Зеленський і Байден узгодили новий формат війни в наступному році, - Чалий

Хочемо підбити сухі підсумки візиту Володимира Зеленського до США, і це історія не про формальний візит нашого президента, бо тут ідеться про дуже конкретні рішення, які були прийняті чи відкладені американською адміністрацією.

По-перше, запит української сторони по датах не був прийнятий спочатку партнерами, бо у Джозефа Байдена на ці дати не було часу для зустрічі. Ну, буває таке. Але бажання якраз було синхронізувати цей візит з проведенням форуму оборонної співпраці України та США, що було логічно, тому що військово-промислове лобі в США може вплинути на ситуацію. Зазначу, що 90% всіх коштів військового бюджету, які направлені на Україну, залишаються у Сполучених Штатах. Тобто вони працюють на економіку США, створюють робочі місця, йдуть на технологічне переозброєння.

Наприклад, в рамках цього переозброєння ті ракети ATACMS, що є на озброєнні зараз у США, замінюються на нові ракети Precision більшої дальності та точності. Цьому якраз сприяла українська програма в тому числі. Всі ці аргументи, які не привели до візиту в той час, - не хочу їх пов'язувати з підходами саме у військовій сфері, скоріше було більш бажано для адміністрації запросити президента України для лобіювання, проштовхування саме пакету допомоги у $61,4 млрд.

Ну і добре, що цей візит відбувся. Я це знав, також це знали у Вашингтоні й відкритим текстом всі говорили: ні на що в цьому плані візит Володимира Зеленського вже не вплине з точки зору конгресу. Бо у конгресі вже все зрозуміло для всіх: є хороша новина і є погана. Погана новина відома для всіх - в Америці будуть вибори, і це не тільки вибори президента, а й вибори у конгресі, я маю на увазі - повністю палата представників і одна третина сенату. І ви подивіться риторику традиційних республіканців - вони перейшли на риторику якраз маргінальної групи, яка була маргінальною, а тепер стає основною. Це, як казали, невеличка група протрампістів, а тепер це стає основним наративом республіканців перед виборами, на жаль. Тому що в цьому наративі, крім зволікання з допомогою України, давайте будемо чесними, є момент ненадання допомоги Україні і, на жаль, ситуація розвивалася саме в такому плані.

Тому головне завдання президента України було вплинути на Білий дім, на президента Байдена, щоб подякувати за допомогу, яка є, і узгодити плани на наступний рік.

А цей план має складатися з трьох речей. Перше. Я впевнений, що це обговорювалось, хоча я не володію інсайдерською інформацією з цих зустрічей між президентами, але з того, що публічно звучало на пресконференції та, власне, зі свого досвіду, скажу, що обговорювали бачення, чи буде успіх наступного року у військовому плані, в плані війни. Це перше, і від цього залежало рішення Джозефа Байдена.

Друге. Що потрібно для цього успіху зробити з постачанням озброєнь - ясно, що для цього успіху потрібно зовсім інший підхід. Потрібні мінімум 300 ракет ATACMS, також відразу кілька десятків літаків F-16, крім того, дозвіл чи не заперечення США ударів по аеродромах, з яких завдаються по нас удари, однак це і російська територія. Інакше не вийде нічого. Тобто потрібна зміна спільної філософії стратегії й тактики протидії російській агресії, скажімо так, деокупації українських територій.

Третє - це інституційна спроможність України, тобто наскільки витримає українська держава та українське суспільство від питань мобілізації до спроможності соціальної сфери працювати у відповідному режимі.

Так от результат: на пресконференції президент Байден сказав фразу, яка на моїй пам'яті була сказана вперше - про те, що ми будемо працювати на перемогу України, а не скільки потрібно. Фраза була хороша. Були ще фрази.

По НАТО була реакція президента Зеленського, який перенаправив питання президенту США і по відповіді Байдена ми зрозуміли, що питання про політичне приєднання України чи запрошення на Вашингтонському саміті наступного року на сьогодні не розглядається в адміністрації Білого дому.

