. Краще отримувати допомогу за програмами, фінансованими американцями, але сам інструмент ленд-лізу може бути виписаний у двосторонній угоді по-різному. Наприклад, так, що віддавати нічого не прийдеться: все, що знищено на полі бою, воно все знищено. А війна зараз така активна, широкомасштабна, що ці постачання "Бредлі", 31 танк "Абрамс" фактично всі знищуються. Поки що у Вашингтоні не звучать фрази про те, що Дональд Трамп хоче цього інструменту, але якщо Путін зараз не відповість, то я думаю, що Трамп повернеться до більш комплексного плану тиску.

Небагато хто очікував, що фактично на другий день на посаді президента США Дональд Трамп через соціальні мережі поставить ультиматум Путіну. "Я не хочу нашкодити Росії, я люблю російський народ і завжди мав дуже добрі стосунки з президентом Путіним. Ми ніколи не повинні забувати, що Росія допомогла нам перемогти у Другій світовій війні, втративши при цьому майже 60 мільйонів життів. З огляду на все це, я збираюсь зробити Росії, чия економіка зазнає краху, і президенту Путіну дуже велику послугу. Домовтеся зараз і припиніть цю безглузду війну. Якщо ми не укладемо угоду до того ж найближчим часом, у мене не залишиться іншого вибору, окрім як запровадити високі мита, тарифи та санкції на все, що Росія продає Сполученим Штатам та іншим країнам. Покінчімо з цією війною, яка ніколи б не почалась, якби я був президентом. Ми можемо зробити це легким або важким шляхом. І легкий шлях завжди кращий. Настав час укласти угоду. Більше не має бути втрачено жодного життя", - сказав Трамп.

На вашу думку, якою зараз може бути реакція Росії? Чи можемо ми взагалі її якось спробувати спроєктувати, з урахуванням того, що Путін продовжує доволі тепле спілкування із Сі Цзіньпіном?

Ми бачимо реакцію, вона така сама, як завжди, – витримати паузу, почекати, поки воно все розсмокчеться, і тоді знову диктувати умови з позиції сили. Дональд Трамп одразу опустив Путіна у плані того, що він не поставив його рівним, і тому ця історія не піде далі.

gettyimages

Я вже не чіпаю питання, скільки українців віддали життя за мир в Європі під час Другої світової, а Трамп каже, що це росіяни допомогли у війні. Він оперує цифрами досить довільно, часто додає масштаб. До цього треба звикати, у нас політики теж часто додають масштаби цифрам. Але сам підхід і розуміння американця правильні. Водночас він недооцінює того, що для Путіна тепер ця війна – це середовище виживання як одноосібного диктатора, російського царя, адже він не боїться нічого, крім заколоту навколо себе. Тому цей меседж Трампа зайшов багатьом людям. Це ультиматум, очевидно. Зрозуміло, що Путін буде намагатись не відповідати, а в черговий раз випускати Пєскова на арену. Вони не дурні. Коли сила є, вони починають крутитися, як вуж на сковорідці. Але Дональд Трамп теж не сильно розуміє ці всі нюанси російського підходу. Ще раз наголошую, що один економічний вплив на Росію недостатній, їх треба зупинити силою на фронті. Це те, що роблять наші Збройні Сили, але це треба підсилити.

Важливо сказати, що указ, який ухвалив президент Трамп про зупинку зовнішньої допомоги на три місяці, наскільки я знаю, не стосується військової. Тому, навіть не використовуючи 3,8 мільярда, які ще висять, можемо шукати кошти, щоб закуповувати озброєння. Тобто позиція України має йти таким планом, що все, що говорить Дональд Трамп, не зробиться. Я на 99,5% кажу, що воно ні за день, ні за три місяці не зробиться. Нам потрібно підсилювати позицію України максимально і говорити про це з американцями, дати інструментарій Дональду Трампу, запропонувати своє бачення, тому що наступний ультиматум прилетить в Київ. У нього стиль такий – спочатку ультиматум, а потім deal. І от слово deal по-американськи не зовсім звучить як agreement. Це називається deal, хоча для нас це угода. У чому відмінність? У цій угоді, коли домовлялись щодо подолання ембарго lethal weapons, тобто летальних озброєнь, запропонували, що ви постачаєте нам "джавеліни", протитанкову зброю, а ми відповідно не тільки отримуємо, а й купуємо. Але і ми також даємо гроші. Тоді це були гроші навіть українські.

