Накопич собі на пенсію. Як українців змусять дбати про старість

Ухвалений восени закон запустив пенсійну реформу, але не здатен виправити катастрофічний стан української пенсійної системи. Тож з 2019 року в Україні повинен запрацювати так званий другий накопичувальний рівень, який зобов’яже громадян відраховувати ще по 2-15% доходу на старість. Як це працюватиме та чи є гарантії, що ці гроші дочекаються своїх власників на пенсії.

Навіщо нам другий рівень

Українців в радянські часи всіляко віднаджували від будь-якої відповідальності, мовляв - працюй, за пенсію подбає держава. Але ринкова економіка внесла суттєві корективи в таку модель, а демографія зробила неможливим її існування. Тож багатьом громадянам варто змиритися, що навіть далека перспектива достойного пенсійного забезпечення тепер здебільшого залежить від них самих.

Ухвалений в жовтні 2017 року законопроект дозволив уряду дещо підвищити пенсії, впорядкувати правила нарахування та зробити індексацію автоматичною, що повинно захистити накопичення від інфляції та популізму.

Читати також: Відповіді на всі питання про нові пенсії в Україні. Навіщо взагалі щось змінювати

Однак про суттєві зміни в пенсійній системі говорити рано - поки що вона в нас солідарна, тобто 11 працівників “годують” 10 пенсіонерів, тим самим заробляючи собі страховий стаж. А забезпечувати пенсію сьогоднішнім працівникам за такої системи буде нікому - прошарок молоді в статево-віковій піраміді у нас найменший.

За останнім прогнозом ООН, Україна входить до 11 країн світу, населення яких до 2050 р. скоротиться більш як на 15%. Причому Україна посідає третє місце в цьому списку з прогнозованим темпом скорочення 21,7%.

Читайте також: Українців стає все менше. Що нас чекає: мігранти чи забуття

Навіть після запуску реформи пенсії в Україні й досі залишаються мізерними.

Згідно з даними ПФУ, близько 56% українців отримують пенсію меншу 2 тис. грн.

За стандартами Міжнародної організації праці, адекватна пенсія має становити не менше 40% заробітку працюючої людини. Україна взяла на себе зобов’язання забезпечувати цей рівень.

Втім, станом на 1 жовтня 2017 року коефіцієнт співвідношення між пенсією та зарплатнею становив 33,3%. Для порівняння, в Австрії це 78%, Іспанії - 72%, Угорщині - 58%, Швеції - 52%.

Чи готові українці до самостійності

Чекати на підвищення пенсій за рахунок Пенсійного фонду українцям не варто, тож уряд пропонує громадянам стати дещо самостійнішими та думати про старість вже зараз.

“Що таке пенсія? Це не те, що дарується державами. Пенсія – це те, що зароблено людиною”,- наголошує заступник міністра соціальної політики Микола Шамбір.

Та чи готові громадяни дбати про власний добробут в старості вже зараз. Соцопитування, проведене проектом USAID "Трансформація фінансового сектора", свідчить, що більшість громадян не хочуть дбати про пенсію самотужки.

На питання "Хто повинен піклуватися про гідну старість" 67% людей відповіли: держава. При тому 68% вважають, що в будь-якому разі не будуть отримувати гідні пенсії.

57% опитаних заявили, що не можуть робити заощадження. Лише 9% вважають, що могли б відкладати "на старість" до 4%. Зберігати на старість 31-50% свого доходу можуть лише 2% опитаних.

Зараз заощадження мають тільки 24% опитаних, а 70% опитаних заявили, що не мають їх зовсім. Ще 6% не змогли або не захотіли відповідати на це питання.

Читайте також: Ні пенсії, ні соцдопомоги. Хто в старості не отримає від держави нічого

В частині західних країн громадяни звикли накопичувати на пенсію через пенсійні фонди.

Станом на 1 січня 2017 року активи пенсійних фондів в 22 найбільших країнах склали $ 36,5 трлн, на 1 січня 2018 року - понад $ 40 трлн

В Україні третій накопичувальний рівень, тобто приватні пенсійні фонди, поки млявий. Станом на вересень 2017 року, лише 62 тис. громадян довірили свої кошти фондам. У вересні в Україні налічувалося 65 НПФ.

Оскільки громадяни такі пасивні в забезпеченні добробуту на пенсії, держава хоче змусити їх дбати про майбутнє.

Тож в межах пенсійної реформи в Україні вже з січня повинен запрацювати другий рівень пенсійної системи - накопичувальний обов’язковий. Він зобов’яже молодших за 35 років громадян додатково відраховувати по 2-15% доходу на старість до пенсійних фондів. Старші 35 років можуть робити це добровільно.