Останній місяць не про гроші йдеться, а про позицію США зараз, чи вона буде така, яка була раніше, чи  кардинально зміниться. Так от, те, що було на пресконференції, - мені дуже не сподобалися настрої Джозефа Байдена. Чим це викликано, можу судити з попередніх з ним особистих зустрічей. Настрій не був оптимістичний. Чому так сталося? Я не можу сказати.

Мій висновок наступний: є два сценарії. Перший, який для нас не дуже оптимістичний, - це те, що зараз, звинувативши республіканців у тому, що вони не надали допомогу Україні, демократи й Джозеф Байден  перекладуть відповідальність на них, що Україна не отримала все, що потрібно. І таким чином покажуть, що вони за таких умов, на жаль, неспроможні досягти того, що могло б бути перемогою. Це перший варіант, який, на жаль, я не списую. Це значить, що десь кілька місяців, можливо десь до літа наступного року, в України будуть засоби для ведення подальших інтенсивних бойових дій. А далі засобів такої інтенсивності війни вже не буде, і це за умов, коли Путін і Росія навпаки хочуть підвищити інтенсивність.

І другий сценарій, я б усе-таки на нього сподівався, це те, що в Білого дому є розуміння, як вони можуть дотиснути пакет фінансування України і, таким чином, почувши переконливі аргументи від президента України, йти на корекцію стратегії. Тобто те, як я казав, що все-таки у наступному році, можливо, не до літа, можливо пізніше, але примусити Путіна до переговорів. От таких два сценарії, а все інше - це додаткові елементи.

Деякі фактори, які з'являться наступними днями, проявлять, куди цей маятник хитнеться. На жаль, я бачу, що рішення не прийнято, але це й добре, тому що може бути максимально позитивно, і погано, що в цих умовах поки що немає остаточного бачення.

Ми отримали надзвичайно потужний геополітичний сигнал з боку Європейського Союзу, йдеться про початок перемовини, однак отримали мінус, бо без чіткої фінансової допомоги з боку ЄС ми не можемо. Хотів вас розпитати, чи це зараз була індивідуальна гра Орбана, чи він робив рівно те, що йому дозволили? Можливо, Орбан зараз виконує роль частини трампістів-республіканців, які у певний спосіб, так би мовити, роблять те, що їм дозволяють?

По-перше, це дуже хороше і вчасне політичне рішення. Я вітаю у першу чергу європейців, що вони знайшли в собі сили подивитись стратегічно. Не часто Європа дивиться стратегічно. Зараз вони зіграли правильно і прийняли політичне рішення про початок переговорів з Україною. Це, по-перше, сигнал в Кремль і Путіну. Ви пам'ятаєте, що він шантажував і Україну, і ЄС до 2014 року саме євроінтеграцію. І це стало причиною Євромайдану, саме зупинка євроінтеграції. Тобто це хороший політичний сигнал.

Друге - це чіткий план реформ для України.

Можна тепер насправді забути про всякі стратегії, новації на сім років, про розвиток економіки на 10 років - все тепер буде розвиватись у переговорному процесі з ЄС.

І це незалежно вже від української влади. Це буде процес, де український народ не дасть звернути. І кожний наступний український президент буде підлаштовуватися до програми реформ під ці вимоги. Тобто це хороша річ.

Третє, що дуже важливо, - вони знайшли спосіб обійти блокування з боку окремої країни, а конкретно Орбана. Тепер ви питаєте, наскільки це було скоординовано. Я думаю, що у Москви було таке бажання, і, мені здається, Орбан, фактично отримавши те, що вимагав, витиснув з Євросоюзу 10 млрд євро, а це я вам скажу перший такий транш у 10 мільярдів, поки що заблокований, а там взагалі програма на 30 млрд. Угорщина отримує більше з Брюсселя на 4,5 млрд кожного року.

І Орбан кинув Путіна. Насправді у цій ситуації він кинув Путіна, це перемога, і дякувати треба канцлеру Німеччині Шольцу і президенту Макрону, в першу чергу цим двом лідерам.

