Ризиковані ліки від ОБСЄ. Чим небезпечна поліцейська місія на Донбасі

Нащо українська влада запрошує поліцейську місію ОБСЄ?

Президент Порошенко наполягає, що перш ніж проводити вибори в ОРДЛО, має бути гарантована безпека для виборців, учасників перегонів, незалежних спостерігачів та й всього населення. Для цього перш за все потрібно повернути контроль України над кордоном окупованих територій. Росія категорично на це не погоджується.

Країни-посередники зайняли позицію "ні тим, ні цим": на їхню думку, виконання пунктів Мінських угод про безпеку має проходити паралельно з виборчим процесом.

Спочатку Порошенком була запущена ідея задіяти на сході миротворців ООН. Таке рішення має ухвалювати Радбез ООН, членом якого з правом вето є Росія.

Ідея з миротворцями блокуватиметься так само, як і пропозиція створити міжнародний трибунал з розслідування причин катастрофи малайзійського Боїнга над Донбасом в 2014 році. Існує механізм ухвалення рішення і через Генеральну Асамблею ООН, але там шанси так само мізерні, зважаючи на позицію багатьох країн-членів ООН.

Таким чином в української сторони з'явилася альтернативна ідея запросити наглядати за безпекою виборів поліцейську місію ОБСЄ. Але мало хто розуміє, про що, власне, йдеться.

Хто буде в складі місії, з яким озброєнням, де саме розташують учасників та які повноваження вони матимуть – всі ці питання наразі не мають відповіді.

Якщо зайти на сайт ОБСЄ та подивитись на приклади інших поліцейських місій, стане зрозуміло, що всі вони представляють собою, головним чином, проекти з навчання місцевої поліції. Ні про яке підтримання правопорядку на певній території там не йдеться.

"Хтось з високопосадовців говорить про міжнародну озброєну місію, хтось - про поліцейську. В більшості випадків, використовується назва поліцейська місія ОБСЄ, що природно, направляє нас до вже відомих місій в рамках цієї міжнародної структури. Поліцейська місія ОБСЄ відрізняється за своїм функціоналом від тієї діяльності, яку хоче записати у мандат Україна", - розповів Еспресо.TV голова Ради зовнішньої політики "Українська призма" Геннадій Максак.

Читайте також: Секунданти війни на Донбасі. П'ять претензій до ОБСЄ

Якщо виходити з того, що озвучує українська влада, йдеться про миротворчу місію. На неї покладається ціла низка завдань:

- допомогти налагодити контроль над окупованою територією Донбасу через контроль лінії зіткнення, місць дислокації важкого озброєння;

- відновлення контролю за українсько-російським кордоном;

- забезпечити безпеку під час підготовки та проведення виборів;

- передати владу законно обраним представникам місцевого самоврядування.

"Звичайно, що такого широкого мандату традиційна місія не може мати апріорі, тому скоріше треба орієнтуватись на пошук формату, який би міг бути обговорюваний в ОБСЄ", - говорить Максак.

Та чи допоможе поява ще однієї озброєної сторони на лінії фронту – велике питання.

Безпрецедентна історія

Жодна інша поліцейська місія ОБСЄ досі не виконувала тих задач, які на неї збираються покласти на окупованій частині Донбасу.

Наприклад, в Косово поліцейські ОБСЄ мали задачу перепідготовки місцевої поліції. Власне, цим вони займаються і досі. Миротворчу ж діяльність забезпечували і забезпечують досі сили KFOR, які діють під керівництвом НАТО. Також було розгорнуто поліцейську місію з мандатом ООН.

Щось дуже віддалено схоже на те, чого хоче Україна, ОБСЄ намагалась робити в Киргизстані під час зіткнень на півдні країни в 2010 році.

Обидві місії, які там працювали (Група поліцейських радників та Ініціатива з громадської безпеки в Киргизстані), зазнали фіаско, майже не виконавши своїх цілей та завдань. І хоча мета їх розгортання відрізняється від ситуації на сході, Україні корисно придивитися до набутого досвіду.

Досвід Киргизстану

У 2010 році в Киргизстані сталася друга революція, в результаті якої від влади був відсторонений президент Курманбек Бакієв. Вона вирізнялася вищим рівнем насильства, аніж Революція тюльпанів 2005 року. Бакієв втік на південь країни, де все ще мав підтримку серед місцевого населення.

В результаті почались масові заворушення. Зокрема, сталося кілька погромів узбецьких будинків, магазинів у містах Ош, Джалал-Абад та інших.

На цьому тлі було вирішено залучити для погашення конфлікту ОБСЄ. Певні успіхи на початку були. Завдяки зусиллям президента Казахстану Назарбаєва вдалося умовити Бакієва відмовитись від влади та залишити країну. Але заворушення не припинились.

Для відновлення спокою було запрошено поліцейських ОБСЄ в рамках місії, яка отримала назву Ініціатива з громадської безпеки в Киргизстані. Та згодом уряд заявив, що присутність іноземних поліцейських небажана.

"Міжетнічні конфлікти в Киргизстані тривали по два-три дні, а потім вщухали. Коли був пік, наша влада зверталася за поліцейською місією ОБСЄ. І я впевнений, що ця місія була потрібна, вона допомогла б пом'якшити та зупинити конфлікт. Але, на жаль, певні сили почали організовувати молодь проти місії ОБСЄ та рішення влади залучити її. Відбулася хвиля мітингів та демонстрацій проти іноземного "загарбницького", "західного" втручання. На цьому ідея залучення місії була закрита", - пригадує опозиційний киргизький депутат Равшан Жеенбеков.