І плюс так само домовлялися щодо вертольотів на перших стадіях. Навіть тодішній міністр оборони сформував мільярд у бюджеті на закупівлю Patriot. Ось це для Трампа deal – коли він виглядає успішним бізнесменом у стосунках з країнами. Це значить, що ми маємо отримати гроші в Європіі на ці гроші закупити американське озброєння. Це Дональд Трамп абсолютно сприймає. Тому не треба нам чекати, як воно розсмокчеться. Це буде пастка для нас, якщо ми сподіватимемося на те, що Трамп прийде і порядок наведе, і не робитимемо подальші кроки. Не забувайте, що ми підписали угоду з британцями. Це хороший результат, і є просування далі. Нема гарантій безпеки, звісно, але є поглиблення максимальної співпраці, партнерства з Францією, Німеччиною. От у Німеччині поки пройдуть вибори, потім вся конфігурація влади, і потім тільки бюджет, і потім тільки літо. А часу немає.

Тому я думаю, що нам треба йти не за планом, який передбачає, що Дональд Трамп все-таки швидко домовиться, буде зупинка вогню, вибори в Україні. Зараз у Києві дивлюсь висять білборди, як вибори вже йдуть. І я кажу людям, які у це вкладаються, – це марно витрачені гроші. Я можу помилятися, але я дуже глибоко раніше займався Росією, був в Америці, і я вам скажу, що не бачу поки що з цього всього наразі, що це приведе до результату. Максимум, що може бути в такій конфігурації, – припинення вогню на якийсь час. А це нам не підходить, тому що це буде зроблено коштом України.

Зацитую генсека НАТО Марка Рютте: "Що стосується України, нам також потрібно, щоб США залишалися залученими. Якщо нова адміністрація Трампа готова продовжувати постачати Україну із своєї оборонно-промислової бази, рахунок буде оплачений європейцями. Я абсолютно переконаний, ми повинні бути готові це зробити". Чи є розуміння у нього?

У нього. А чи розділяється розуміння уряду, щоб заплатити? Бельгійська позиція, як я чув звучить так: навіть якщо станеться якесь припинення вогню, перемир'я, тоді санкції не знімають. Але ж такої позиції немає у всіх інших. Німецький бізнес та інші країни дуже хочуть, щоб вже знімались санкції з Росії. Тому це дуже небезпечно. Я ще раз кажу, для нас припинення вогню – це добре, але, по-перше, на яких умовах, а по-друге, а що далі? А яка ціна виходу, а де гарантії? Про це взагалі ніхто не говорить. Це для нас дуже погана історія, тому що ми Росія перевела наратив, що це війна двох і обидві сторони мають зробити кроки назад, щоб не вбивати далі. Це те, до чого ми дійшли. 

Марк Рютте, Фото: gettyimages

Але ж насправді одна країна напала на іншу, абсолютно порушивши все, використовуючи право сили, а не силу права.

Є небезпека, що Дональд Трамп який говорить про силу Америки і говорить, що поважає Китай, може діяти, як великий, не помічаючи цих нюансів. І це погано для країн середнього рівня, як Україна, а також тих, які можуть бути регіональними лідерами. Але на сьогодні під тиском нам потрібні угоди, правила, коаліції, і ми повинні це створювати прямо зараз. Нехай займається Трамп своїм, а ми повинні створити оборонний союз з Британією і Польщею зараз, не чекаючи, що буде далі. У нас один аргумент – війна. Наші Збройні Сили воюють, волонтери й активне частинне суспільство допомагають. Але треба рухатись далі.

