Якщо завтра війна. Чи готова наша армія до війни з Росією?

Про "карту укриттів" та "тривожну валізу" — лідерів серед запитів у Google не було сказано жодного слова. Але були улесливі обіцянки поїсти влітку шашликів і відсвяткувати разом День перемоги — аналог Різдва для "совка". І тут же президент змовчав про військову агресію Путіна і Росії — і відповідно жодного заклику притягнути окупантів до відповідальності не було. А ще гірше, що Зеленський вирішив не дякувати за поміч дипломатією і зброєю нашим головним союзникам — США, Великої Британії, Польщі, країнам Балтії, Чехії і навіть Іспанії, яка терміново перекидає до Чорного моря фрегат і винищувачі.

І вибачте, саме вісім літаків сучасного протитанкового озброєння від Великої Британії змушують зараз Ольгу Скабєєву і Маргариту Симоньян менше зубоскалити і єхидно посміхатися, коли мова йде про висадку рязанських десантників десь біля Києва. Саме слова Джо Байдена про втрату Росії доступу до долара, якщо вони нападуть на Україну — змушують російську псевдоеліту задуматись: чи так уже треба той Харків, якщо ти не поїдеш із вкраденими доларами на шопінг до Мілану? Я уже мовчу про пряму погрозу с*аки-мотики для Росії, якщо вона надумає влаштувати переодягнені спецоперації на підконтрольній Україні в стилі Гляйвіцької спецоперації. Зауважу, що це було сказано якраз під зустріччю з Сергієм Лавровим, аби "грустная лошадь" знала своє місце у стійлі.

Але все описане вище аж ніяк не заслуга української влади чи її кіногенічного президента. Скоріше так склались умови, що ми опинились в полі зору США і Великої Британії — їм потрібні нові звитяги та перемоги після поразки в Афганістані й загнати Росію, у відведений їй сарай ще 30 років тому — саме те, що треба. Скоріше тут Банкова вкотре демонструє свою невдячність. Свій страх образити Росію, бо назве у зверненні до нації окупанта ворогом і все: серіал "Свати" на канал, де працює Скабєєва, уже не куплять.

Зеленський ані слова у промові до українців в складні часи не сказав про те, а що сам робить для протидії окупації й можливій великій війні. Жодної конкретної фрази про мобілізацію, тероборону і якихось слів натхнення заради спільної боротьби. Так, він натякнув, що Україна буде будувати свої танки. Тільки от у харківського танкового заводу імені Малишева висить борг на мільярд, тому питання: на які кошти?, відкрите.

Тобто, це чудово, що союзники на кошти платників своїх податків допомагають нам зброєю, інструкторами та кидають всі наявні методи дипломатії заради того, щоб РФ не обміняла українську незалежність на дешевий російський газ. Куди поділа гроші на "оборонку" наша "кротяча нора" в урядовому кварталі? І як воно так складається, що українська армія знову просить допомоги у волонтерів і небайдужих громадян? Давайте просто заплющимо очі та уявимо ситуацію, коли Україна лишається сама з ворогом. Тим більше НАТО і США чітко заявили, що у разі військового вторгнення українські громадяни самі братимуть до рук зброю. Американських морпіхів і генералів з освітою Вест-Пойнта тут не буде — ми так довго гралися у "позаблоковість" і "НАТО - ні!", що у нас нема жодної чинної угоди, яка б дозволила скористатися прямою військовою підтримкою західних союзників.

Я звернулася до Незалежної антикорупційної агенції (НАКО) з проханням оцінити, наскільки Україна готова до опору, якщо завтра оголосять війну. Експерти цієї організації постійно штурмують наше Міноборони, комітет з питань національної безпеки та всіх чиновників, дотичних до сфери безпеки. Ситуація як то кажуть — "п’ятдесят на п’ятдесят", бо Зеленський початок свого президентства розпочав вельми оптимістично. За першого його міністра оборони Андрія Загороднюка забюрократизоване відомство нарешті почало дослухатись думки експертів. Запустили закон про оборонні закупівлі, системні зміни відбулися і в "Укроборонпромі" — останній взагалі збільшив продажі озброєнь і лише за останній рік покращив виробництво на 20%.

А далі в уряд прийшли Андрій Таран і Олег Уруський і на прохання того ж НАКО прокоментувати, як рухається реформа оборонно-промислового комплексу, від Мінстратегпрому прийшла відповідь в стилі "пандемія заважає, а ще парламентський комітет повільно показники рахує".

Скільки ж зараз озброєнь має Україна? Лондонський Міжнародний інститут стратегічних досліджень у своєму виданні The Military Balance 2021 року пише, що наші Сухопутні війська мають на озброєнні 858 танків, 1184 бойових машин піхоти, 622 бронетранспортери й 547 розвідувальних бронемашин, 1818 одиниць артилерії, 90 тактичних ракетних комплексів, 35 ударних і 23 багатоцільових гелікоптерів. Військово-морські сили мають на озброєнні 1 фрегат і 10 військових суден меншого класу. Українська авіація налічує 71 винищувач, 14 бомбардувальників, 31 штурмовик, 29 транспортних літаків. Зенітні війська нараховують 250 комплексів С-300, 72 комплекси ЗРК "Бук", і деяку кількість С-125. Загалом такої кількості техніки цілком достатньо аби наступ російських військ на Київ перетворився для росіян на пекло і потім мамки бравих солдатів записували слізні відео в TikTok про те, як син поїхав відробляти кредит на телевізор, а втратив обидві ноги. Але є одне "але" — у нас є критичне відставання щодо ракет і авіації, а без цього про ефективну війну із РФ, де цього достатньо — буде досить складно.

