Як українцям дали спробувати пропорційнійних виборів, і що з цього вийшло

Президентські маневри

Як заведено в Україні одразу після завершення виборів 2002 року  парламент зайнявся справами, про які в передвиборчих програмах ніхто і не згадував.  На результати виборів президент Леонід Кучма і його команда теж вирішили особливо уваги не звертати. Переможцям виборів, блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» ніхто не запропонував формувати уряд, як, для прикладу, це водиться в Європі, натомість, всі сили було кинуто на те, щоб зліпити більшість навколо пропрезидентського блоку «За Єдину Україну!», а його формального лідера, Володимира Литвина зробити спікером. 

Архітектори «перебудови» парламенту незалежно від результатів виборів: Президент Леонід Кучма,  спікер Володимир Литвин, голова Адміністрації президента Віктор Медведчук

Як виявилося, майстерне комбінування грошей і страху, можуть робити чудеса, і це вдалося. Робота парламенту ІV скликання проходила під знаком президентських виборів, які мали відбутися в 2004 році. Тон задавав президент Леонід Кучма, несподівано вкинувши в парламент проект конституційної реформи, при чому діаметрально протилежний всьому, що він робив раніше протягом 10 років перебування при владі. Чого тільки  Леонід Данилович не робив, щоб посилити президентську владу, аж тут вирішив, що Україна йде в Європу, а європейський тренд це сильний парламент. Проте, незважаючи на всі зусилля президента та його адміністрації провести політичну реформу не вдавалося. Зрештою вона стала частиною компромісу і дозволила вийти з політичної кризи 2004 року: парламент отримав право формувати уряд, партійні вожді виборчу систему виключно за партійними списками, а натомість президент Віктор Ющенко діставав те, що за що боровся, але так і не отримав, Леонід Кучма, а саме право розпустити парламент і оголосити дострокові вибори. Проте всі ці новації мали вступити в дію, аж з 2006 року. До того часу народні обранці вирішили, що поживуть з новим президентом по старому.

Під знаком президентських виборів: кандидат в президенти Віктор Ющенко після отруєння;  кандидат в президенти, прем’єр Віктор Янукович; Майдан -  22 листопада 2004 року; Стрічка - символ «помаранчевої» революції

Вибори, вибори…   

До виборів 2006 року президент Віктор Ющенко і його політична сила так розсварилися з союзниками по Майдану, були вимушені домовлятися з колишніми противниками з Партії регіонів на чолі з одіозним Віктором Януковичем.

За чистоту ідеалів Майдану боротьбу повела Юлія Тимошенко, а чи не найголовнішим її ворогом, став нинішній президент України Петро Порошенко, котрий з усіх сил намагався втриматися в політиці після скандальних, але як виявилося в суді, безпідставних звинувачень в корупції з боку екс-держекретаря Олександра Зінченка. Розкол помаранчевого табору і жорстока боротьба між колишніми союзниками призвели до того, що регіонали радісно потирали руки і лідирували в передвиборчій гонці.

Політреформа-2004: Комуністи – блокують, соціалісти – святкують,  «помаранчеві» - в задумі, а Кучма підписує…

Ліквідація мажоритарних виборів призвела до різкого загострення партійної боротьби.  Як виявилося, класик політичної думки епохи Відродження Ніколо Макіавеллі мав рацію – партійна ненависть може запросто стати силою, що руйнує міста і держави.  Українці могли в цьому пересвідчитися на власному досвіді. Звичайно, запровадження виборів за партійними списками ліквідувало таке характерне для мажоритарних виборів паскудство як роздача продуктових наборів пенсіонерам, будівництво дитячих майданчиків та ремонт під’їздів. Це все зникло, фінансові потоки були централізовані і партійні лідери заходилися продавати прохідні місця в списках. Звичайно, потрібні і віддані люди могли потрапити в список і без грошей, але за це треба було бути справді потрібною лідеру людино. Ані найменшого впливу на формування списку ні пересічні громадяни, ні навіть члени політичних партій не мали. Зрештою, як не прикро, не мають вони їх і сьогодні, навіть після перемоги революції гідності. Партійні лідери відчували, що втримати під контролем людей здатних заплатити кілька мільйонів доларів за місце в партійному списку буде непросто, тому намагалися перестрахуватися запровадженням імперативного мандату,  мовляв, вийдеш з фракції, то покладеш мандат на стіл і позбудешся депутатства. Проте, цей механізм так і не запрацював. І щойно вибори завершилися депутати  знайшли собі новий спосіб заробітку, підтримуючи фракцію в якої були найбільші шанси сформувати уряд. Виявилося, що розмови про аморальність мало цікавлять народних обранців, куди більше можливість компенсувати витрати, а бажано ще й заробити…

