Герої України. Військова Ірина: фотографує побратимів і фіксує злочини російських окупантів

Історію Ірини розповідає Еспресо.

Вона фотографує військових, збирає докази знущань російських окупантів, а також малює картини, щоб допомагати війську. Ірина iSky кілька місяців тому мобілізувалася у військо разом з чоловіком. Хотіли фільмувати бойові дії на нульових позиціях. Ще далі, аніж пускають цивільних журналістів. Вирішили, що можуть зробити свій вклад за допомогою фотоапарату. 

"У нас є майже три харддиски, заповнені матеріалом з війни, - розповідає Ірина. - За день ми відвідуємо від чотирьох до восьми різних локацій. Щодня - життя в подорожі, у машині. Ми обираємо такі маршрути, де хлопці найдовше перебувають без ротації, і де тривають дуже гарячі бої. Останній раз ми були місяць в зоні бойових дій. Всі зараз говорять про Бахмут, але такі героїчні бої відбувається по всій лінії фронту".

фото: архів Ірини iSky

У цивільному житті Ірина була фотографом. Як каже дівчина, фотографувала екшн. Найчастіше знімала ралі чи змагання з боксу. Навчилася всього самостійно, адже любила фіксувати момент. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну зрозуміла, що усі ці навички можуть знадобитися для фіксування подій у зоні бойових дій. Тож спочатку їздила з чоловіком на фронт як цивільна, у складі культурного десанту. Також розвозила волонтерську допомогу на фронт. Поки відбувалися концерти, пара фотографувала воїнів та займалися психологічним перезавантаженням для хлопців та дівчат. Але згодом дівчині було замало їхати в місця, куди пропускають лише цивільних. Тож вона вирушила у Збройні сили України, щоб мати можливість фіксувати бойові дії безпосередньо на передових лініях. 

"У мене є улюблений кадр, коли знімали роботу артилерії. Хлопці, які диктують координати - заховалися, а хлопці, які робили постріл - сиділи в машині. Ми з чоловіком стоїмо в полі і чекаємо кадр, тому що картинка красива, - сміється Ірина. – Я, коли знімаю, стою так, щоб звукова хвиля мене не похитнула. Я повністю напружую тіло і стою, доки не скажуть сигнал пострілу. У цей день ми так стояли майже пів години. Я майже не дихала.  А ми розуміємо, що в цю точку може в будь-який момент прилетіти. Мені було важливо, щоб ця ракетка, яка вилітає, була у фокусі. Я дуже хотіла ідеальний кадр. І я роблю цей кадр, розумію, що в мене все вийшло. Всі розбігаються, кудись тікають. А я стою кричу "ура", в мене вийшло. Хлопці кричать, дурна, втікай бігом". 

фото: архів Ірини iSky

Ірина зізнається, військові дивуються, що на позиції з фотоапаратом приїжджає дівчина. Адже бої настільки напружені, інтенсивні та важкі, що жінок переважно немає на таких точках. Але такі випадки навпаки захоплюють дівчину, адже тоді виходять унікальні кадри. Крім того, процес фотографування знімає напругу та підіймає настрій захисникам.

"Ми були на Донеччині. Хлопці тільки прийшли завдання, ще гарячі, червоні в них парує все.  Поки наш культурний десант давав концерт, хлопці підійшли до мене і кажуть зроби мені фотку, на надгробок буде. Я розумію, що в цю секунду мені потрібно придумати щось, щоб їхній психологічний настрій змінити. Хлопці були молоді, я кажу, хлопці, ви що смієтеся? Ви такі гарні, давайте я вам краще фотку для журналу зроблю. Вони почали сміятися і далі я говорила свої слова захоплення, що їх в кіно треба знімати з такими очима та статурою. Тоді вони вже почали фотографуватися, жартувати. Тобто розслабилися. Дуже важливо, що вони виходять на емоції.  У нас відбувається спілкування на психологічному рівні, адже під час усіх бойових дій більшість емоцій блокується і вони накопичуються. І в певний момент можуть видаватися дуже негативні наслідки, тому ми їх жартома відкриваємо і це розслабляє", - розповіла Ірина. 

Читайте також: Герої України. Працювала під шквальним вогнем: зв'язківиця Віта.