І це хороший знак, значить Німеччина і Франція бачать український розвиток, що Україна буде частиною європейського простору. Тому я скоріше всього негативно відповідаю на цю історію, бо Орбан її зіпсував. Те, що вони хотіли так зіграти та заблокувати повністю в Штатах, заблокувати в Європі, однак це ще гра не закінчилась, бо якраз політичний радник Орбана сказав, що вони далі будуть фінансово блокувати. Тобто така політична гра.

Але тут є рішення, бо насправді після політичного рішення ЄС фінансове рішення можна знайти на двосторонньому рівні. Це трохи складніше і довше. І це буде впливати на спроможність нашої оборони, тому що оборона сьогодні здається на фронті, але у наступному році буде вже дещо інша війна. Це буде вже не тільки фізичний фронт на суходолі, чи там у Чорному морі, чи у повітрі, а це ще буде інституційна спроможність країни, суспільства, якою буде вимірюватися протидія, протистояння двох систем. От у цьому буде серйозний виклик.

Гроші мають значення, тому тут зараз буде багато зусиль зроблено, щоб заблокувати фінансову допомогу і в Штатах, і в Європі, і де тільки можна. Путін на це дуже розраховував, він зараз прямим текстом це говорить. Він розраховує на те, що зменшиться допомога і фінансова, і зброєю, що призведе до втрати Україною можливостей максимально відновити асиметрію з Росією.

Насправді Путін вкинув всі ресурси. Я вважаю, що в Росії ситуація не набагато краща, чим у нас в цьому плані.

Вони кинули всі ресурси та можливості на 2024 рік, правда, розрахували десь до листопада, до виборів у США. І нам, і Європі, і США все-таки треба прийняти цей виклик. А Європа має показати й показує приклад США, що треба продовжити.
 

Давайте зараз спробуємо проаналізувати, як нам допомогти нашим друзям демократам вплинути на трампістів так, щоб гроші все-таки пішли й було ухвалене правильне рішення на нашу користь. І тут ключова історія, як американці бачать формулу свого успіху у підтримці України?

Навряд чи ми тут будемо цікаві, якщо говоритимемо, що у нас ситуація погіршується. Ми вже бачили складні ситуації, коли Росія просувалася активно, а потім були успішні дії не тільки на фронті.

Я думаю, що республіканці витискають зараз Білий дім і Джозефа Байдена туди, куди він не хотів йти.

Тобто робити питання в Україні чи питання протидії Росії питанням частини своєї виборчої кампанії. Вони фактично це роблять, у них був вибір. Вони могли критикувати опонентів - демократів і Байдена за недостатню допомогу України, але вибрали інше.

Якщо відверто, я бачу, що Майкл Джонсон веде до того, щоб не надавати допомогу Україні. І те, що вони всі почали говорити про міграційну політику раптом у прив'язці до допомоги Україні, - це поганий знак, дуже поганий знак. Тому що можна 50 раз пояснювати, що в Америці так робиться, що це такий підхід в конгресі - це правда, вони торгують питаннями. До речі, дуже неправильний підхід і дуже такий дивний для європейських політиків. В Америці вони вважають нормальним торгувати в конгресі різними питаннями, у тому числі національної безпеки США. Це Америку призведе у дуже поганий напрям, на мій погляд. Особливо такий підхід ми бачимо в останні десь 10 років. Тому, мені здається, що не все визначено.

Якщо Джозеф Байден приймає цей виклик і робить український успіх частково питанням своєї виборчої кампанії, бо основне - внутрішні питання, то це для нас хороший знак.

І от цей тиск республіканців і їхня повна навіть протидія допомозі України була до останнього часу ще дилема між традиційними республіканцями над цією маргінальною групою.