Інтриги і бажання

Вибори-2006 розгорталися в традиційному для України популістському стилі, коли партії змагалися в  обіцянках, вправляючись, хто пообіцяє українцям більше пільг, зарплат та дешевих кредитів, а також різноманітні безоплатні послуги. Зрозуміло, що обирати серед різноманіття обіцянок українцям було непросто, але були чіткі  маркери, які допомагали зробити вибір. Вони були цілком традиційними для українців: вступ до НАТО, державний статус російської мови, ну і звичайно, класичне питання українського вибору, поставлене ще в 20 роках минулого століття Миколою Хвильовим: чому Європа, а не Росія?

Лідери партій і блоків переможців виборів-2006: Віктор Янукович, Юлія Тимошенко, Юрій Єхануров, Олександр Мороз, Петро Симоненко; Карта регіонального розподілу голосів виборців за результатами парламентських виборів-2006.

В «Наші Україні» об’єдналися найбільш радикальні прихильники проєвропейського курсу, недалеко від них відійшли бютівці, соціалісти хотіли в Європу, але не в НАТО, натомість регіонали з комуністами, та блоком  «Не так!» були категоричні в вимогах вічної дружби з росіянами і нелюбові до Північноатлантичного альянсу.

Політизованих українців, тих, що так би мовити, цікавилися системою організації влади на цих виборах розважали обговоренням результатів політреформи і суперечками, як  жити  далі? «Регіонали» категорично виступили проти будь якого посилення президентської влади, а їхній лідер Віктор Янукович просторікував про те, що повернення до Конституції 1996 року суспільство сприйме вкрай негативно. Зрештою, нині можна сказати, що так в кінцевому рахунку і вийшло…

В свою чергу, Юлія Тимошенко пропонувала в кінці-кінців визначитися в кого має бути вся влада, в президента чи прем’єра, для чого пропонувала провести референдум, щоб так би мовити розставити крапки над «і».

Підсумок виборів-2006

Натомість президентський блок «Наша Україна» закликала збільшити продуктивність праці в 2,5 рази за 5 років, щоб вже за 2 роки, в свою чергу, в 2,5 рази збільшити середню зарплату. Така перспектива видалася українцям надто скромною на тлі обіцянок інших учасників передвиборчої гонки. Тим паче, що обіцяли немало і не тільки кредити, а набагато більше. Та ж Юлія Тимошенко обіцяла повернути заощадження, як були втрачені українцями ще в «Сбєрбанку» СРСР, така перспектива видавалась надзвичайно привабливою.

Окрім того, слід відзначити, що в партійній виборчій системі колосального значення набувала фігура лідера партійного списку. Формальний лідер «Нашої України» прем’єр Юрій Єхануров на тлі Юлії Тимошенко виглядав доволі блідо, як наслідок програв конкуренцію за помаранчевий електорат. На додачу, Росія розв’язала проти України газову війну і в січні 2006 року українці якщо не змерзли, то принаймні, добряче налякалися, а на українському газовому ринку з’явився Дмитро Фірташ, та його компанія «РосУкрЕнерго». Завершення газової війни виглядало як відвертий програш України і відповідати за це мала формальні партія влади – «Наша Україна», що тут же позначилося на  її виборчих успіхах…

Результати коаліціади-2006: Янукович – прем’єр, Мороз – спікер, Ющенко – президент, а Тимошенко – опозиція

Перехідний період

В результаті, на виборах 26 березня 2006 року першими фінішували регіонали, другими стали бютівці, а пропрезидентська «Наша Україна» лише третьою. В парламент також потрапили соціалісти та комуністи (Див. результати).