Демонстрації молоді, про які згадує політик, були інспіровані чутками про те, що серед міжнародних поліцейських є ті, хто раніше працював у Косово. А відтак, мовляв, Киргизстан чекає доля Югославії.

"На півдні ситуація була зовсім вибухонебезпечна. Якби допустили поліцейську місію ОБСЄ, то, можливо, авторитет тимчасового уряду впав ще сильніше на півдні країни. Побоювались, що це може призвести до ще більшого тертя та ескалації ситуації", - розповів Еспресо політолог та історик Табилди Акеров.

Отже в кінцевому результаті проросійські елементи та запущена ними пропаганда зупинили міжнародну місію, оскільки уряд не ризикнув втрачати популярність в регіоні, де його і до того підтримували дуже слабо. Все це злегка нагадує ситуацію на Донбасі.

Кіт у мішку, або чого прагне Україна

Українська влада не поспішає повертати в Україну кілька мільйонів нелояльних виборців. Тема того, що робити з тимчасово окупованими регіонами – одне з неписаних табу. Якщо, звісно, не брати до уваги радикальні пропозиції про "рів та кам'яну стіну".

Обговорення повернення цих територій може призвести до краху політичної кар'єри, що яскраво засвідчила історія з інтерв'ю Надії Савченко, в якому вона згадала можливість прямого діалогу з представниками ОРДЛО.

Тож не дивно, що влада створює видимість діяльності без обговорення чіткої стратегії майбутнього окупованих територій.

"Загалом, зараз для нашого керівництва головне процес, а не результат. Коли немає результату, то звертають увагу на процес (є бажання, пропозицію обговорюють і т.п.). Це якраз випадок з поліцейською місією ОБСЄ. Просто потрібно хоч про щось говорити, щоб народ відчував якийсь "прогрес", - розповів у коментарі для Еспресо представник Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України в Аналітичній мережі OSCE Network Олександр Титарчук.

За таких умов поліцейська місія ОБСЄ навряд чи призведе до бажаних результатів.

"Оскільки Україна сама ініціює пошук формату, то наразі я б не говорив про "кота в мішку". Проблемою може стати, якщо Україна під тиском Заходу буде змушена пристати на формат, який вигідний Росії, але протирічить інтересам України. Наразі дискусія ще в початковій стадії, тож зарано говорити про ймовірність розвитку такого сценарію", - вважає Геннадій Максак.

На думку Титарчука, Україна має виходити з того, що крім нас ніхто проблему Донбасу на нашу користь вирішувати не збирається.

Хитрий російський план?

Росія поки що чіткої позиції щодо поліцейської місії не висловила. Днями російський міністр закордонних справ Сергій Лавров сказав, що представники місії могли б мати пістолети для самооборони під час контролю за лінією розмежування та місцями складування зброї.

З одного боку, Росії озброєна місія невигідна, бо обмежує в діях їхніх маріонеток. З іншого – це саме те, що їй треба.

"Свого часу ОБСЄ створювалось як майданчик для залучення Росії в дискусію в регіональному контексті, тому навіть при великому бажанні і теоретичній можливості виключення Росії з процесу прийняття рішень ("консенсус мінус один" чи "консенсус мінус два"), цей сценарій мінімально ймовірний. А це означає, що Росія  в разі погодження на місію буде максимально намагатись вплинути на формування складу та мандату цієї місії", - говорить Геннадій Максак.

Москва намагається змусити Київ піти на прямі контакти з самопроголошеними лідерами ОРДЛО. "Згода російської сторони на розгортання безпекової місії ОБСЄ для забезпечення проведення виборів на цій території якраз і може стати приводом змусити Київ піти на такі контакти, тобто фактично почати грати за правилами Кремля", - пише Олександр Титарчук в колонці для "Укрінформу".

Самопроголошені "лідери" ОРДЛО демонструють небажання залучати поліцейську місію ОБСЄ. Олександр Захарченко заявив, що буде розстрілювати озброєних представників ОБСЄ. У червні в Донецьку людей зігнали на акцію протесту проти розгортання "озброєної місії ОБСЄ". У квітні аналогічний "мітинг" пройшов у Луганську.

Титарчук вважає, що все це може бути частиною російського плану примушування України до прямих переговорів з ОРДЛО.

Мовляв, Росія підтримує залучення поліцейських ОБСЄ, але лідери самопроголошених "республік" проти, от і домовляйтеся з ними напряму. "І міжнародна спільнота, у тому числі й партнери по "нормандському формату" можуть погодитися з такими вимогами", - вважає Титарчук.

Ще один ризик – можлива присутність серед представників поліцейської місії росіян. Адже Росія є країною-учасницею ОБСЄ, тож і її поліцейські сили залучаються до місій. Уявляєте як відреагують бійці АТО на появу озброєних росіян, захищених мандатом ОБСЄ?

Міністр закордонних справ Павло Клімкін запевняє, що росіян в складі поліцейської місії на Донбасі не буде. Та втілити ці слова на практиці буде дуже складно. До того ж, відсутність росіян - ще не гарантія того, що в місію не потраплять представники лояльних їм держав-учасниць ОБСЄ.

Таким чином, перед розгортанням місії потрібне:

1. Подальше залучення спостерігачів ОБСЄ до моніторингу порушень російсько-терористичними військами Мінських домовленостей.

2. Максимальне усунення від ухвалення рішень щодо поліцейської  місії ОБСЄ представників Росії та союзних їй діячів з інших держав.

3. Чітке усвідомлення того, на яких умовах та яким способом ОРДЛО буде повернуто до складу України.