"Від цього не вмирають, це певний стан, який минає": травматерапевтка назвала способи подолання панічних атак

Про це пані Наконечна розповіла у ексклюзивному інтервʼю для Еспресо.

Травматерапевтка зазначила, що страх, особливо у теперішніх реаліях, – це нормальна реакція, яка сигналить про небезпеку та якої не варто позбуватися. За її словами, страх стає тоді проблемою, коли переростає в паніку. Тоді уже постає питання про його регулювання. 

Вона також зазначила, що панічні атаки – раптові напади гострого страху – можуть супроводжувати посттравматичний стан і ПТСР, проте це не окремий розлад, а лише симптом.

"У панічних атаках важливо розуміти, що від них не вмирають, це певний стан, який минає, який триває певний час і минає. Варто натренувати антистресову навичку дихання. Або ж мати під руками щось. Щось, що ви можете потримати в руках і перебирати пальцями. Через тілесні подразники можна повертати себе в реальність. Або ж мати при собі якісь ефірні масла, через які теж можна вертатись в реальність", - зазначила Наконечна.

Вона також розповіла про найпоширеніші техніки подолання нападу панічного страху та про тонкощі їх застосування на практиці.

"Завдання таке: людина зі стану панічної атаки, коли вона вилітає в трошки інший стан, потрібно, щоб вона повернулась назад у тіло, в свою реальність. Тобто, все, що стосується тілесних практик, все це є добре. Антистресове дихання – це найпоширеніша практика. 3 на 6, чи 4 на 8 – так її називають. Це коли вдих коротший в два рази ніж видих. Чарівне дихання. Але такі речі треба натреновувати. Такі вправи треба пробувати й натреновувати ще без панічних атак, коли ви, умовно кажучи, в нормальному стані", - сказала вона.

Наконечна також зазначила, що варто тренувати своє тіло для того, коли вже буде проблема, коли виникне певний гострий стан, щоб ця навичка була у розпорядженні.

"Я рекомендую, коли показую антистресове дихання, протягом дня, ідеально щогодини, кілька хвилин подихати, натренувати свій організм, щоб він звикав до антистресового дихання", - зазначила травматерапевтка.

"Найкраще, коли носом вдихаємо, а видихаємо ротом. Не дуже глибокий вдих, щоб не було гіпервентиляції киснем, щоб не закрутилася голова, і видих повільний, не швидкий, так ніби ми спускаємо повітряну кульку й так до кінця видихаємо все повітря. Потрібно хоча би 10 разів ось так підряд подихати. Можна ще доєднувати до цього дихання рахування від 10 до нуля. Наприклад, вдих-видих-10, вдих-видих-9, вдих-видих-8. Аж поки дійдете до нуля. Що ще дає? Мозок це сприймає, як зменшення. Нашому мозку немає значення, чи це реально, чи це символічно. Він сприймає: 10, 9, 8… Він чує – менше, менше… Дихання має бути поглиблене, бо в стресі в нас поверхове дихання. Коли ми його поглиблюємо, сповільнюємо, це впливає на наші тілесні реакції, наш тілесний стан, розслаблення, тиск зменшується. І відповідно через тіло ми впливаємо на свій емоційний стан".

Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb