Генрі Кіссінджер: політик світового масштабу, який пропонував американцям і росіянам "помиритися" навіть ціною України

Еспресо розповість про всесвітньо відомого політика, лавреата Нобелівської премії миру – Генрі Кіссінджера.

Еміграція та молоді роки

Народився Генрі Кіссінджер в 1923 році в єврейській родині у Німеччині. При народженні отримав ім'я Гайнц Альфред. У 1938 році, за наполяганням матері, ховаючись від нацистської диктатури, родина переїхала до Сполучених Штатів Америки. До слова, усі інші родичі Кіссінджерів, які залишились в Німеччині (їх було близько 30-ти), загинули від рук нацистів під час Голокосту.

У США 15-річний Кіссінджер навчався в школі на Мангеттені, де жила частина німецько-єврейської іммігрантської громади. Після навчання підробляв на фабриці з виробництва пензликів для гоління. 

По закінченню середньої школи Кіссінджер вступив до Міського коледжу Нью-Йорка, де вивчав бухгалтерію. Попри те, що був студентом-заочником, досягнув значних успіхів. Згодом навчання довелось перервати – його призвали до армії США і до Німеччини Кіссінджер повернувся в 1945-му як службовець американської військової контррозвідки.

У 1950 році отримав ступінь бакалавра мистецтв Гарвардського університету. Захистив докторську дисертацію з історії політики. У своїй докторській дисертації Кіссінджер вперше ввів поняття "легітимність", яке він визначив так: "Легітимність, яка тут використовується, не слід плутати зі справедливістю. Це означає не більше, ніж міжнародну угоду про природу дієвих домовленостей і про допустимі цілі та методи зовнішньої політики", – казав він. 

Згодом Кіссінджер працював у Фонді братів Рокфеллерів, також був директором Гарвардської програми оборонних досліджень. 

Політична діяльність Генрі Кіссінджера

Бажаючи мати більший вплив на зовнішню політику США, Кіссінджер став радником із зовнішньої політики під час президентської кампанії Нельсона Рокфеллера, підтримуючи його заявки на висування від Республіканської партії в 1960, 1964 та 1968 роках. Тоді Кіссінджер вперше зустрівся з Річардом Ніксоном на вечірці. 

Спочатку Кіссінджер засмутився перемогою Ніксона на виборах президента, але незабаром змінив свою думку і зв’язався з його помічником, щоб налагодити співпрацю. Після того як Ніксон став президентом, Кіссінджера призначили радником з національної безпеки. 

Кіссінджер відігравав домінуючу роль у зовнішній політиці Сполучених Штатів у 1969-1977 років. Із 1973-го до 1977-го був державним секретарем США. У цей період він впроваджував політику "Розрядки". "Розрядкою" називали період у відносинах між західними країнами та радянським комуністичним блоком на чолі з СРСР, під час якої відбулося послаблення військової та політичної напруженості в стосунках між сторонами "Холодної війни".

Період "розрядки" характеризувався нормалізацією відносин між США та СРСР, переговорами та компромісами. Також з його подачі відбувся перший візит президента США в Союз. Однак у результаті  "Розрядка" завершилася вторгненням Союзу на територію Афганістану. Також Кіссінджер виступив ініціатором зближення з комуністичним Китаєм. Спочатку сам таємно відвідав Піднебесну. А потім був офіційний візит Ніксона, встановлення дипломатичних відносин і визнання Вашингтоном Тайваню де-юре частиною КНР.

Генрі Кіссінджер брав участь у перемовинах про вивід американських військ з В'єтнаму в 1973, в результаті чого демократичний Південний В'єтнам був швидко окупований військами комуністичного Північного В'єтнаму за активної підтримки тоталітарних урядів СРСР і Китаю, а опір був придушений. Також дипломат брав участь в арабо-ізраїльських мирних перемовинах у 1973-1975, результатом яких стало народження багаторічного тліючого конфлікту (бойові дії тривають і сьогодні). За ці здобутки Генрі Кіссінджер став лавреатом Нобелівської премії миру за 1973-й рік.

Генрі Кіссінджер з Річардом Ніксоном 1973 р. Фото: Getty Images

 

"Автор ідеї "збереження обличчя" США у провальній в'єтнамській війні, казуїст у політичній практиці тих років (політика батога та пряника – говорити в'єтконгівцям про мир, а відтак застосувати килимові бомбардування для "стимуляції миру"). Один з ініціаторів американського втручання у цю авантюру, його політичний стратег, а відтак - "миротворець", який фактично віддав В'єтнам у руки комуністів, але зумів конвертувати цю "зраду" у Нобелівську премію миру…", – писав про Генрі Кіссінджера публіцист і політичний оглядач Ігор Гулик.

Науковець і письменник

Після того, як Кіссінджер залишив посаду держсекретаря, він продовжував брати участь у політичних групах, був наближеним до президента Джорджа Буша-старшого. 

Багато часу присвячував роботі в університетах і написанню книг. Окрім праць про дипломатію ("Чи потрібна Америці зовнішня політика?", "Світовий порядок"), аналізував і тему штучного інтелекту. Так у 2019 році Кіссінджер писав про зростаючу тенденцію передавати контроль над ядерною зброєю комп’ютерам, яке він схвалював. Кіссінджер стверджував, що надання повноважень запускати ядерну зброю комп’ютерам, які використовують алгоритми для прийняття рішень, усуне людський фактор і дасть перевагу державі, яка має найефективнішу систему штучного інтелекту, оскільки комп’ютер може набагато швидше приймати рішення щодо війни та миру. ніж будь-яка людина.

