Вивчаємо топоніміку  разом із Збройними силами

"Стоп, та ж у Криму я був не один раз, а також двічі?" – запитую сам себе і сам собі відповідаю, що Херсона там не було. Ні за вікном, ніде. Якось він тоді пройшов повз. Либонь, просто потяг ішов через Дніпро і Запоріжжя, тим клином. Швидше за все так і було. Ну, або переїзд припав на ніч і я просто спав...

Зате тепер, десь за останні пів року, відколи ото наші вже почали тиснути на південному напрямку, тобто і на південному також, й пішла мова про близьке визволення Херсона та околиць, то доводилося надолужувати прогаяне. Але, як і мільйони українців, переважно через google maps. Бо ж як тільки пролунає в новинах про визволення якогось херсонського села, чи обстріл мосту, чи про успішні дії наших партизанів на окупованих територіях, то одразу ж і до компа і нумо водити стрілкою від Чорнобаївки до Давидового Броду, чи від Нової Каховки до Киселівки, чи від Благодатного через Антонівку і вгору по Дніпру до Берислава...

Звісно, поки що переважно правим берегом. Та сподіваюся, що невдовзі топоніміку Лівобережжя всією Україною вивчимо не згірш. І далі, й далі вслід за наступом наших Збройних сил... І якби ви запитали мене про бажання на після Перемоги, то серед іншого хотілося б ще раз побувати й у Херсоні, нехай навіть і проїздом. З українського Криму, звісно.