У Венесуелі 6 млн людей вийшли на вулиці, близко 100 загиблих. Чому там досі протести

Президент Мадуро, як і всі схильні до авторитарного правління лідери, вважає, що успішно просуватися вперед йому заважає брак влади. Він жорстко воює з опозиційними політиками, яких називає проамериканськими ставлениками.

Проте затята боротьба президента з бунтівним парламентом лише заводить країну в ще більшу стагнацію, яка почалася після різкого падіння світових цін на нафту.

Розкол країни

Головна мета венесуельских опозиціонерів - змусити президента Мадуро відмовитись від ідеї виборів до придуманої ним конституційної асамблеї. Вони призначені на 30 липня.

Проблема венесуельського лідера полягає в тому, що на тлі економічної кризи у 2015 році соціалісти під його керівництвом вщент програли парламентські вибори. Більшість у Національній Асамблеї (парламент Венесуели) дісталась опозиційним партіям і рухам. Відтоді Мадуро випробовує різні варіанти, як цей опозиційний орган сковирнути.

Наразі його влада сильна, але не абсолютна.

Одна з ідей президента втілилась у створення конституційної асамблеї. Вона складатиметься з 545 членів та буде переписувати наново конституцію країни. Окрім того, в неї будуть повноваження розпускати державні органи влади, зокрема, і парламент.

Читайте також: Кривава смерть комуністичного дива. Чому Венесуела палає протестами

Окрім того, на думку опозиційних політиків, конституційна асамблея має на меті закріпити владу Мадуро та гарантувати йому успішні перевибори в 2019 році. Як варіант, вибори можуть, наприклад, відтермінувати. Опозиція ж наполягає, що вибори президента мають відбутися достроково.

Вона звинувачує Мадуро в бажанні збудувати диктатуру. "Ми не хочемо бути Кубою. Ми не хочемо бути країною без свободи", - заявив спікер Національної Асамблеї Джуліо Боргес.

Криваві протести

За два тижні до виборів у новостворений орган, опозиційні політики підсилюють градус протестів. У неділю, 16 липня, по всій країні відбувся імпровізований референдум, де людей питали, чи бажають вони створення конституційної асамблеї. У ньому взяло участь 7,2 млн венесуельців, з яких переважна більшість (98%) висловилась проти створення ще одного провладного органу.

На четвер, 20 липня, призначено добовий страйк. Усі ці акції протесту супроводжуються насильством зі сторони влади та прибічників соціалістів.

Під час референдуму в Каракасі нападники на мотоциклах застрелили 61-річну жінку, яка стояла в черзі на голосування, та поранили ще чотирьох людей.

Загальне число жертв вже сягнуло 93 осіб. Обставини загибелі дуже різні. До їхнього числа, зокрема, зараховують 9 загиблих від удару струмом в хлібопекарні, яку грабували ввечері після протестів. Там же трьох людей застрелили. Загалом, на вулиці вийшло до 6 млн незадоволених людей.

Найбільш видовищним епізодом протестів був обстріл з викраденого поліцейського гелікоптера будівлі Вищого Суду та міністерства внутрішніх справ. Жертв не було. Гелікоптером керував бунтівний поліцейський Оскар Перец, якого так і не спіймали.

Санкції та інші погрози

Опозиція розуміє, що Мадуро не збирається поступатися владою. Та все одно мобілізує людей на вуличні протести, бо сподівається на міжнародний тиск.

Перші плоди вже є. Президент США Дональд Трамп пообіцяв, що застосує санкції у випадку, якщо вибори в конституційну асамблею 30 липня відбудуться.

Євросоюз поки що жодних санкцій не обіцяв. На питання про це шеф дипломатії ЄС Федеріка Могеріні відповіла, що "задля політичних міркувань розглядаються всі опції". Вона також висловила побоювання, що перед голосуванням рівень насильства може зрости.

У відповідь президент Венесуели прогнозовано заявив, що на жодні поступки йти не збирається. А Могеріні він обізвав нахабою, бо "Венесуела - суверенна країна, якою керують венесуельці, вона не колонія Євросоюзу".

Видання The Atlantic припускає, що у випадку застосування санкцій США, вони будуть спрямовані на енергетичний сектор. Зокрема, може постраждати венесуельська державна нафтова компанія PDVSA.

Втім це палиця з двома кінцями - санкції вдарять і по Сполучених Штатах, для яких Венесуела лишається третім за обсягами постачальником нафти. Раніше США застосовували лише символічні персональні санкції. Зокрема, проти віце-президента країни Тарека Ель Айссамі та восьми членів Вищого Суду.

Битва за нафту

Власне, головний ресурс Венесуели є й одним з головних об'єктів уваги у боротьбі Мадуро з опозицією. Намагаючись замастити пробоїни в економіці, уряд підписує угоди з іноземними компаніями на спільний видобуток. За їхній рахунок видобування здешевиться і можна буде виправити ситуацію. Серед потенційних рятівників - російська "Роснефть" та індійська ONGC Videsh (перша вже має спільні проекти).

Проте бунтівний парламент заявляє, що всі угоди про спільний видобуток з державною нафтовою компанією, які не схвалені парламентом будуть нелегальні. Крім того, один із пропрезидентських кандидатів у конституційну асамблею юрист Херманн Ескарра заявив, що за новою конституцією вся нафтова галузь може бути націоналізована. Ці два фактори можуть відлякати будь-яких інвесторів.

До речі покійний правитель Венесуели Уго Чавес колись уже так робив. Проте, за його правління справи йшли краще, бо нафтові ціни були набагато вищі. А от Мадуро має в своєму розпорядженні голодну й незадоволену країну, яка все більше сповзає до економічного колапсу. Він прагне сконцентрувати в руках ще більше влади, але може статися так, що скоро керувати стане нічим.