І тут ми підходимо до головної проблеми, яка страшно заважає нашому війську купувати щось нове. Полковник запасу та експерт-аналітик НАКО на прохання "Еспресо" пояснює, що за Тарана та Уруського особливо гострою постала проблема закупівель. Бо за традицією новий закон вирішили не імплементувати як належить і купувати все по-старому. "Купуємо техніку, озброєння, але без деталізації опису предмета закупівель. З’ясувати настільки ефективно в таких умовах витрачають кошти — неможливо", — каже експерт.

Саєнко наочно пояснює, як у 2020 саме за Тарана купували вкрай необхідні ракети: "Поставили 1 270 ракет, але в паспорті програми переозброєння такий показник був відсутній. Коли ми почали питати Міноборони, що це таке — вони взагалі не могли сказати, до якого показника паспорта належить закупівля ракет. Як ви розумієте, за такого підходу ні про яке планування війни й мови бути не може".

Навіть, якщо мова йде про відкриті закупівлі — наша бюрократія часто
робить усе аби з Міноборони не хотілось би зв’язуватись ніколи. І тому армійцям краще попросити дрон, планшет чи мастило у волонтерів. Росія регулярно і щоденно лякає Україну ескалацією і ліквідацією незалежності з весни минулого року. Але на кінець 2021 року Міністерство оборони зірвало 66% закупівель.

З найцікавіших цифр. НАКО підрахувало, що протягом січня-грудня 2021 року Міноборони зуміло укласти відкритих 580 договорів на суму 9,4 млрд грн. Для порівняння у 2020 році Міністерство уклало угод на суму понад 12 мільярдів гривень. Особливо скрутна ситуація з пальним — у 2021 році вдалось успішно завершити закупівлі пального лише на суму 2,6 мільярда гривень. А от план передбачав у власному бюджеті цілих 5 млрд грн на закупівлю дизелю.

"Якщо говорити чесно, випадків масштабної корупції у сфері оборони стало менше, але за Тарана та Уруського випадки системної неефективності стали традицією. І тут потрібен громадський нагляд, де бюрократи не можуть — експерти покажуть як треба", — пояснює природу таких явищ Саєнко.

Непрофесійність і службова недбалість призвела до того, що у нелегкі часи, коли Росію від вторгнення до України стримує увесь світ — у нас проґавили те, що українське військо має бути вдягнене і захищене. Якщо 2021 року Міноборони витратило на речове забезпечення 1,5 млрд грн, то у 2020 — 2,1 млрд. Простий приклад тотальної "ефективності" колишнього очільника Міноборони — закупівля шоломів. Минулого року планували закупити
16 тисяч головних уборів вартістю 111 мільйонів гривень, але на торги подалася недостатня кількість учасників. Тому відомство під керівництвом ексміністра Тарана вирішило…взагалі не закупати шоломи.

Це лише кілька прикладів того, як нефаховість і повне нерозуміння реалій війни — ставило підніжку Україні й нашому Головнокомандувачу Володимиру Зеленському, який вважає, що для завершення війни треба подивитися в очі Путіна. А в часи реального воєнного вторгнення народ має тішити себе думкою про шашлики на 9 Травня.

Біда Зеленського в тому, що він не вміє довести до кінця навіть ті реформи, які запустились з його приходом. І проблема у тому, що з нашими оборонними закупівлями постійні негаразди — це якраз те, що тими займаються консервативні й некомпетентні люди, закриті до будь-яких конструктивних порад і руки допомоги. І сфера оборонки — до недавнього часу абсолютно застаріла і секретна стала яскравим свідченням того, як глухість і сліпота можуть вбити найкращі починання.

Так само президент вважає українців дошкільнятами, яким треба просто розповісти, що ніякого дракона нема, а отже його не варто боятися. Замість того, щоб взяти під руку першу леді Олену Зеленську і дочку Сашу, якій цьогоріч стукне 18 — та піти заспокоїти жінок, які будуть ставати на обліки в військкомат — він розповідає байки про Запорізький міст і Чемпіонат світу з футболу. Президент міг взяти у компанію військового і записати спільний ролик із чітким поясненням — як правильно збирати "тривожну валізу" і як пересуватися з дітьми в укриття. Але ми бачимо паніку і небажання вчитися. Вчитися у більш компетентних і питати поради у союзників у своїй же державі.

І знаєте, в умовах наших постійних помилок і некомпетентності — Росія ніколи не відступить від своїх кривавих намірів назад. Це стара і досвідчена акула, яка піде вперед, якщо побачить, що українську владу можна дотиснути. І не тому, що ми слабкі, а тому, що живемо за принципом — "якось воно буде".