Як мова, еміграція та дешеві авто змусили страждати українців

Щотижневий рейтинг зради в українському Фейсбуці від Еспресо

безуМОВНІ РЕФЛЕКСИ

Мовне питання - одне з небагатьох, яке щоразу дає гарантований результат в радіоактивних срачах по всьому інтернету з ефектом зараження не меншим аніж після аварії на ЧАЕС.

Цього разу все бомбануло з потрійною силою, бо наші законотворці раптом взяли і зареєстрували аж три мовні законопроекти, немов візуалізуючи байку Крилова “Лебідь, щука і рак” (причому два з них були зареєстровані в один і той же день 19 січня 2017 року). Стався той самий випадок, коли законопроекти на захист української, а мову від ефектності подачі одбирає.

Проте одібрало все-таки ненадовго. Соцмережі поплавило просто миттєво, вони навіть на один мовний законопроект завжди реагували трохи більше ніж енергійно, а тут цілих три - “Про державну мову”, “Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні” і “Про мови в Україні”.

Усього у цих законопроектів аж 73 ініціатори, хоча декілька імен повторюється. Очевидно, що нічим іншим у ВР так не переймалися як мовним питанням, котрим перед нашими носами трусять щоразу, коли треба відволікти від чогось важливішого.

Відволікли  не те слово і ми зупинимося лише на одному з законопроектів, на першому. За ним українська мова стає обов’язковою чи не скрізь (тут, звичайно, не можемо не жахнутися - як вони могли? в Україні?!), але з тією поправкою, що все це стосується виключно позаприватної сфери - держорганів, освітніх закладів, змі, сфери обслуговування, всіх тих місць і ситуацій, в яких україномовні все ще чують “а па-рускі павтарітє?” та “і так поймут”.

Зрештою, цю проблему взяли і поставили руба, радикально, швидше за все це нічим позитивним в плані прийняття закону не скінчиться (і здається саме для цього законопроекти і роблять такими радикальними), але добро ж має бути з кулаками. Просто добрим словом державні мужі в плані захисту української мови (тільки вдумайтеся в дикість того, що її треба захищати) так за 25 років ні на що й не спромоглися.

Блогосфера заклякла і миттєво вирішила, що окрім відверто карикатурних “мовних інсперкторів” найстрахітливішою частиною законопроекту стала вимога обов’язкової української від ЗМІ (навіть від сайтів тепер вимагають українську версію).  І тут ті, хто не дивиться телевізор, наперед почав страждати від того, що телевізор стане україномовним. Це одразу ж назвали ледь не геноцидом і стали проводими паралелі з насильницькою русифікацією.

Котики, насильницька русифікація передбачала масові розстріли, висилки в табори, примітивізацію українського словника на рівні державної політики і боротися з нею неможливо було навіть через самоспалення (до речі, 21 січня якраз була річниця самоспалення Олекси Гірника на знак протесту проти русифікації), а ви сидите в бложеках і дивуєтеся, чому кількох гнівливих реплік недостатньо, щоб зупинити наступ української мови, яка насправді в умовах нашої держави виживає всупереч, а не завдяки.

Як би сумно і болісно не було їм це визнавати, але страждання російськомовних ними надто переоцінені, а боротьба насправді спрямована не на захист власних прав, а на те, щоб права української, не дай Боже, не розширилися.

Для цих людей українська не є мовою можливостей і тому вони навіть не приховують свого агресивного до неї ставлення, тож наступного разу у суперечках з такими людьми поставте собі питання - навіщо поступатися своїми інтересами на користь тих, хто твої ні в що не ставить?

ХВИЛЯ ЕМІГРАЦІЇ НАКРИЛА ФЕЙСБУК

Емігрувати чи не емігрувати? Словами класика - “б***ські ці питання” задовбували у френдстрічці навіть більше ніж експертні висновки з мовного законодавства. Почалося все з посту з досить спірним вступом: “В Украине воздух пропитан атмосферой эммиграции”.

Читайте також: Вимкніть світло в "Борисполі". Як у соцмережі посперечались через еміграцію

І от всі водночас почали втягувати ніздрями повітря і повідомляти світові про те, чим воно просякнуте саме за їхньою версією. Якщо опустити третю найчисельнішу групу фейсбукерів, які взагалі нічого з цього приводу не писали і стоїчно терпіли поки цей ажіотаж не спаде, то дві інші групи кардинально розділилися на “всьо пропало” і на “шо ви скиглітє”.

