"Не тільки на армію, а й на культуру": Портников розповів про спадок американця Степанця, який заповів $1 млн Залужному

Про це заявив журналіст Віталій Портников у ефірі Еспресо.

"Я про цю історію знаю з осені минулого року. Пан Григорій Степанець був живий, він тяжко хворів. До мене звернулися його друзі, які знали про його бажання у своєму заповіті допомогти Україні. Вони запитували про те, наскільки реально знайти контакти тих людей, організацій, яким хотів допомогти Степанець. Вже після його смерті, я дізнався про те, що він виконав своє бажання", - сказав він.

Журналіст розповів про Степанця.

"Ця людина була опонентом радянського режиму, виїхала до США, де могла реалізувати себе. Це поважна людина, у якої були політичні погляди, цінності науковий хист. Ця людина вирішила допомогти країні, яку вона завжди любила, поважала, за ідеали якої вона боролась. Пан Степанець підтримував листа на підтримку дисидентів", - наголосив Портников.

Він розповів, що ще було у заповіті Степанця.

Читайте також: Залужний пожертвував мільйон доларів для ЗСУ зі своєї спадщини

"В цьому заповіті, наскільки я знаю, були виділені кошти не тільки Залужному. Пан Степанець звертався до Залужного, як до людини, якій він може довіряти, коли він таку суму заповідає. Він був впевнений, що гроші опиняться саме в українських військових. Пан Степанець також виділив значні суми українській освіті - Києво-Могилянській академії та Українському католицькому університету", - сказав журналіст.

Портников сказав, що Степанець хотів допомогти розвитку України як цивілізації, української мови.

"Це теж було його бажання, його остання воля. Саме про українську мову йшлося, тому заклади, які відомі своїми цивілізаційно утворюючим впливом на те, що відбувається в нашій країні. Молоде покоління також отримало гроші в його заповіті. Там також був колектив Хорея Козацька. Це теж дуже важлива історія і тут можна сказати про підтримку української культури також. Так, також було виділено кошти на армію  оборони Ізраїлю. Очевидно, пан Степанець хотів поставитися з повагою до всіх своїх коренів - країн, які боряться за свої існування. Пан Степанець не хотів якогось піару, а хотів, щоб про нього пам'ятали і він мав змогу наприкінці свого дуже достойного життя допомогти у вирішенні конкретних проблем, які він вважав найголовнішими - свобода України, освіта України, культура України, українська мова. Перед такими людьми можна тільки схилити голову", - підсумував він.