Як Томос знищує імперський слоган "Москва - Третій Рим"

Томос вже близько

11 жовтня цього року рішенням Синоду Константинопольської церкви було скасовано Синодальний Акт 1686 року про скасування Київської митрополії. Акт було скасовано через порушення Російською православною церквою умов, на яких він був наданий. Це рішення Синоду Константинопольської церкви відкрило шлях до надання автокефалії українській церкві.

15 грудня у Києві в Софійському соборі відбувся Об'єднавчий собор зі створення єдиної української помісної православної церкви. Об’єднавчий собор обрав її предстоятелем митрополита Епіфанія (УПЦ КП).

Зараз відомо, що об'єднана Українська православна церква отримає Томос 6 січня 2019 року. Це відбудеться за день до Різдва за юліанським календарем.

Зазначимо, що Епіфанія розглядають як представника колишнього очільника УПЦ-КП Філарета, який може таким чином зберегти вплив на помісну церкву. Зараз Епіфанію 39 років. Оглядачі вже відзначили молодий вік очільника церкви, що робить ситуацію більш відповідною до сучасних суспільних стандартів.

Раніше Вселенський патріарх Варфоломій наполіг на тому, щоб нинішні предстоятелі УПЦ (КП) - Філарет та УАПЦ - Макарій не висували своїх кандидатур на очільника нової об’єднаної церкви. 

Читайте також: 10 фактів про першого предстоятеля Української помісної церкви Епіфанія

Чому Київ лишився без митрополії

Точна дата заснування Київської митрополії залишається невідомою. Вважається, що за часів Володимира Великого Київська церква була незалежною від Константинополя. Першим Київським митрополитом, про якого згадують джерела, став сучасник Ярослава Мудрого грек Феопемпт (1037-1048).

Київська митрополія мала автономію у складі Константинопольської Патріархії. Після зруйнування Києва Володимиро-Суздальським князем Андрієм Боголюбським у 1169 році значення міста як духовного центру було послаблено. Київські митрополити стали переселятися у північні князівства.

У 1448 році Собор московських єпископів, без згоди Константинопольського патріарха, поставив на митрополита "Київського" - єпископа Рязанського Іону. Ця подія стала початком окремого існування московської церкви. Московська митрополія потім перебувала в стані невизнаної 141 рік.

У 1620 році завдяки вимогам українського козацтва на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним в Україні було утворено нову православну ієрархію. Київським митрополитом став Іов Борецький (1620-31). Митрополія була визнана урядом Речі Посполитої.

Однак потім політичні події періоду Руїни вплинули і на позиції митрополії. Боротьба між різними гетьманами за владу, їхня підтримка з боку іноземних держав не впливала позитивно на розвиток Київської митрополії.

У 1685 році митрополитом став Гедеон Святополк-Четвертинський, який прийняв посвяту в Москві з рук патріарха Йоакима. Він підпорядкував Київську митрополію московській патріархії. З 1688 року було заборонено вживати титул “Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі”.

У 1721 році Київська митрополія була формально ліквідована як автономна церковна область і стала звичайною єпархією Московського Патріархату. В 1722-1743 роках у Київських митрополитів було відібрано митрополичий титул, і вони залишалися тільки архієпископами.

Москва вже не третій Рим

Крім знищення Київської митрополії ще однією перемогою росіян на духовно-імперському фронті стало послаблення Константинопольського патріархату і поступове перетворення РПЦ на найбільшу православну церкву. У шістнадцятому столітті для пояснення цих подій була розроблена окрема політична теорія.

Теорія "Москва - Третій Рим" стала основою месіанських уявлень про роль і значення Росії. Вона вперше була сформульована в двох посланнях 1523 - 1524 років старцем псковського Єлеазарова монастиря Філофеєм.

Філофей ставив московського князя в один ряд з римським імператором Костянтином Великим, називаючи останнього предком князя. Існує думка, що вперше концепція була висунута дещо раніше московським митрополитом Зосімою в передмові до його праці "Виклад Пасхалії" (1492).

Умови для висунення такої теорії сформувалися після 1453 року, коли Османська імперія захопила Константинополь (Другий Рим). Візантійська імперія перестала існувати як держава і як центр світового православ’я, а патріарх перетворився на заручника турецького султана.

В подальшому словосполучення "Третій Рим" з'являється в декларації про проголошення Московського патріархату в 1589 році і в напису на псалтирі, що належав дяді російського царя Дмитру Годунову (1594 рік).

Поява доктрини Філофея на початку XVI століття стала свідоцтвом народження нової московської ідеології: Візантія лягла, Москва зайняла її місце. Як писав Філофей: "Москва –Третий Рим, а четвертому не бывать!".

Доктрина Філофея, зокрема, була популярною під час царювання імператора Олександра III (1881-1894). Під час коронаційного банкету новий імператор вихвалявся як захисник слов'ян, продовжувач справ Костянтина і правитель Третього Риму.

Російський історик Володимир Соловйов широко використовував цю доктрину у своїх працях. Центральним його аргументом була ідея про особливу роль Росії у справі зближення Сходу і Заходу і створення так званої світової єдності. Доктрина Третього Риму підходила до цієї системи історико-філософських поглядів: вона затверджувала історичні корені особливої російської місії і була метафорою "російської ідеї".

І от зараз ми бачимо як ця ідея про Москву як про Третій Рим поступово перетворюється на щось малозрозуміле. Аналітики вже порівнювали отримання Томосу з 1991 роком, з масштабом подій розпаду СРСР. Це порівняння може бути, але ми думаємо, що йдеться про значно глибші перетворення, які зачіпають політичні форми 15-16-го століття.