Ми ж скажемо, що еміграція в очах того, хто дивиться, як можливості і мотивація залишатися в Україні. Більш того, намальована чорним картина про те, що  “воздух пропітан” (ми насправді гадали, що “Порохом пропах”) і Україну полишають і полишають непризволяще  трохи істерична.

Так, якщо подивитися на статистичні дані Державної міграційної служби 2016-го року, то за цей час видано 13621 дозвіл на виїзд громадян України за кордон на постійне проживання і 15068 дозвіл на імміграцію.

Якщо говорити про трудову міграцію, то ось всього лише декілька фактів: у 2014-2015 р.:

- перекази мігрантів в Україну становили майже половину бюджету їхніх домогосподарств (які залишаються тут в Україні);

- майже кожен п’ятий довгостроковий мігрант висловив інвестиційні наміри, віддаючи перевагу інвестиціям у свої місцеві громади в Україн; без переказів Україна втратила б 7,1% економічного потенціалу - ⅔ мігрантів переказували кошти в Україну у 2014, в середньому це приблизно $4300 на рік або разом $2,8 млрд.

Звичайно у всього є мінуси, ми втрачаємо активних молодих громадян, але іноді у деяких собливих випадках міграція просто конче необхідна для подальшого розвитку країни.

Така міграція як, наприклад, туристичні поїздки ВікторФедрича чи МиколЯнича, не кажучи вже про менш помітних мрійників померти в Росії. Краще все-таки, щоб мрійники емігрували померти туди, а не чекали поки вона сама сюди прийде, бо як бачимо у таких випадках помирають не лише вони.

Так що погодьтеся, не всі емігранти однаково корисні для держави. Декому з чинних громадян навіть хотілося б побажати найшвидшої еміграції.

ВИГАДЛИВИЙ РАДИКАЛ

А зараз ми вам задамо задачу на логіку, винахідливість і вигадливість (з коренем “вигадка”, а не “гадливість”, хоч і напрошується). Уявіть собі, що у 2011 ви заробили 1 млн 143 тисячі, за 2012 - немає даних, у 2013 - 196 тисяч, у 2014 - 1 млн 14 тисяч, а у 2015 - 4 млн 390 тисяч. Яким має бути наступний логічний крок?

Звичайно ж почати 2017 з придбання будинку і двох земельних ділянок під Києвом вартістю в 15 мільйонів.  Ну бо ви не витрачали свої доходи всі ці роки, переводили все в долари, а курс виріс і взагалі ви - Олег Ляшко.

Олег Ляшко щось знає про боротьбу з корупцією. Адже щоб перемогти корупцію, треба думати як корупція, треба стати корупцією і пану Олегові дивовижно вдається вжитися в цю роль і справляти враження саме корумпованого депутата, зважаючи на його витрати.

Тут звичайно виходить певний дисонанс, бо пан Олег всі роки свої політичної кар’єри зі шкіри пнеться, щоб довести, наскільки від близький до народу, а 550 квадратів будинку якось не випсуються в цю картину світу.

Зате з іншого боку будинок цей майже в селі, тож яким би цинічним твердженням це не здавалося, але ще ніколи Ляшко не був таким близьким до села. До цього найближчим від був коли жер землю з трибуни Верховної Ради, але тепер жерти доводиться всім нам. Ніяких пояснень головний “радикал” країни не дає, натомість заводячи пісню про інші 15. Про 15%, не більше яких люди мали сплачувати за комуналку.

І ми розуміємо таку схвильованість, бо якщо взяти зарплатню депутата, тарифи на опалення і 550 новокуплених квадратні метри, бо це теж не буде 15% навіть “позахмарної” депутатської зарплати, на яку хочеться побажати рано чи пізно почати жити.

А поки Ляшко партизанські мовчить (а народ уже забуває) про нові квадрати, не розслабляємося, друзі, бо сезон подачі декларацій за 2016 рік уже розпочався.

НАЗК ВСЕ ТЕЛИТЬСЯ

Ви не повірите!

Цього тижня Мін'юст запропонував створити у Кабінеті міністрів робочу групу щодо розробки порядку проведення перевірки електронних декларацій.

Повторимо ще раз, тільки запропонував, поки що лише для розробки порядків, які треба ще узгодити і затвердити для того, щоб вже після цього отримати можливіть почати нарешті перевірку е-декларацій з перспективою лагідного стискання найніжніших місць тих з наших чиновників, чиї статки викликають сумніві. А поки що жодної декларацію перевірено не було! Бо “документов нету”!