Кіссінджер і Україна

Архітектор потепління в американсько-радянських стосунках вже в 21 столітті часто виступав ретранслятором проросійських ідей. У 2008 році Кіссінджер заявив, що задля зближення Вашингтона та Москви потрібно відмовитись від прийняття України в НАТО.

Ще суперечливіші заяви нобелівський лавреат почав робити після російської агресії. В 2014 році він повторив, що "про жодне право членства України в НАТО не може бути й мови". Крім того Кіссінджер критикував санкції проти Росії і закликав з розумінням поставитися до окупації Криму.

Згодом політик пропонував тодішньому президенту США Дональду Трампу "план нормалізації відносин з Росією". За планом, аби спільно протистояти Китаю, американці з росіянами повинні помиритися. Навіть якщо ціною стануть Україна та інші країни. 

"Кіссінджер рекомендував Трампу визнати зверхність Росії в Білорусі, Україні, Грузії та Казахстані. Для України повинен бути знайдений план політичного і економічного розвитку. Основна ідея: Росія гарантує безпеку Східної України. Своєю чергою, Захід не буде втручатися в кримське питання", – писало про план видання Bild.

Фото: Getty Images

 

Після повномасштабного вторгнення

Навіть чергове та показове порушення рашистами всіх міжнародних норм у лютому 2022 року не змінило поглядів Кіссінджера. У травні того ж року на економічному форумі в Давосі він зазначив, що нібито нищівна поразки росіян "матиме катастрофічні наслідки для довгострокової стабільності Європи". Закликав пам'ятати про "належне місце Росії в європейському балансі сил. А потім і взагалі порадив Україні віддати свої території Росії. 

"Переговори повинні початися не пізніше липня 2022 року, бо стануться такі катаклізми й напруження, які буде непросто подолати. Ідеальний варіант – щоб лінією поділу став статусу-кво на момент 24 лютого", – заявив дипломат.

Таку позицію різко розкритикували і президент України, і західні політики. Згодом Кіссінджеру все ж довелось відкоригувати свою позицію. Коли в липні 2022 року не почалися українсько-російські  перемовини, але й не настали "незворотні катаклізми", він дав інтерв'ю німецькому каналу ZDF, де вже заявив, що Україна не повинна поступатися своїми територіями. Згодом для видання The Wall Street Journal Кіссінджер підтвердив, що раніше він виступав щодо перетворення України на буферну зону між Росією та НАТО. 

"Україна – це сукупність територій, колись приєднаних до Росії, які росіяни вважають своїми, навіть якщо окремі українці ні. Заради стабільності було б краще, якщо б вона була буфером між Росією та Заходом. Я був за повну незалежність України, але вважав, що її найкраща роль – це щось на зразок Фінляндії. Але після того, як Росія поводилася в Україні, тепер я вважаю, так чи інакше, формально чи ні, після цього до України слід ставитися як до члена НАТО", – зазначив він.

Професор Нью-Йоркського університету Ігор Айзенберг в етері Еспресо заявляв, що не вважає Генрі Кіссінджера агентом Кремля, а швидше "корисним ідіотом", який просто досі дотримується політики 1970-х років, коли США йшли на поступки СРСР.

"Коли він був радником з нацбезпеки, державним секретарем, то в цей період США йшли на нескінчені поступки СРСР. Ця так звана "політика розрядки" не призводила ні до чого, крім того, що Радянський Союз продовжував свою експансію всюди, де тільки міг. Такою була така політика Кіссінджера тоді, цих думок дотримувався і тепер" – зауважив Ігор Айзенберг.

У вересні 2023 року Кіссінджер зустрівся із Володимиром Зеленським під час візиту президента України до США. На цій зустрічі американець нібито знову наголосив, що спочатку був проти членства України в НАТО, але потім передумав. А Андрій Єрмак під час візиту в Штати взагалі назвав Кіссінджера "одним із лобістів Україна в НАТО".  

Особисте життя і вподобання Генрі Кіссінджера

Генрі Кіссінджер з дружиною. Фото: Getty Images

Кіссінджер одружився з Аннеліз "Енн" Флейшер, яка народилася 1925 року також у Німеччині. У них було двоє дітей, Елізабет і Девід. Вже в 1964 році пара розлучилася.

30 березня 1974 року він одружився вдруге з Ненсі Магіннес.

Своєю найулюбленішою грою називав дипломатію. Окрім політики захоплювався футболом. Його вважали одним з найвпливовіших людей у ​​розвитку європейського футболу в Сполучених Штатах. З дитинства Кіссінджер був уболівальником футбольного клубу свого рідного міста "Гройтер Фюрт". Під час його роботи на посаді  посольство Німеччини щопонеділка вранці інформувало Кіссінджера про результати команди.

Помер Кіссінджер 29 листопада 2023 року в своєму маєтку в Кенті, штат Коннектикут. У нього залишилася дружина Ненсі, двоє дітей від першого шлюбу і п'ятеро онуків.