Який світогляд втирають у Лаврі?

Хочеться нагадати, який світогляд втирають у Лаврі. Я дивилася усі серіі "Паломниці", тому знаю, про що говорю.

Один з численних прикладів – розповідь жінки. Її доньку вбили, а вона навіть на суд не прийшла і відмовилася засуджувати вбивць. І, крий Боже, — ненавидіти їх.

Ця думка проговорюється у кожній серії у різних варіаціях. Будь-які протести, захист своїх прав, бажання захиститися – не богоугодне. Бо хто ми такі, аби брати на себе стільки всього? Це гординя.

Суцільна екзальтація та встановлення свого уміння прощати та неприйняття ненависті на п‘єдестал чеснот. "Ось гляньте, яка я високодуховна особистість. Ви можете вбити хоч усіх моїх дітей, та від мене отримаєте лише прощення".

І це зовсім не схоже на логіку стандартної совєцької людини. Бо та згідна з усім камінням і стрілами долі навісної, але без виклику. А з простим розумінням себе як маленької людини, яка однаково нічого не зможе вдіяти. Та й навіщо напружуватися?

А тут – суцільна екзальтація та встановлення свого уміння прощати та неприйняття ненависті на п‘єдестал чеснот. "Ось гляньте, яка я високодуховна особистість. Ви можете вбити хоч усіх моїх дітей, та від мене отримаєте лише прощення". Але це, звісно, не стосується захисту самої церкви, бо у цьому питанні смиренні жіночки перетворюються за розлючених вовчиць, готових згадати й про ненависть, і про агресію.

Такі люди зазвичай нічого не досягають, бо не вміють адаптуватися і мають довгий список того, чого ніколи в житті не робитимуть, бо ж у них є почуття власної гідності. Часто – доволі викривлене та інфантильне

Така ж позиція дуже поширена серед так званої совєцької інтелігенції, яку заведено не включати до виду Homo Sovieticus, бо вони ж не такі. Яскравий кіношний приклад — Шурік з фільмів Гайдая. Розумний, вихований, освічений і неймовірно слабкий. Такі люди зазвичай нічого не досягають, бо не вміють адаптуватися і мають довгий список того, чого ніколи в житті не робитимуть, бо ж у них є почуття власної гідності. Часто – доволі викривлене та інфантильне.

Читайте також: Обшуки в Лаврі – це закономірність

Цей тип дуже добре описав Андрей Звягінцев у фільмі "Елена". Заможний, розумний та витончений герой бере за дружину медсестру з класичного російського пролетарського класу. І вона зі своєю сімейкою з ним розправляється, коли стає у тому потреба. А головний герой разом із донькою дивляться на усю цю навалу дикунів, цитують класиків та рефлексують про сенс життя. Бо захищатися – це нижче їхньої гідності. В результаті чого в лакшері-квартиру з чудовим дизайном ввалюється сімейка мавп і починає плюватися сємками біля телевізора та панорамного вікна.

Джерело

Про автора. Лєна Чиченіна – журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.