Чому ми не говоримо у Вашингтоні про ленд-ліз? Хіба це не реалістично? Я стверджую, що це абсолютно реалістично. Республіканці хотіли цього, Трамп цього хотів. Чому ми не наполягаємо на цьому? Ленд-ліз зараз максимально актуальний як інструментарій, який навіть своїм фактом ведення дає меседж у Москву. Шкода, що цей інструментарій не був використаний, але коли Джозеф Байден підписав 9 травня, то в Москві був переполох. Але, на жаль, це залишилось тільки чистим популізмом. Чому ж тоді наша сторона офіційно каже, що ми боролись за ленд-ліз? Неправда. Почитайте, що писали офіційні наші структури: нам ленд-ліз не потрібний зараз, ним краще не користуватися. Не хотіли взагалі Джозефа Байдена ображати. Це неправильно.

Ми не можемо просто брати все, що виробляє Білий дім. Вони не обов'язково все правильно роблять. Їм треба давати пропозиції, які співпадають з тим, що хоче зробити президент США.

От хоче він, незалежно від російської війни проти України, виробляти більше нафти, він буде це робити, так чи інакше. Те, що співпадає з цим, оце треба робити. Наприклад, припинити постачання російського урану. Я взагалі не розумію, чому вони брали уран російський, тому що у них урану повно, але він і у нас є. У нас є те, що вже заявлено було президентом Зеленським. Тобто умовно там, де Росія зараз забирає території деякі, там же є ці розробки.

Путін насправді хоче показати свою велич і успіх навіть із загарбанням територій. Він сказав, що території – теж непогано. Вони, до речі, в якийсь момент переключились від цієї дурної риторики, яку ніхто вже не сприймав, щодо денацифікації, до того, що продають політично всередині країни загарбання території. Це сприймається російським народом дуже радісно.

Тим не менш російські пропагандистки Симоньян, Скабеєва і оце все шобло ніби як готують своє населення до того, що Одеса, Миколаїв – навряд чи, тож давайте виходити із реалій на землі.

Так і наші інформресурси нас готують так само. Я не буду влазити в деталі, але ось ці всі речі, щоб трошки понизити рейтинг Збройних Сил України, десь там генералів поганять по клітках – абсолютно неприпустимо. Не можна бойового генерала саджати за грати, коли ще суду не було. Це неприпустимо. Це одна сторона, це видно. Друга сторона – це натяки, що росіяни вже йдуть, їх не зупиниш, все рівно Україна нічого не зробить. І третє – ті ж самі натяки, що все рівно щось треба віддавати. Я також вважаю, що та стратегія війни на виснаження Україні не підходить. Тобто нам треба в цьому році діяти швидко, але не поспішаючи, як Трамп.

Нас цікавлять зустрічі з точки зору рішень, гарантій безпеки, а не з точки зору "порєшать" щось за спиною України. Тут також ризики є. Насправді немає зараз такого, щоб от тепер буде все краще. Щоб був оптимізм, я скажу: раніше не видно було кінця і краю цьому. Зрозуміло було, що Україна немає таких людських ресурсів для війни на виснаження. А от зараз вже 50 на 50. Але хороший сигнал, що настрої щодо того, що цьогоріч треба ставити крапку, вже повсюди: і в бізнесі, і в політиці. Правда, це кожен рік було. Головне, щоб це не було коштом національних інтересів України. Поки воно так не виглядає.

Європейці кажуть, що 2029-30 року Росія може піти на країну НАТО. Нарешті вони почали це вже розглядати. Я знову наполягаю на тому, що це не лише моя думка. От уявімо собі, що Дональд Трамп і всі заучені досягли того, що війна зупинилася, Путін порахував, що це йому вигідно: зупинитись, а потім піти далі. У цей момент що робиться в російських військах кількістю у 680 тисяч? Вони будуть тримати 680 тисяч чи підуть частково на ротацію? Частина піде на ротацію. Можуть вони з цих 20 бригад, наприклад, зібрати і поставити на кордон з Естонією чи на Польщу? Абсолютно. Але ж куди прийдуть їхні колишні солдати, хто танками давив українців і радів з цього, з такою психологією? Туди, де повідомляють росіяни, коли вбивають своїх, приходячи назад. Вони вже не будуть в мирному часі, вони в тюрми не вернуться, а де заробляти такі гроші, не знайдуть. Путін їх не розпустить, і в цьому є загроза. Є варіанти, можна було б сказати, що станеться, як в Сирії раніше, Африка. Але зараз для цього менше можливостей, за це треба знайти, хто заплатить. У Росії вже таких коштів немає. Африка може, Сирія вже ні. І на Близькому Сході, до речі, ситуація трошки заспокоїлася. Це добре, тому що фокус уваги буде залишатись на нашому питанні ще кілька місяців.

