Врятуйте наші душі, або Останній посвист Байбака

Ворог, який віроломно вторгся на українську землю і нещадно нищить усе живе – людей, міста й села, всю природу, звичайно ж, не пожалів і звірів.

На території харківського Фельдман-ЕкоПарку проростали різні види рослин, проживало багато рідкісних та екзотичних тварини з усієї планети. Деякі з них занесені до Червоної книги як України, так і Європи.

Унікальний ландшафтний комплекс розташований у передмісті Харкова і ось уже понад два місяці знаходиться на лінії вогню.

Люди – не будьте звірами

У перший же день війни 24 лютого 2022 року внаслідок обстрілу російської артилерії у екопарку було вбито 5 тварин. Згодом під розривами снарядів, ракет та ударами авіації трагічно загинуло й багато людей – працівників екопарку, які рятували звірів.

Через руйнування вольєрів деякі тварини розбіглися, багато з них загинули, зокрема, потомство білих тигрів, пантер, ягуарів. 

Через загрозу та неможливість врятувати було вирішено приспати звірів і тварин, які ще залишалися живими. Але харків’яни не могли змиритися із такою жахливою втратою.

Вся Україна з величезною тривогою спостерігали за процесом порятунку – багатьох з мешканців ландшафтного парку вдалося вивезти до інших, більш безпечніших зоопарків країни.

І ось нова трагедія.

"5 травня російські окупанти вчергове обстріляли "Фельдман-Екопарк". Під час евакуації буйволів загинув 15-річний волонтер, який допомагав батькам годувати тварин, ще двоє працівників поранені. Всього вже вбито шість співробітників Екопарку. Тепер там майже все знищено", - повідомив власник екопарку, народний депутат України Олександр Фельдман.

Холодна весна 2022-го

Під загрозою знищення опинилися і степові байбаки, які споконвіку населяли територію Слобожанщини.

Тривожна інформація надійшла у перші дні травня. Біостанція Харківського університету імені Каразіна, яка розташована на території Великобурлуцької громади,  і де мешкала  одна із колоній гризунів, опинилися під російською окупацією.

За свого часу, науковці університету не могли змиритися з наслідками радянського господарювання і вирішили не дати зникнути виду.

Одночасно на початку 2000-х за підтримки місцевих журналістів було вирішено відродити прадавню традицію українців будити байбака наприкінці зими, аби він визначив прихід весни та спрогнозував погоду, а отже, передбачив майбутній урожай.

Останніми роками у ролі слобожанського народного синоптика виступає байбак Тимко III, "спадкоємець трону". Цього року в День Байбака, 2 лютого, він спрогнозував нестабільну та прохолодну весну.

Починаючи з 2014 року, коли російський агресор розпочав на Донбасі війну і постійно гула земля, байбак-віщун усім тілом відчував велику тривогу. Хоча ніколи не гадав, що його передчуття справдяться у такий нелюдський трагічний спосіб. Загроза існуванню роду нависла смертельна.

І ось тепер окупант своїм брудним чоботом нищить усе суще в його краї.  

Внаслідок ворожих бомбардувань в окупованих селах люди покидали зруйновані домівки і поблизу біостанції залишилося багато бездомних собак. Зграї голодних псів вештаються у спробах знайти собі їжу.

"Минулого тижня дивом відбили байбаків, які живуть у клітках", - повідомив науковець каразінського університету Володимир Грубник. 

За його словами, собачі зграї нападають і намагаються розривати клітки, щоб дістатися до звірків. Через тимчасову непристосованість їх не можна випустити в поле на волю. Відтак, одвічним господарям степу загрожує смертельна небезпека.

Грубник поінформував, що звірки ще живі. "Незважаючи на те, що байбаки знаходяться в окупації, ми як можемо їх забезпечуємо", - зазначив керівник еколабораторії університету.

Почуйте нас

Байбак Тимко сьогодні звертається не до ООН, не до НАТО, не до ОБСЄ, не до МАГАТЄ, не до тієї чи іншої ради безпеки. І навіть не до Папи Римського чи Вселенського патріарха.

Байбак Тимко на весь свій зріст стає над Степом і волає до всієї Планети: 

Люди, закрийте небо! Не дайте вбити нас!

Ви врятуєте життя. Ви врятуєте себе. Ви врятуєте землю і воду, гори і небо. Врешті, ви врятуєте Простір. І наше спільне Сонце. Наші спільні Зорі.

І цей посвист, ця витончена пісня слобожанських степових байбаків стане, як і наш український "Щедрик", найкращою мелодією у всьому сущому світі!