Огляд уламків "Орешника", складний Курахівський напрямок та передача стратегічних бомбардувальників Росії. Колонка Сергія Згурця

День ракетних військ та артилерії

Хотів би почати  з привітання наших військових з Днем ракетних військ та артилерії. Вважається, що понад 80% ворожої сили на полі бою знищується саме ракетниками та артилеристами. Можливо, що зараз ці цифри трошки коригуються операторами FPV-дронів та далекобійних безпілотних комплексів. Але розуміємо, що за потужністю вогню, швидкістю відкриття вогню, ефективністю за будь-якої погоди артилерія залишається Богом війни, а наші артилеристи - це Боги, які прикривають нашу піхоту і в наступі, і в обороні. 

Зараз наші артбригади й артпідрозділи механізованих чи танкових бригад оснащені зразками різних виробників. Думаю, такого строкатого артарсеналу не має сьогодні жодна армія світу. Тут і найсучасніші, максимально автоматизовані, майже снайперські шведські Archer, і німецькі гаубиці Panzerhaubitze 2000, і чеські САУ DANA, польські Краби, французькі CAESAR та українські Богдани, які виготовляються з темпом у 20 одиниць на місяць, що є рекордним для світових виробників темпом. Звісно, також є й американські Paladin і М-777. Уся ця зброя нищить ворога, було б більше снарядів. Ну, так само як і треба більше гармат, тому що якраз приклад Богдани демонструє, що мати своє власне виробництво вкрай важливо в умовах війни. 

Артилерія - це вогонь, а от ракетна складова - це удар. Тут ми говоримо про зразки, наприклад, HIMARS, ATACMS, але у нас є і власні довгі ударні руки, насамперед це крилата ракета "Нептун", яка дістає ворожі цілі на відстані понад 300 кілометрів. Сьогодні міністр оборони Умєров у своїй колонці написав про те, що є і довгий Нептун, який має значно більшу дальність. Також він говорить про те, що цього року вже серійно налагоджено  виробництво ракет "Паляниця". А президент Володимир Зеленський під час представлення Плану стійкості України у Верховній Раді, в середині минулого місяця, казав про те, що стоїть завдання зробити 3 тисячі крилатих ракет і ракетодронів.

Все це, звісно, має бути зроблено, хоча ці показники виглядають вкрай значними, але досить оптимістичними. Все це робиться для того, аби арсенал ракетних військ артилерії був максимально потужним. І ми, звісно, ще раз вітаємо наших військових з Днем ракетних військ і артилерії. 

Ситуація на фронті

А далі про те, що відбувається на лінії фронту. Вчора ми говорили про успіх наших військових на правому березі річки Оскіл, де ворога було вибито з плацдарму у Новомлинську. Сьогодні декілька штрихів до ситуації навколо Курахового, де вона залишається вкрай складною, тому виокремлю лише одну складову з цих бойових дій. Ворог закріплюється у Старих Тернах. Це на північ від Курахового. 

Старі Терни - населений пункт, де ворог все-таки протиснув нашу оборону фронтальними лобовими атаками та просунувся на південь від села вздовж дамби Канівського водосховища. Одна з дамб там була підірвана нашими Збройними силами два тижні тому, але тепер все-рівно з позиції у Старих Тернах ворог може здійснювати вогневий контроль над трасою від Курахового до Запоріжжя в межах 2,5 кілометра. І це, звісно, створює суттєві ризики використання там російських мінометів, FPV-дронів, ПТРК для того, аби намагатися тримати під контролем цю важливу логістичну трасу від самого Курахового. 

Також знаємо, що в самому Кураховому бойові дії тривають в місті. Є промислова забудова - Курахівська ТЕС, яка є важливою ділянкою оборони, але тепер треба розбалансувати ці ризики, які створюються після захоплення Старих Тернів і просування противника на захід від цієї ділянки. 

Також це створює певні загрози для наших підрозділів, які перебувають у кишеньці на південь від Курахового, це такий виступ - Успенівка, Ганівка, Веселий Гай - де перебувають наші військові. Думаю, що зараз, ймовірно, відбуваються заходи, пов'язані з виходом з цієї кишеньки. Я про це казав ще тиждень тому, але бачимо, що навіть попри всі складні обставини наші військові тримають там оборону. Проте в будь-якому разі розуміємо, що від наших сил, резервів і вміння військового керівництва залежить врахувати всі ці ризики, забезпечити відхід наших військ з максимальним завданням втрат противнику. Що, власне, зараз і відбувається на цій найбільш напруженій ділянці фронту.

Обстеження уламків "Орешника"

Також ми поговоримо про те, що ворог намагається впливати на нас не лише тиском на лінію фронту, а й інформаційно-психологічними операціями, до яких, до речі, можна віднести й використання ворогом чи то нової-старої ракети "Орешник", чи то ракети від комплексу "Рубіж" з ударом по Дніпру 21 листопада. Сьогодні вийшла публікація у виданні Moscow Times із посиланням на чотирьох чинних російських чиновників. І там стверджується, що ця балістична ракета “Орешник” була спеціальною пропагандистською операцією Кремля, яку російські військові та спецслужби організували як відповідь західним партнерам України на дозвіл бити їхньою зброєю по території Російської Федерації та намагання відновити цей страх Заходу перед ядерними погрозами з боку Російської Федерації. 