Під час перебування у зоні бойових дій, дівчина також фільмувала злочини російських військових на звільнених територіях. У неї зафіксовані розбомблені цивільні будівлі. Також часто фіксувала російські злочини окупантів для іноземців. Бувало, просили зафільмувати якісь події, бо за кордоном не вірили, що таке може відбуватися. Зокрема на Харківщині військова фіксувала приміщення російських катівень. 

"Це був поліцейський відділок, туди заходиш і там дуже неприємний запах, який не можливо ні з чим порівняти, - пригадує військова. - Там у кожну камеру, де могло перебувати від чотирьох до шести людей, саджали по кілька десятків бранців. Вони спали стоячи або по черзі мінялися, їм кидали туди газети російською мовою. Туалети абсолютно не прибрані. Ти розумієш, що це дійсно навмисно вчинені злочини проти цивільних людей. Українців катували за те, що вони відмовлялися розмовляти російською". 

Найбільше дівчину вразило, як швидко окупанти нав’язували людям російську культуру. За словами Ірини, окупанти дуже добре розуміли, що культура відіграє велику роль під час війни. Тож завозили пропагандистські матеріали та газети.

"Ми фіксували їхні мрії у Харківській області, — розповідає Ірина. – Росіяни спали на дверях і на них малювали свої мрії. У наших людей мрія про захищене майбутнє, про добро, любов, а у них були намальовані жінки з голими великими грудьми, гроші й тачки BMW. Їхній рівень свідомості на нулі. Як вони з легкістю бібліотеки нівечили. Навмисне безліч книжок пошкодили, церков". 

фото: архів Ірини iSky

Нині життя Ірини ділиться на дві частини. Поки вона працює на передовій, по світу мандрує її виставка про війну в Україні. Задум картин – показати у світі те, що відчувають українці зараз і чого не розповідають в іноземних ЗМІ. Картини користуються популярністю за кордоном, а на отримані кошти Ірина допомагає війську.

"До прикладу, на кошти з останньої виставки, яка пройшла в Амстердамі, ми купили евакуаційну машину і подарували її хлопцям на Лиманському напрямку. Мої виставки незвичні та нестандартні. Ось ця, яка була в Амстердамі, називається 333. Вона про те, що відчувають українці під час війни. Її показують там, де не хочуть бачити кадри війни, руйнації та поранених. Наші картини дуже добре проходять, тому що це про мистецтво, але в їхніх описах розповідається про події, які не розповідали в іноземних ЗМІ.  Люди читають описання, починають шукати про цю подію в Інтернеті. Це класно працює. Наприклад у Японії наша виставка була чотири рази. А зараз готуємо ще одну, яка присвячена українському вінку. Кожну стрічку зобразила дівчинка з фронту. Ми знімали її на передовій". 

Читайте також: Герої України. Старший солдат Віктор разом з побратимами знищив десятки ворожої техніки з гармат М777

Військова їздить у найвіддаленіші точки на фронті. Переважно по знищених дорогах, де немає зв’язку та інтернету. 
"Одна з таких останніх ситуації, коли ми їхали машиною і розвозили генератори. Нам сказали їхати тільки по головній. Ми завезли генератор і нам показали, як проїхати далі. Ми їдемо в полі та записуємо нашому командиру відео. Мовляв, ви казали їхати головною дорогою й там, де свіжі сліди від машин. То ми їдемо, де немає слідів, ні дороги. Ми сміємося зараз, але насправді все могло бути заміноване. Просто поки що нас всесвіт береже", - зазначила Ірина. 

фото: архів Ірини iSky

Дівчина розповідає, нині військові докладають надзусилля, щоб боротися з окупантами по всій лінії фронту. 

"Дуже хочеться, щоб коли наші воїни повертатимуться після перемоги, цивільні їх розуміли, — зазначає Ірина. – Для того ми з чоловіком організовуємо лекції для цивільних на тему, як спілкуватися з військовими, тобто готувати цивільних до прийняття військових. Щоб не було прірви, щоб зменшити конфліктні ситуації. Ми хочемо поєднати все, щоб військовим було легко повернутися в цивільне життя і людям було легше прийняти військових і зрозуміти, чому вони такі". 

Крім цього, нині військова разом із Жіночим ветеранським рухом планує новий проєкт. Він називається "Жили-були, живуть і будуть". Він про українські казки соціального характеру.  Дівчата хочуть втілити та донести ці казки до покоління, яке зростає. Тож хочуть подати їх у новому візуальному актуальному стилі, які будуть цікаві не лише почитати, але й подивитися і, можливо, надихнутися всіма казками для правильної життєвої позиції.