Те, що ця пропозиція (пропозиція! навіть не перевірка першої декларації, що теж сумно, але все-таки краще) сталася лише цього тижня це якийсь позамежний сюр, зважаючи на те, що тема е-декларування дуже активно обсмоктується усіма дотичними до неї уже понад рік. За рік вони так і не спромоглися розобити порядок перевірки, яку мали б розпочати ще у листопаді. Що ми робили три місяці? А нічого. Кого буде покарано? А нікого!

От ви можете уявити, що ви три місяці приходили на роботу, не робили геть нічого і вам продовжували платити зарплатню і не викинули компняками під три чорти? А в НАЗК можуть.

Заступник голови НАЗК Руслан Радецький просто зітхає, крехче і пропонує Мін'юсту “створити майданчик для дискусії щодо цієї проблеми”. Ага, майданчик, круглий стіл ще створіть, у вас кожен круглий стіл перетворєються на рідкий “стул”. Хоча що це ми, поки що процес перевірки е-декларацій так і виглядає.

СТЕРЕЖИСЬ АВТОМОБІЛЯ

І закінчити хочеться пригодами автомобілістів. Частина з них цього тижня вирішила викликати додаткову любов до себе більш вигадливим способом ніж неоковирне паркування і це вдалося настільки, що вони завоювали додаткову любов навіть у собі подібних, судячи з фейсбука.

І це дуже дивно, зважаючи на те, що метою акції було забезпечення “доступних авто для кожного українця”, а якщо детальніше, то “право їздити на нерозмитнених авто і відміну жорстких умов, щодо власників автомобілів із іноземними номерними знаками”.

Для цього люди, які не сплатили податки за авто, взяли і перекрили кілька смуг на Одеській і Бориспольській трасах обмеживши свободу пересування тим, хто якраз податки сплатив. Ефект був надзвичайним, всі, хто потрапив в затори з цього приводу, одразу ж написав як сильно “підтримує” цей рух і наскільки далеко його учасникам треба йти (добре все-таки, що вони на машинах).

Читайте також: Дешеві іномарки з Європи. Що пропонує законопроект про транзитні авто

Тут важко не визнати провальність стратегії - навіщо перекривати рух там, де їздять прості смертні, які до кінцевого рішення не мають жодного стосунку, і не перекривати його, наприклад, в напрямку Канча-Заспи? Якийсь це активізм цей досить вибірковий і безголовий, бо налаштовує проти акції навіть тих, хто мав би бути в союзниках.

І це не кажучи вже про те, що треба вимагати не право їздити на нерозмитнених авто, а нормальної процедури і тарифікації розмитнення. Але користуватися хочеться, а платити зовсім ні, тож хочеться з приводу “доступних авто для кожного українця” сказати таке:

Заїньки, не треба для кожного, не всім в цій країні варто сідати за кермо. Українці вміють мати авто, але не вміють мати його так, щоб не заважати ним іншим і нести додаткові навантаження з цим пов’язані (що чудово ілюструє ваше інфантильне “дозвольте нам не платити взагалі”).

Власність зобов’язує, як йдеться в нашій Конституції, але подивишся на наших автомобілістів і думаєш, що власність зобов’язує їх лише порушувати ПДР, виїзжати на перехрестя, перекриваючи рух тим, для кого зелений, паркуватися без винятку скрізь від зупинок громадського транспорту до дитячих майданчиків, злосно сигналити на переходах пішоходам і взагалі обурюватися, що вони існують.

Тож крім всього іншого акція “доступні авто для кожного” викликає страх, що на дороги повиїжджає ще більша кількість упоротих, яким всі все винні, а вони нікому нічого.

Якщо ви хочете згадати більш детально зради останніх місяців, читайте також попередні Рейтинги зрад тижня від Еспресо:

1. Хто читав декларації, той тепер не сміється

2. Чому Трампу два шампуні на рік замало, а українцям - достатньо

3. “Жалко, что живий". Чому Янукович так дратує українців

4. Коли Савченко почне рятувати російський "Дождь". Топ зрад тижня

5. Чому українців потрібно захищати від інформаційного порно

Також читайте рейтинг 10 зрад, які найбільше дратували українців увесь 2016 рік

Точка зору редакції Еспресо.TV може не збігатися з точкою зору автора гумористичної колонки. Еспресо не впливає на зміст авторських колонок і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють в них.