Які можливі варіанти

Для того, щоб запустити накопичувальний рівень, до липня Рада має ухвалити відповідний законопроект. Наразі на розгляді дві концепції: депутатський законопроект №6677 та урядовий проект закону від Нацкомісії з цінних паперів та фондовог ринку (НКЦПФР).

В №6677 пропонують всім громадянам, молодшим за 35 років, які працюють, відкладати на спеціальний пенсійний рахунок від 2% до 7% своєї зарплатні.

Відсоток відрахувань повинен збільшуватися поступово, в 2019 році буде 2%, а в 2024 - 7%. Старші 35 років можуть відраховувати суму на спецрахунки добровільно.

Читайте також: Кому годувати пенсіонерів. Що не так з пенсійною реформою

Автори законопроекту пропонують пом'якшити фінансове навантаження на тих, хто працює: зменшивши податок на доходи фізичних осіб з 18% до 15%  та скасувавши військовий збір (наразі це 1,5%). Тож наповнюваність бюджету за рахунок цих податків скоротиться.

Головними в моделі законопроекту №6677 є недержавні пенсійні фонди, саме вони повинні вирішувати, що робити з грошима, щоб їх не “з’їла” інфляція. Пенсійний фонд здійснюватиме лише частину адміністративних функцій (збір внесків, ведення персоніфікованого обліку, прийом заяв від учасників тощо).

Через те, що Україна  своєчасно не впровадила накопичувальний рівень, з 2007 року українська економіка недоотримала 83 млрд грн внутрішніх інвестицій

Такі дані наводять автори законопроекту №6677. За їхніми розрахунками, до 2028 року на рахунках повинно накопичитися 420 млрд грн.

В НКЦПФР впевнені, що 7% відрахувань буде замало, щоб вберегти гроші від знецінення. Тож Комісія пропонує іншу систему - за рахунок приросту середньорічної зарплатні.

Щорічно 10% з суми приросту буде додаватися до внеску, поки його розмір не виросте до 15% (тобто в результаті внесок на пенсію разом з солідарним складе 37%).

Якщо ж зарплата не зростатиме, внесок також підвищуватися не буде.

Всі активи належатимуть Єдиному накопичувального фонду, що дозволить мінімізувати витрати на утримання системи та збереже значну частку пенсійних заощаджень.

Але в НКЦПФР наполягають, що для запуску другого рівня, потрібно попередньо ухвалити закони про регулювання ринків фінансових послуг та захисту інвесторів від зловживань.

Другий рівень: зарано чи вже запізно

Попри те, що про необхідність впровадження другого рівня говорять вже кілька років, зараз частина експертів наголошує, що Україна поки неготова.

В економічному огляді Світового банку для України міжнародні аналітики вказують на те, що запровадження в Україні накопичувальних пенсій може негативно вплинути на внески до нинішньої солідарної пенсійної системи та створити додаткові фіскальні зобов’язання. Тож з накопичувальним рівнем радять зачекати.

Досвід багатьох країн світу доводить, що перед запровадженням другого накопичувального рівня пенсій державі потрібно бути впевненою у надійності фінансової системи, дієвості правового захисту та досвідченості населення у фінансових питаннях. Зараз жодна з цих умов в Україні не виконується, - впевнені в Центрі економічної стратегії.  

Основна проблема в тому, що в Україні поки нема активів, куди можна інвестувати суми з пенсійних фондів.

Тож, щоб гроші не знецінилася, їх доведеться виводити з країни та вкладати в надійні інструменти закордоном. А це навряд посприяє зростанню ВВП України. Хоча враховуючи інфляцію на рівні 9-12% тяжко буде вберегти ці гроші навіть за таких умов.  

Також є небезпека, що рано чи пізно держава не втримається від спокуси “привласнити” накопичені кошти. Так нещодавно, наприклад, вчинила Росія, посилаючись на те, що гроші треба для Криму.

Втім, майже всі пострадянські країни повелися так само. Повну або часткову націоналізацію коштів громадян в недержавних пенсійних фондах провели в Угорщині та Казахстані. А в Литві, Польщі, Словаччині держава запропонувала громадянам вибрати, на якій системі вони залишаються: продовжують накопичувати чи повертаються на стару систему. Й вигідніше все ж повернутися до державної системи - відсотки виплат більші.  

Основні причини таких кроків: намагання зупинити збільшення бюджетного дефіциту й державного боргу та старіння населення.

Крім того, щороку співвідношення між працюючим населенням та людьми пенсійного віку скорочується, тож навіть прогресивна трирівнева система не здатна впоратися з демографічними викликами. А залучати мігрантів в пострадянських країнах не поспішають.