Астрономи вперше визначили точну відстань до Полярної зірки

Дослідження опубліковане в журналі Research Notes of the American Astronomical Society, коротко про нього пише портал Phys.org.

Незважаючи на те, що Полярна зірка є найвідомішим космічним об'єктом в багатьох культурах після Місяця і Сонця, відстань до неї досі неможливо було точно визначити. Астрономи вважали, що вона знаходиться на відстані від 322 до 520 світлових років.Згідно з даними телескопа Gaia, від Землі до Полярної зірки - 447 +/- 1,6 світлових років.

Полярна зірка являє собою систему відразу з трьох світил: центральне з яких - Полярна А, навколо якої обертаються дві зірки менших розмірів - Полярна B і Полярна Ab (або P). 

У новій роботі астрономи Скотт Енгл (Scott Engle), Едвард Гінан (Edward Guinan) і Петро Харманець (Petr Harmanec) проаналізували дані, отримані Gaia для зірк  B, масою у 1,39 сонячних.

Вимірювання показали, що відстань до неї досягає 447 +/- 1,6 світлових років, що може бути застосовано до всієї системи. Абсолютна зоряна величина Полярної B складає 2,91. Це значення трохи вище того, яке очікують від зірки спектрального типу F3V віком 60-100 мільйонів років.

Астрономи також уточнили властивості головної зірки, Полярної А: її радіус дорівнює 47-50 сонячним, маса - 6,4-6,7 мас Сонця, а вік 55-65 мільйонів років.

Це дозволило вченим визначити, що Полярна зірка, швидше за все, вперше перетинає смугу пульсаційної нестабільності на діаграмі Герцшпрунга - Рассела. Це відбувається, коли зірки сходять з головної послідовності, причому перетинати цю смугу вони можуть чотири або навіть п'ять разів.

"Наше вивчення Полярісу дає чітке розуміння цефеїдів як класу,"  - каже Гінан. "Цефеїди є принципово важливими для визначення відстаней до галактик та швидкості розповсюдження Всесвіту. Всі, крім кількох, дуже далеко, щоб визначити їх фундаментальні фізичні властивості з точністю, яку зараз надає Поляріс".

• Раніше астрономам з Європейської південної обсерваторії вдалося підтвердити положення теорії відносності Ейнштейна поруч із надмасивною чорною дірою в центрі Чумацького Шляху.
• Незвичайний нахил Урана, який відрізняє його орбіту від інших у Сонячній системі, може бути пов'язаний із зіткненням з величезною крижаною протопланетою, вдвічі важчою за Землю.
• Вперше отримали фото новонародженої планети: європейські астрономи вперше в історії сфотографували планету на етапі формування в протопланетному диску, що оточує молоду зірку