"Коли ми говоримо про байдужість світу, треба згадати про себе", - нобелівська лауреатка премії миру Матвійчук про Сирію та Україну

Такою думкою вона поділилася з Еспресо.

"Нам, як суспільству, треба стрімко дорослішати. Для мене одна з таких ознак дорослішання - це саморефлексія, це коли ти не просто відчуваєш свої емоції, а коли ти намагаєшся їх раціоналізувати як доросла людина. Так, ти маєш право на всі емоції, але навіть попри всі ці емоції, які ми всі відчуваємо під час війни, ти маєш приймати виважені рішення, які мають позитивний ефект не тільки в короткотерміновій перспективі, а й в довготерміновій перспективі", - сказала лауреатка.

Матвійчук згадує події, пов’язані з прихистком для сирійських біженців в Україні, коли місцеві жителі висловилися проти приймання біженців.

"Я ніколи це не згадую на міжнародній арені, але завжди нагадую на зустрічах з українською аудиторією. Війна в Сирії розпочалася дуже давно, і українці теж не були такими, що з думкою про бідних сирійців засинали й з думкою про бідних сирійців прокидалися. Це я до того, що, коли ми говоримо про байдужість світу, треба згадати про себе. А я ще згадую, оскільки правозахистом займаюся з 2007 року, про величезний скандал, коли в Україні просто обговорювалися питання побудови якогось прихистку для сирійських біженців і українці, люди в цій місцевості, вони сказали: "Ні-ні-ні, ми нікого не хочемо тут". І я не здивуюся, що частина з цих людей, може, теж стали біженцями й отримали теплий прихисток в інших країнах, хоча ми колись відмовляли тим самим людям, які бігли від війни. Тому саморефлексія - це дуже важлива здатність дорослого суспільства", - наголосила вона.

Відповідаючи на запитання про вимоги до особистої саморефлексії в умовах виживання, Матвійчук зазначила, що не вимагає, а нагадує про моральний обов’язок перед самим собою.

"Я не є державним службовцем, я не політик, і я маю величезну повагу до роботи журналістів, розумію роль медіа у вільному суспільстві, але я також знаю, що люди мають багато сили, і я звертаюся до людей з нагадуванням, що це потрібно робити. І хто на це здатний навіть в умовах тих, які склалися, коли суспільство зболене, коли суспільство змучене, коли ми йдемо до ліжка і не знаємо, що нас чекає вранці, і перше, що ми робимо, це перевіряємо, а що за ніч сталося, бо навіть якщо твоє місто не обстріляли, це не означає, що інші міста в цю ніч не постраждали. Навіть в таких умовах, я нагадую, що в нас є перед самим собою, не перед кимось, перед самим собою ось такий моральний, я б сказала, обов'язок - рефлексувати цією ситуацією, наскільки нам видається це можливим", - підсумувала лауреатка Нобелівської премії миру та Премії Василя Стуса.

• Російські війська, завдаючи повторних авіаційних та ракетних ударів в Україні по цивільних, зокрема по медиках та рятувальниках, повторюють власну тактику в Сирії, заявив тимчасовий повірений у справах місії США при ОБСЄ Тімоті Ганвей під час засідання Постійної ради ОБСЄ.