«Наша Україна», БЮТ і СПУ тут же оголосили про намір створити коаліцію. Довго з’ясовували коаліційну програму і коли вже наче все вирішили, то раптом виявилося, що Олександр Мороз підпільно вже домовився про коаліцію з Януковичем, в якій перший буде спікером, а другий прем’єром. Порошенко і Тимошенко раптом виявилися біля розбитого корита…

Перед Україною відразу постала тінь дострокових виборів, але президент Ющенко вирішив спробувати попрацювати в нетрадиційному форматі широкої коаліції. Справа відразу не пішла, а коли «регіонали» заходилися переманювати  депутатів, щоб сформувати конституційну більшість, то Юлії Тимошенко нескладно виявилося переконати діючого президента, що проти нього готується змова і треба врешті-решт діяти. І президент скористався надбанням політреформи – Верховну Раду було розпущено і оголошено дострокові вибори. Попручавшись, регіонали і соціалісти таки погодилися спробувати переобратися.

Лідери партій та блоків переможців виборів 2007; Розподіл голосів за регіонами.

Новий поворот

Виборча кампанія 2007 року стала органічним продовженням попередньої.  Лідери партій сформували списки, набираючи в них всіх, кого тільки вважали за потрібне, обіцяючи при цьому покращення добробуту буквально завтра. Україна переживала інвестиційний бум, західні банки рвалися на український ринок. Стали доступнішими споживчі кредити і українці демонстрували готовність позичати і витрачати. Натомість політики обіцяли більше виплачувати з бюджету в вигляді пенсій, допомоги на дітей, повернення втрачених заощаджень, а також підвищення заробітних плат для бюджетників.

За результатами головні учасники практично повторили результати весни 2006 року, лишень соціалісти Олександра Мороза опинилися поза парламентом. Союзу з регіоналами виборці йому не пробачили (хоча Мороз  традиційно, був переконаний в змові та фальсифікаціях). Окрім того, несподівано в Раду прорвався блок Володимира Литвина.

Результати парламентських виборів-2007

Помаранчеві лідери поклялися більше ніколи не зраджувати виборців, а БЮТ і «Наша Україна» сформували нову коаліцію: на чолі уряду стала Тимошенко, а парламент очолив тодішній «нашоукраїнець» Арсеній Яценюк. Вже через рік, коаліція розпалась, а президент Ющенко оголосив, чергові  дострокові  вибори. Проте цього разу Тимошенко заблокувала президентське рішення в судах «зліпила» коаліцію з правильних «тушок» і керувала урядом доки не програла президентські вибори і втратила посаду прем’єра.  З тих же депутатів, які в 2007 році клялась у вірності «помаранчевим» ідеалам регіонали навербували членів нової коаліції, яка радісно підтримувала всі ініціативи уряду Миколи Азарова аж до наступних виборів в 2012 році, а також мовчки проковтнула скасування політичної реформи. Насамкінець депутати радісно проголосували за зміну виборчої системи, повернувшись до змішаної, мажоритарно пропорційної. Оце й усі здобутки двох скликань парламенту який обирався за пропорційною системою. Окрім бійок, корупції, безпринципності і потурання будь яким забаганкам виконавчої влади, похвалитися депутатському корпусу було нічим.

Читайте також: 

Як українці спробували обирати і що з цього вийшло

Перші дострокові вибори в історії України: Як запалали політичні зірки Тимошенко, Вітренко і Медведчука

Як Мороз із Чорноволом ввели партійні списки і перемогли незалежних

Як економічний успіх зробив блок опального прем'єра Ющенка лідером виборів