Як кремлівські наративи беруть участь в європейських виборах. Дослідження

Росія намагається підірвати європейську єдність у підтримці України. До таких висновків прийшли дослідники New Strategy Center (Бухарест). Вони прослідкували, як поширюється російський вплив на політичні дискурси в Словаччині, Румунії, Австрії, Німеччині та Франції.

Погана новина – це може спрацювати, особливо там, де в найближчі роки відбудуться вибори.  До прикладу, в Словаччині вибори відбудуться уже завтра. Хороша новина – провал цієї роботи може підірвати режим Путіна. Далі – деталі дослідження про те, які саме наративи Кремль насаджує в кожній з цих країн.

Словаччина

Словацька підтримка України уособлена у винищувачах, гвинтокрилах, самохідних артилерійських установках Zuzana-2 та зенітно-ракетних комплексах С-300, радарах та іншому військовому обладнанні. Втім, вже сьогодні 30 вересня країна обирає новий парламент, і фаворитом на цих виборах може стати проросійський політик Роберт Фіцо.

Роберт Фіцо. Фото: gettyimages

У Словаччині Кремль спершу поширював наратив, що війна Росії проти України – це нібито насправді війна між Росією і Штатами, ба більше – в ній нібито бере участь Братислава. Фіцо, який очолює партію Smer, заявляв, що "Росія не бажала конфлікту в Україні, але НАТО і США спровокували війну".

Дуже схоже на те, як подає російську війну проти України роспропаганда, намагаючись підірвати позитивний імідж України та імітуючи силу Кремля.

Інший наратив, який просуває Москва в Словаччині – ідею, нібито "Росія – глобальна держава, зі своєю сферою впливу, куди нібито має належати Україна" або що "Україна як частина західного світу загрожує існуванню РФ", чи ще один – "військова підтримка України призведе до геополітичного занепаду світу".

Але не війною єдиною. Санкції – ось ще один цікавий наратив проросійської пропаганди в популістських колах Словаччини. І Фіцо, й інші політики популістичного штибу не грішать називати європейські санкції проти Росії "самовбивчими". Буцімто Росія від них не страждає, а от ЄС натомість нібито отримує енергетичну кризу.

Румунія

Обсяги румунських поставок в Україну військової допомоги в основному залишаються в таємниці. Одначе відомо, що саме в Румунії розташований центр підготовки пілотів F-16. Крім того, Румунія має стратегічне значення для українського експорту. 

Дивлячись на це, Москві дуже спокусливо просунути в Румунії свої ідеї, але є проблема. Проросійські тези в Румунії не працюють. Це латинська країна, хоч і православна.

Основна задача Кремля тут – доводити до максимуму будь-яку напругу в стосунках Румунії та України та підривати репутацію нашої держави, а також загалом Заходу і зокрема США в очах румунських виборців.

Які наративи Кремль намагається нав’язати в Румунії:

• "Румунія допомагає українським біженцям замість власних громадян, які страждають від економічних наслідків війни".
• "Україна захопила румунські території й неприйнятно поводиться з румунською меншиною".
• Заклики нібито захистити румунських фермерів, заборонивши транзит української сільгосппродукції через свою територію.

Ці тези чітко антиукраїнські. І хоча прослідкувати проросійський контекст у них нескладно, політики, що поширюють ці ідеї, всіляко дистанціюються від звинувачень у зв’язках з Москвою.

Австрія та Німеччина, Франція

Австрія та Німеччина, хоча й надають Україні військову, гуманітарну та фінансову допомогу, мають давні зв’язки з Росією. 

Австрія, ілюстративне фото. Джерело: gettyimages

При цьому у Відня ці зв’язки чи не найміцніші досі: колишній канцлер Вольфганг Шюссель ввійшов у ради директорів російського мобільного оператора МТС і нафтової компанії Лукойл, а колишній міністр фінансів Ганс Йорґ Шеллінґ і досі консультує "Газпром". І це далеко не весь перелік політиків чи австрійських організацій, які офіційно працюють з московськими структурами.

В Австрії Кремль просуває наратив “нейтралітету”: замість військової допомоги країні нібито краще триматися осторонь цього “конфлікту”. Аналогічну ідею Москва намагається насадити у Франції. Зокрема, цю ідею пропагує політики лівого крила Жан-Люк Меланшон.

Крім того, Москва голосами деяких політиків поширює серед австрійських виборців ідею “неробочих санкцій проти Росії, які тільки грають проти австрійської економіки”, а також думку нібито США намагаються послабити РФ, щоб збільшити залежність Європи від Вашингтона.

Наратив про послаблення санкційного тиску на Москву активно розганяється і в Німеччині, яка роками нарощувала поставки дешевого російського газу. Саме газова тема для німців у цьому контексті стала найбільш спекулятивною. 

Політики від “Альтернативи для Німеччини” навіть заявляли, що буцімто Україна не має вимагати від німецького уряду відмовитися від російського газу, доки сама купує російський газ. Тут маються на увазі поставки газу зі Словаччини, яка раніше купувала російське блакитне паливо.

Німецькі та французькі популісти поширюють також російський наратив про “мир за будь-яку ціну”, що супроводжується закликами відмовитися від постачання допомоги Україні. Мовляв, мир замість війни і дипломатія замість військової підтримки Україні. 

Врешті, Москва також вводить у німецьку політику ідею, ніби Україна не може бути частиною Заходу через корупцію всередині неї самої.

Цей наратив найбільш шкідливий, бо підриває в очах німців образ українського народу, який підтримує європейські цінності і вже не раз розвернув курс власної держави до Європи. 

Спільний знаменник – "втома від війни"

Російський голос у популістських партіях Європи лунає давно, але зараз це критично важливо, оскільки цілий ряд країн ЄС стоїть на порозі передвиборчих перегонів – це 2023, 2024, 2025 роки. Піком виборчого процесу стануть вибори в Європарламент наступного року. Ці вибори важливі для Москви.

По-перше, останні дослідження засвідчили єдність європейців у підтримці України. По-друге, війна Росії проти України – це питання виживання путінського режиму. Тому своєю задачею Кремль бачить усіляко послабити підтримку Заходу, яку він надає українцям у цій війні.

Москва "працює" за допомогою різних меседжів в різних країнах. Але всюди мета одна – створити відчуття “втоми від війни”. Це та невійськова загроза, яка може мати прямий вплив на військові дії.

Тому ЄС має налагодити співробітництво національних розвідок, щоб завадити Москві впливати на свою внутрішню політику і політику країн-членів. Така кампанія є гібридною атакою на конституційний порядок цих країн і ЄС загалом.