Нам пощастило жити серед живих богів

В європейській культурі це слово міцно закріпилось за японськими льотчиками, котрі сідали у безмоторні літаки та підривали ворожі кораблі ціною власного життя. І слово набуло трохи самогубницької конотації, але це трохи хибне уявлення.

Монгольська орда, яка тероризувала весь європейський континент — рухалась не тільки на Захід. Монгольський хан Хубілай двічі завантажував своє численне військо на кораблі й плив завоювати Японію, а японці безсило спостерігали за армадою, яка переважала їх сили. І двічі у Японському морі налітав тайфун і руйнував весь монгольський флот. Це було настільки дивовижно для Японії, що вони назвали тайфун "камікадзе" - божественним вітром, який врятував Японію. І японські пілоти вирішили стати самими божественним вітром, запозичивши назву.

Читайте також: Перебуваючи у центрі урагану, ми не осягаємо його масштабів

Двічі у Японському морі налітав тайфун і руйнував весь монгольський флот. Це було настільки дивовижно для Японії, що вони назвали тайфун "камікадзе" - божественним вітром, який врятував Японію. І японські пілоти вирішили стати самими божественним вітром, запозичивши назву

Пригадую перший тиждень війни, коли найголовнішою зброєю українських військових став вже легендарний Байрактар, якими розбивали першу хвилю нападників і подарували нам надію. І я пам'ятаю, як моя обережна надія змінилась розпачем, коли після розбитих перших колон супутникові знімки зафіксували довжелезну, кілометрів на 20 колону російської військової техніки, котра рухалась з півночі українського кордону вглиб. Це було настільки страшно і безсило спостерігати, що я думав — ну бляха, та, першу відбили, але тепер що? Що з цим робити? Але вся та здоровенна колона зникла з новин наступного ж дня — її анігілювали українські артилеристи й пілоти байрактарів. Наш божественний вітер.

Читайте також: Наше майбутнє як переможця — розмите і нечітке

Те, що сотворили українські військові – справжнє диво міфологічного масштабу. Диво, яке вони продовжують творити, але воно абсолютно рукотворне і їм довелось самим стати богами, щоб це відбулось. І ми зобов’язані перетворити всю країну на пантеон, місце цілодобової та вічної пошани для богів, котрі нас врятували. Безвідносно того, як вони виглядають, в якому поточному настрої чи в якому стані. Кожне місто, кожен курорт, кожна вулиця, кожне кафе, кожна маршрутка повинна стати місцем шанування цих людей.

Пишатись тим, що пощастило жити серед живих богів.

І сумувати за полеглими.

Джерело

Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.