Подивіться, що сказав Ліндсі Грем (сенатор США від Республіканської партії, – ред.), який приїздив в Україну і зустрічався Зеленським: я не хочу ще один тиждень сидіти у Вашингтоні, я їду у свій округ. Це катастрофа, я таких слів від Ліндсі Грема просто не міг очікувати. Тобто вони прийняли спільну позицію витискати Джозефа Байдена, знижувати його політичний рейтинг на питанні міграції. Це політична боротьба у чистому вигляді, але де тут національні інтереси США у безпеці? Я взагалі не бачу.

Єдине у мене пояснення, що в них є якийсь хитрий план, про який знають у Білому домі. Я його не знаю. Що все-таки витиснуть пакет цей, $61,4 млрд на Ізраїль, Україну, Тайвань і кордон, що цей пакет може дещо зменшиться, можливо, на якусь суму, але буде основний на цілий рік, - оце єдине, чим я можу пояснити. До речі, сенат пробує зараз ситуацію якось виправляти й на тиждень, по інформації на зараз, подовжувати свою роботу, аби прийняти рішення, підштовхуючи палату представників і того ж Майкла Джонсона змінити свій підхід. Але Джонсон не змінить свій підхід, бо за ним стоїть Дональд Трамп.

А хто стоїть за Трампом, нам до кінця невідомо, можна сказати, що за ним стоїть та частина американців, які виступають за ізоляціонізм аж до виходу з НАТО, наприклад.

Так от чому сигнальчик такий для мене є не дуже приємний - я знайшов у прийнятому новому військовому бюджеті США новий пункт 12.50А про те, щоб не дозволити президенту одноосібно приймати рішення про вихід з НАТО. Прямо так і написано. Це ж сигнал ясно куди, на можливий прихід Дональда Трампа в Білий дім. Але це суперечливо з точки зору Конституції США, можна звернутися у Верховний суд, на мій погляд, навряд чи одним цим законом можна це заборонити. Однак це американці будуть вирішувати. Принаймні запобіжник зробили.

Але я не знайшов пункт параграф 12.24 про продовження закону про ленд-ліз 2022 року. Модель цього закону не запустили. Я поки у цьому законі не знайшов цього пункту. Зараз це дуже небезпечна річ, тому що це міг би бути якраз альтернативний варіант у разі, якщо конгрес не дає фінанси, то Білий дім і Джозеф Байден кажуть: окей, ви не даєте мені фінанси, я запускаю ленд-ліз, який 9 травня минулого року ми прийняли з вашої ініціативи, республіканці, але тепер цей інструмент у мене на столі, якщо не хочете давати гроші, я використовую цей інструмент.

А якщо інструменту немає, і якщо на це погодилися тепер демократи й Білий дім, якщо не з'явиться там пункт про продовження законопроєкту про ленд-ліз, то це поганий, дуже сильно поганий сигнал.

Це значить, що Білий дім фактично відмовляється від такого типу програми, інтенсивного постачання Україні озброєнь. Тому що є велика ймовірність, що фінанси будуть урізатися. Але медаль має дві сторони.

Тепер другий варіант, який ми не знаємо, а можливо, Джозеф Байден знає, що він дотисне фінанси, тоді оці всі мої аргументи знімаються і пакету на $61,4 млрд вистачить і для військових питань. Цього приблизно достатньо, тому що нам дають ще і європейські країни, тому буде достатньо і фінансів до бюджету. Якщо ми не побачимо на кінець січня - початок лютого як результат цього всього пакету на $61,4 млрд, тоді я можу вам сказати прогнозовано, який вибір зробили США. Зараз іде боротьба, у якій, на жаль, аргументи президента України корисні тільки з точки зору того, що ми будемо робити.
 

Чи в даній ситуації ми вже можемо бути певні, що європейці перекриють всі наші внутрішні потреби?