gettyimages

Тобто, поки сильний Трамп, поки такі обставини, – це вікно можливостей. Але знову ж таки – не поспішаючи, бо є ілюзія, що всі чомусь будуть вирішувати так, щоб нам було вигідно. Ні, будуть вирішувати просто, щоб зупинити обстріли. Нам вигідно, звісно, коли не гинуть люди, але ж це ж не зупиняє війну. Тут треба дуже грамотно діяти, набуваючи більшої суб'єктності, беручи участь у всьому. З європейцями треба швидко скоординувати зусилля. Помилка, що ми будемо говорити тільки про Америку. Треба говорити в усьому цьому трикутнику. Добре, що Трамп згадав, що у нього є якась розмова з Китаєм, що він може попросити чи вплинути, щоб китайці сказали Путіну.

Розмова є. З іншого боку, у Трампа тепер вже є ухвалені рішення стосовно всіх тих додаткових мит на імпортні товари, і Китай поставляє багато чого у США. Ми розуміємо, наскільки західний світ є великим ринком збуту для Китаю. З іншого боку, Росія для них є вигідною сировинною базою. Як буде балансувати Китай в цій історії?

В Америки немає такого великого імпорту з Росії, тому тарифи чи мита – це санкції. З Китаєм  у американців трильйон двісті мільйонів дефіциту. Це великий дефіцит. Тобто вони купують у китайців на трильйон двісті мільйонів менше, ніж продають. І це буде вирішуватися. Нещодавно була заява про суцільне блокування великої китайської мережі TikTok, і тут раптом знайшли компроміс. Далі йшлося про те, що можуть бути зупиняючі мита – 20-30%, навіть 50% звучало деколи, а зараз вже 10%. Це ж зовсім інший підхід. Трамп буде вводити мита для китайців, і по антидемпінговому розслідуванню, по сталі не буде пускати все, але такого, як він говорить щодо Канади і Мексики, не звучить з Китаєм сьогодні. Я не чую зараз того, що звучало в передвиборчій кампанії.

Для Китая звучить пропозиція така: вам не потрібно буде доводити вашу кількість боєголовок стратегічної ядерної зброї до кількості американських чи російських. У Китаї, як кажуть американці, їх 500 штук, а хочуть тисячу до 2030 року. Це дуже дуже дорого. Водночас у Росії 1710 боєголовок, а у Америки – 1770 на чергуванні. Це американські цифри, я не знаю, скільки вони правдиві. Тому що загалом боєголовок у Рос і в США по 5,5 тисяч є. Трамп пропонує Сі Цзіньпіну, щоб Китай не випускав боєголовки більше, а Америка їх скорочуватиме. Він фактично вертається до своєї пропозиції, яка була в минулий період. Китай не дуже хотів брати в цьому участь, але Путін може захотіти, адже це ставить його на рівень рівний.

Тобто у Трампа є, що запропонувати Китаю. Навіть невведення таких зупиняючих мит – це також компроміс. Тому я впевнений, що при бажанні політичному у Дональда Трампа є важелі впливу на Китай. Ну і взаємно, звісно.

У Сан-Франциско тоді приїхав Сі Цзіньпін, лідер Китаю, і запропонував Джозефу Байдену дуже публічно поділити світ. Зараз такого ще не звучало, але це те, що Дональду Трампу може сподобатись. Він поки про це не говорить. Росії тут немає від слова зовсім, але оця пропозиція, озвучена Путіну, що давай ти будеш знову рівним, як в радянські часи, бо у тебе ядерна зброя, була схоплена у РФ одразу. А Україна тим часом відмовилася від ядерної зброї. Питання не розповсюдження і скорочення – це наше питання, ми маємо його обговорити. Не просто називати той же Будапештський меморандум папірцем.

