Забутий мир: перша дипломатична перемога УНР

Після цього для України завершилась Перша світова війна, а Центральна Рада отримала союзників для боротьби з Радянською Росією.

Переговори у Бресті

Наприкінці 1917 року в Європі вже відчувалась втома від виснажливої війни, яка тривала четвертий рік. Росія входила до блоку країн Антанти. Разом з Францією, Британією та США вона вела війну проти країн Четверного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія). Однією з арен цієї війни були українські землі, а самі українці були змушені стріляти один в одного, воюючи у складі двох ворожих блоків. Тому припинення Першої світової війни для українців було пов’язано ще й з закінченням братовбивчих бойових дій.

Після Жовтневого перевороту більшовики відмовилися від участі у війні на боці Антанти і виступили з пропозицією сепаратних мирних переговорів з німцями та австрійцями. Такі переговори розпочалися у грудні 1917 року і виникла ситуація, коли долю України могли вирішити без її участі. Тому влада УНР була змушена приєднатися до цих переговорів та вголос заявити про своє право на дипломатичне та політичне визнання.

На нараді керівників українських есерів і соціал-демократів було визначено делегацію УНР у складі прем'єр-міністра Всеволода Голубовича, Миколи Левитського, Миколи Любинського, Михайла Полоза і Олександра Севрюка. 1 січня 1918 року делегація прибула до Брест-Литовська, де наполягала на окремій участі у переговорах.

Участь делегації УНР поставила у скрутне становище більшовиків. Офіційно вони визнавали право націй на самовизначення і тому були змушені погодитися на участь делегації УНР у переговорах.

В той же час більшовики, яких очолював Лев Троцький, робили все можливе, щоб самостійно вирішити питання про післявоєнні кордони на сході Європи. Міністр закордонних справ Австро-Угорської монархії Оттокар Чернін визнав делегацію УНР учасником переговорів, але не визнав Україну як самостійну державу. Було вирішено, що таке визнання відбудеться вже після укладення мирного договору.

Потім Росія запропонувала зробити перерву у переговорах до кінця січня 1918 року. Затягуючи переговори, більшовики хотіли виграти час, щоб захопити більшу частину української території. В цей час вже тривала війна Радянської Росії проти УНР. Війська більшовиків двома колонами наступали на Київ. Маючи військову перевагу, вони планували захопити українську столицю та заявити про повалення влади УНР.

Тоді зміни мусили статися і на переговорах у Бресті, де делегацію УНР довелося б замінити підконтрольною росіянам делегацією українських більшовиків.

Читайте також: Бій під Крутами: трагедія добровольців, які воювали проти Росії

Молоді дипломати

На нечисленних фото, які залишилися після переговорів, видно, якими молодими були українські дипломати. Голубовичу було 32 роки, Левицькому — 37, Любинському — 26, Полозу — 27, Севрюку — 24 роки. Зрозуміло, що їм було дуже складно, не маючи відповідного політичного та дипломатичного досвіду, брати участь у переговорах з німецькими та австро-угорськими генералами. Зі свого боку на хід переговорів агресивно тиснула делегація російських більшовиків. Отже, представникам УНР було непросто з самого початку.

Цікаво, що початок мирних переговорів у Бресті викликав конфлікт в уряді УНР. Прихильник орієнтації на Антанту, міністр закордонних справ Олександр Шульгин подав у відставку через намагання Центральної Ради домовитися з країнами Четверного союзу. Прихильником співпраці України з країнами Антанти був і військовий лідер УНР Симон Петлюра.

Однак домовитися з Антантою було практично неможливо. Практично одразу після початку революції 1917 року представники Антанти заявили, що підтримують збереження єдиної Росії та не визнають українську незалежність. Зокрема, про це говорили у середині січня 1918 року співробітники французької місії у Києві.

Водночас офіційні представники Великої Британії та Франції в Україні вимагали від української влади продовження участі у Першій світовій війні. УНР не могла одночасно вести війну на два фронти. До того ж продовження бойових дій проти Німеччини та Австро-Угорщини означало подальшу братовбивчу війну для розділених між різними державами українців.

Підписання Брестського мирного договору, незважаючи на поступки українців німцям та австро-угорцям, можна вважати успіхом української дипломатії. Головним у цій ситуації було визнання УНР на міжнародній арені.

Звільнення від більшовиків

Мирний договір проголошував припинення війни між Четверним союзом та УНР. Пункт третій договору передбачав звільнення окупованих Росією територій після ратифікації документу. На той час уряд УНР був змушений відступити до Житомира і сподівався на воєнну допомогу країн Четверного союзу.

До 31 липня 1918 року учасники переговорів зобов'язувалися укласти торговельний договір про взаємне постачання надлишків промислової продукції. Договір також мав таємний протокол. Делегація Центральної Ради домоглася включення до території УНР Холмщини і Підляшшя, де проживало українське населення (зараз – це територія Польщі). Також передбачалося приєднання української частини Східної Галичини до Буковини і створення так званого Коронного краю, який мав би автономію у складі Австро-Угорщини.

Зазначимо, що УНР зобов'язалась постачати в Німеччину та Австро-Угорщину їжу, що була потрібна для населення цих країн.

1 березня 1918 року більшовицькі війська були змушені залишити Київ. Через тиждень до міста прибув уряд Центральної Ради. Центральна Рада готувалася до скликання Установчих зборів, які мали вирішити питання подальшого політичного облаштування молодої держави. Однак, далися взнаки негативні сторони Брестського миру. Австрійські та німецькі війська почали активно втручатися у внутрішні справи УНР.

Зокрема, головнокомандуючий німецькими військами Ейхорн попередив селян, щоб вони не перешкоджали діям поміщиків. Це викликало незадоволення соціалістичної Центральної Ради. Вважається, що саме після цього окупаційна влада вирішила здійснити державний переворот, який очолив колишній царський генерал Павло Скоропадський.