Не секрет, що уряд України розраховував на ці кошти в плануванні на 2024 рік і офіційно вони бачать як катастрофу невиділення коштів від США. Навіть офіційно заявляли, що без цих коштів ми програємо війну. Я категорично проти таких песимістичних настроїв, це дуже неправильний підхід. Зразу гойдалки. Спочатку ми йдемо у контрнаступ, потім у нас все добре, не хвилюйтеся, бо у нас двопартійна підтримка в США. Я казав 2,5 місяця тому, що може бути складний сценарій, який найбільш вірогідний, от він і реалізується. Чому не слухали 2,5 місяця тому? Я не розумію, чому потім десант в останній момент, коли можна було зробити системну роботу. Три місяці у нас було на це. Ні, давайте ми покажемо всередині України, хто і які зусилля докладав. Всі піаряться на цьому, але скоро може бути так, що, не дай Боже, це все обламається, і тоді будете піаритися. Це емоційна частина.

Тепер частина позитивна. Я завжди у своїй роботі робив кілька сценаріїв, не виключаючи негативний. Я думаю, в Мінфіні дивляться, що можна скоротити не в плані зарплат і пенсій, тому що це удари дуже катастрофічні по мотивації в Україні. А тим більше ці кошти, як правило, зв'язані, тобто люди, які отримують невеликі зарплати та пенсії, несуть ці гроші в магазин чи донатять на армію. Треба подумати, що робити з місцевими програмами. ПДФО забирають зараз з місцевих бюджетів, але тим не менше, коли я бачу оцю дискусію, давайте будем чесними, у Києві 77 чи 74 млрд грн бюджет, з якого виділяються кошти на купівлю потреб для армії, а це не завдання бюджету фінансувати Збройні Сили. Але, коли йдуть заяви, які вже спростовані, що місцеві бюджети не повинні тягнути війну, а це має робити центральний бюджет, знаєте, людям байдуже, який бюджет буде тягнути. Це не питання ще перемоги, а питання оборони та виживання України, тому в цих умовах є де підтягнути трошки паски.

Наприклад, я скажу про дипломатичну сферу, що ближче до мене. От у бюджеті заклали можливість відкриття посольства в Африці. Якщо ви вже заклали й зробили перші кроки, а ще до кінця року обіцяли призначити всіх послів, то тут або послів призначаєте і розпочинаєте цю роботу, або викидайте цю ідею з наступного року. Бо це має або втягувати додаткові гроші для України, або треба економити й зараз не відкривати цю лінію. Тут треба пріоритети розставити. Кошти завжди є, головне - правильно з ними розібратися.

Друге. Бізнес, який заявляє, що ми купили там 50 бронежилетів і навіть більше, поставили 100 дронів і отримали індульгенцію, тепер можемо купувати Rolls-Royce чи Mercedes, то це треба мати совість, бо ж дивляться люди, які донатять і виживають на свою зарплату. Тобто треба, щоб справедливість в Україні була в цьому році й не було поганих настроїв, тому що я бачу найбільші ризики внутрішні, не зовнішні. Ззовні можна буде поговорити ще з донорами. Ви ж бачите - десь знаходяться: і Японія знаходить нам більшу допомогу, і Норвегія, і Нідерланди, і Німеччина. І Євросоюз, я впевнений, зараз візьме більше, ніж США. Вони сконцентруються. Можна по темпах, по часових рамках дещо програму МВФ подивитись, яка вона може бути. Можна апелювати до людей, у яких лежать кошти, і вони не довіряють державі. Грошей цих ще є, тому, якщо люди відчують, що це допоможе перемозі, то вони можуть вкластися в державні облігації.

Треба владі показати, що вона першою готова жити у цьому зовсім іншому світі. Ми говоримо про переведення економіки на військові рейки.

Треба перевести на однакові військові рейки спочатку тут в голові у всіх, щоб не було різниці думання в Мар'їнці під обстрілами, чи в Авдіївці, чи під Бахмутом, чи зараз на Херсонському напрямку. Далі в Дніпрі, Запоріжжі, це так, якби друга лінія, Кривий Ріг, Харків, Київ. Ну і далі, на заході України, щоб різниці в мисленні, в думанні не було у людей. Тобто люди можуть працювати в економіці, в бізнесі, де завгодно. Це не фронти, фронт один, але це тил, від якого як зараз, так і у наступному році стають більш залежними результати війни, ніж це було раніше.