Ми дивимося в минуле в цьому випадку. Потрібно окреслити їм, що буде в разі, якщо Україна як країна, яка відмовилася від ядерної зброї, опиниться реально вбитою жертвою агресії.

Якщо прийдеться виживати, треба шукати способи виживання країни. Для виживання людей є різні способи – покинути країну, уникнути бойових дій. А от спосіб виживання країни – це захистити суверенітет і територіальну цілісність. Якщо б у нас були балістичні ракети "Щит і меч" в достатній кількості, мова йде про тисячі ракет. Це не так просто, але розробки у нас є. Україна, мабуть, в десятці країн світу, які можуть здійснити повний цикл виробництва крилатих ракет. У нас є балістичне озброєння. Ми можемо запропонувати Європі спільно робити щит європейський, не тільки наш. У нас ракети, у Франції – ядерна зброя. Ми можемо спільно це робити. У нас не буде ядерної зброї, але вона буде у наших союзників. Тобто є різні варіанти.

Фото: gettyimages

Чи обов'язково нам для цього ставати членом Північноатлантичного альянсу хоча б в тих фактичних межах, які ми контролюємо?

Попри те, що зараз немає такої політичної можливості, але це найбільш ефективна поки що система. Нічого потужнішого у світі немає. Інша справа, наскільки це може бути випробуванням п'ятої статті Вашингтонського договору. Що буде робити НАТО – це теж питання. Моя позиція така – розробляти активно субрегіональний оборонний союз. Якщо НАТО і Брюссель скаже, що ми розмиваємо натовські структури… Слухайте, ви нас не берет, тоді ми будемо сидіти і чекати поки нас тут взагалі розберуть на запчастини? Є країни, які можуть погодитися, тому що вони наступні.

Ми якось малювали трикутники: Британія, Польща, Україна. Чому далі не пішло? Тому що партнери сказали, що ви там не спішіть. Тепер прийшов час все, що завгодно, шукати  і захищатися. Я не прибічник лякати когось ядерним поверненням. Тим паче Росія одразу користується, якщо хтось в Україні щось заявляє такого типу. Треба менше говорити, більше справу робить.

Тож є балістичні ракети, які можуть також показати, що у нас є зброя стримування. Я не кажу, що це зброя недопущення, як зараз пропонує натівська концепція. Однак стримування може бути. Тому нам треба від наших партнерів отримувати технології і добиватися, щоб вони дозволяли нам... Вони нам зараз не дозволять робити "Петріот". Це сучасне озброєння, але тільки їм уже 30 років. Чи вони так просто нам дадуть свої технології при ракетах? Ні, звісно. Але дозволити, щоб ми хоча б себе захистили, мали таку кількість ракет середньої дальності, так.

До речі, Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД) забороняв ці ракети. Росіяни називають ракету "Орешник". Це колишня радянська рубеж-ракета, вони там трошки дошаманили і проводять випробування на нас, на живих людей, пускають її в Дніпрі. Це ж ракети середньої дальності. Росіяни брехуни. Коли вони сказали, що все знищили, вони залишили кілька оцих екземплярів, і тепер їм лякають світ. Заборони тепер немає, росіяни і американці вийшли з ДРСМД. Україна має всі права робити ракети до п'яти з половиною тисяч кілометрів дальності. У нас були такі технології? Звісно. Той же Маск називав українські ракети найкращими після своїх. Але він знав, про що говорив.

В Україні залишились ще люди, також є технології. Так що потенціал є, але це все гроші. У нас таких грошей не закумулювано, тому що ми навіть виживаємо реально за рахунок американців. Проте ми можемо виробляти зброю.

Головне, щоб це було рентабельно, принаймні в очах тих, хто ухвалює рішення зараз.

Головне, щоб були пріоритети, щоб вони не блоки атомні викидали, бо це чиста корупція, а от якраз направляли на оборону країни.