Це одна з цілком ймовірних версій, чому ворог використовував цю ракету, але все-таки ми наблизимося до технічних подробиць, пов'язаних з "Орешником".

Микола Стельмах, полковник Збройних Сил України у відставці, свого часу заступник командира ракетного полку ракет середньої та малої дальності РСД-10 "Піонер" і ще свого часу виконуючий обов'язки начальника відділу контролю за ядерним роззброєнням центру верифікації Збройних Сил України мав відвідати Дніпро, його запрошували на огляд уламків цього "Орешника". 

"До Дніпра ми не доїхали, ми в іншому місці подивилися аналогічні уламки і дуже-дуже прискіпливо подивилися фотографії цих уламків. Як би не називали цю ракету, мені більше ніж "Орешник" подобається назва "Боярышник". Це не серійний зразок, однозначно. Воно у них лежало як залізяччя, мотлох десь на складах і вони його запустили, щоб воно не пропало. Може, одна-дві ракети у них залишилися, але абсолютно ніякого воєнного сенсу в цьому не було. Що ми побачили: з неба, з висоти 140-137 кілометрів, зі швидкістю, як показав об'єктивний контроль, 3700 метрів на секунду летіли уламки головних частин і блоку розведення. Ця ракета була призначена для використання в ядерному варіанті й більш ні в якому. Тобто корпуси бойових блоків вони використали просто як болванки”, - розповів Микола Стельмах.

Полковник був командиром частини, на озброєнні якої були ракети середньої та малої дальності "Піонер" з ядерним оснащенням. Він зазначив, що точність цих ракет була 120-150 метрів.

Зараз Росія, власне, повернулася знову до використання ракет середньої дальності, зробивши ставку на "Орешник" як пропагандистський елемент впливу на Україну і на наших партнерів. Якщо дивитися на супутникові знімки навколо Південмашу після пуску "Орешника", бачимо, що насправді жодних принципових, суттєвих руйнацій немає. Як сказав головний російський агресор Путін, це забезпечується, умовно кажучи, кінетичний вплив за рахунок високої швидкості ударних бойових частин. Насправді ми оцінювали наслідки й бачимо, що вони є мінімальними при достатньо низькій точності. Тож таке враження, що забезпечити точність, яка навіть прийнятна в порівнянні з "Піонером" зараз просто неможливо під цей зразок ракетного озброєння.

Передача Росії стратегічних бомбардувальників

Микола Стельмах був заступником начальника центру верифікації Збройних сил України, і на його час припала історія, коли Україна передавала Росії стратегічні бомбардувальники Ту-160, які зараз в тому числі використовуються для ударів ракетним озброєнням по Україні. 

"Ситуація була дуже складна. Ці літаки стояли в Узині та в Прилуках. В Узині стояли Ту-95МС-6 та МС-16. В Прилуках було 19 Ту-160. В Прилуках частина особового складу не хотіла здавати ці комплекси. Частина особового складу чекала, як би на цих літаках полетіти в Росію. Тобто ситуація була дуже неясна. І згадаймо, що це за час був. Тоді ж на всіх щаблях пропагували дружбу з Росією. Тоді жодна зустріч міністрів оборони держав СНД у штабі координації військового співробітництва не закінчувалась без тосту за дружбу між українською і російською армією. А на розмови про те, що ми будемо воювати, хоча казали, що однозначно воювати будемо починаючи з 17 року, на це суворо дивилися. І те, що ми віддаємо, менталітет нашого народу був такий, що Росія - брат, а американці - вороги. І тому ці літаки та 575 ракет, на жаль, віддані були", - зазначив полковник ЗСУ у відставці, ветеран ракетних військ стратегічного призначення Микола Стельмах.

Розуміємо, що ця історія має нас навчити того, що з Росією треба готуватися лише до війни. І це єдиний висновок, який можна зробити з неї.

Цар-гармата "Орешник"

А тепер повернусь трошки до теми про "Орешник" і згадаю деякі історичні аналогії. В історії Московської держави був схожий до "Орешника" випадок зброї, іміджева вага якої перевищувала бойову, яка взагалі була відсутня. Це відома бронзова цар-гармата, яка була створена в XVI столітті та досі демонструється в Кремлі. Так от вага цієї гармати дивовижно співпадає зі стартовою вагою "Орешника" - до 40 тонн. Вага пострілу, так само як і "Орешника", якщо стріляти кам'яним ядром, то 1 тонна, якщо стріляти бронзовим ядром - до 2 тонн. І це так само співпадає з масовою бойовою частиною "Орешника".

Але з цар-гармати жодного разу не стріляли, бо якби був постріл, то цю гармату просто б розірвало. Одного разу її дійсно підготували до бойового використання для захисту через Москву-ріку від військ хана, проте цей єдиний постріл так само не відбувся. А от ідея створення цієї цар-гармати полягала в тому, щоб знаходитись біля місця оголошення указів тодішнього російського царя. Тоді був цар Федір Іванович, якщо не помиляюся, який вважався недостатньо авторитетним, але ця гармата мала підвищувати авторитет його слів.

Так чи інакше цей цар виявився останнім у своїй династії. Після його смерті в Московській державі почалася велика смута. От побачимо, що буде зараз в Російській Федерації на тлі "Орешника" та інших подій, які супроводжують її дії.