Ні пенсії, ні соцдопомоги: Хто в старості не отримає від держави нічого

В жовтні 2017 року ВРУ проголосувала за законопроект про пенсійну реформу. Окрім збільшення пенсії для теперішніх пенсіонерів, вона принесла більше вимог для пенсіонерів майбутніх.

Зокрема, з 1 січня 2018 року страховий стаж для виходу на пенсію повинен становити 25 років (до цього був 15 років). А в 2028 році необхідний страховий стаж для виходу на пенсію буде 35 років.

Читайте також: Відповіді на всі питання про нові пенсії в Україні. Навіщо взагалі щось змінювати

Якщо страховий стаж менше 25 років

Працювати можна й неофіційно. Однак для розрахунку майбутньої пенсії буде враховуватися лише той, якого ви набули при офіційному працевлаштуванні та сплаті податку до Пенсійного фонду відповідно.

В Україні чимало людей досі працює неофіційно, а зарплатню отримує “сіру”, також чималий прошарок заробітчан. Тож природно, що є такі люди, які працюють навіть 35 років, але страховий стаж при виході на пенсію в 60 років може бути меншим за 25 років. Що в такому випадку пропонує уряд?

По-перше, два роки стажу можна докупити. Проте ціни на них трохи “кусаються”: 1 рік стажу вартуватиме приблизно 16,8 тис. гривень, два роки – 25,3 тисячі гривень.

Ще один спосіб - продовжити працювати. В такому випадку можете розраховувати навіть на бонуси:  уряд скасував оподаткування виплат для пенсіонерів, що працюють (а це +15%). Проте нововведення не стосується літніх людей з пенсією понад 10 прожиткових мінімумів (зараз це 17 тис.грн).

Й третій варіант - отримувати від держави соціальну допомогу. Міністр соціальної політики Андрій Рева в червні 2017 року повідомляв, що для таких людей передбачена адресна "тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла пенсійного віку, але не має права на пенсійну виплату".

19 січня Кабмін затвердив перелік непрацюючих осіб пенсійного віку, які не набули права на пенсійну виплату, але й не отримають тимчасову державну соцдопомогу. Про це йдеться в Постанові уряду № 1098.

Згідно з документом, отримати допомогу можуть тільки ті, хто на момент оформлення соціальних виплат має не менше 15 років страхового стажу. Допомога здійснюватиметься у період з 1 січня 2018 р. по 31 грудня 2020 р.

Що потрібно для отримання допомоги та який її розмір

Для призначення тимчасової фінансової допомоги, особам без необхідного пенсійного стажу, необхідно звернутися в органи соціального захисту населення за місцем прописки або за адресою фактичного проживання з такими документами:

• заява;

• документ, що засвідчує особу пенсіонера і його місце проживання та індивідуальний номер платника податків;

• довідку про наявний страховий стаж (видається в Пенсійному фонді на запит пенсіонера протягом 5 робочих днів);

• декларацію про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за останні півроку, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги.
  Якщо тимчасова грошова допомога оформлюється не за адресою прописки, а за місцем фактичного проживання пенсіонера, до перерахованого вище списку документів повинна додаватися довідка про неотримання такої допомоги в Управлінні праці та соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання.

Читайте також: Кому годувати пенсіонерів. Що не так з пенсійною реформою

Тимчасова фіндопомога призначається з дня, що настає після дати досягнення пенсійного віку, тобто з 60 років (для жінок 1961 року народження та старших - менший).

У випадку якщо людина звернулася за тимчасовою допомогою пізніше, ніж через три місяці після досягнення пенсійного віку, тимчасова допомога призначається з дня звернення за нею. Однак, якщо минуло понад півроку з моменту досягнення пенсійного віку, а людина так за нею й не звернулася, виплати за "пропущені" місяці не здійснюватимуть.

Перераховуватиметься допомога кожні 6 місяців з урахуванням змін майнового стану людини та сім’ї. ЇЇ розмір залежатиме різниці між прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців. Але така допомога не може перевищувати 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Хто не має права на допомогу

В Постанові Кабмін затвердив перелік непрацюючих осіб пенсійного віку, які не набули права на пенсійну виплату, але й не отримають тимчасову державну соцдопомогу.

Там враховано дохід сім’ї. Уряд трактує поняття сім’ї так:

• чоловік, дружина, діти, у тому числі усиновлені, віком до 18 років, які перебувають на їх утриманні;

• діти — студенти закладів вищої освіти I—IV рівнів акредитації та закладів професійної (професійно-технічної) освіти з денною формою навчання віком до 23 років, які не мають власних сімей, у тому числі ті, що одержують стипендію, незалежно від того, де вони проживають (разом із батьками чи перебувають на навчанні в іншому населеному пункті);

• особи, які спільно проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Але до складу сім’ї не входять батьки, дід, баба, брати, сестри, опікуни, діти під державною опікую, батьки, позбавлені батьківських прав.

Згідно з рішенням, тимчасова допомога НЕ призначається у випадку, коли:

- середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (тобто, 1347 грн до 1 липня 2018 р.);

- особа одержує пенсію або державну соцдопомогу, що призначається відповідно до закону "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" або "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю";

- особа або члени її сім’ї протягом 12 місяців перед зверненням за наданням тимчасової допомоги купили земельну ділянку, квартиру (будинок), автомобіль, інший транспортний засіб (механізм), будівельні матеріали, інші товари довгострокового вжитку або оплатили послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, іншого транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв’язку, крім житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та медичних послуг, пов’язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень;

- особа працює, провадить іншу діяльність, пов’язану з отриманням доходу.

Виникає питання, яким чином держава буде відслідковувати витрати “претендентів на допомогу”. Конкретної відповіді на наш запит у Міністерстві соціальної політики не надали. Пояснили, що органи соціального захисту населення мають право робити запити до ДФС та органів місцевої влади та отримувати необхідну інформацію протягом 15 днів.

Якщо раніше українці могли купувати за готівку товари чи послуги до 150 тис. грн, то вже з початку 2017 року - це лише 50 тис. грн. Все, що вище, потрібно "проводити" через банк.

Тож покупки сім’ї на суму понад 50 тис. грн теоретично можна прослідкувати завдяки цій нормі.

А яким чином з’ясовуватимуть, чи все вказане в декларації - правда? Обіцяють приходити додому до претендентів на допомогу та проводити обстеження умов проживання.

Розраховувати на тимчасову допомогу не варто, якщо в ході вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім’ї виявлено, що:

- особа має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно: здає в найм житло або його частину; хтось з родини працює неофіційно; є доходи від від утримання худоби, птиці, інших тварин, від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки тощо.

- у власності особи або членів її сім’ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім’ї та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю, чи більш як один автомобіль, інший транспортний засіб (механізм).

Рішення органу соціального захисту населення про призначення тимчасової допомоги чи про відмову в її наданні може бути оскаржене до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Але всі перелічені категорії можуть розраховувати на тимчасову допомогу, якщо в родині є людина з інвалідністю.

Щоправда, на це потрібне рішення комісії органу соцзахисту. А його ухвалюють, обстеживши матеріально-побутові умови особи, яка звернулася за призначенням такої допомоги.