Перед столом кожного посадовця має висіти гасло "У НАТО вступають не армії, а країни"

"Україна не готова до членства в НАТО зараз, у розпал війни. Серед членів Альянсу немає одностайності щодо прийняття України в НАТО зараз. Але Україні потрібно запропонувати раціональний шлях кваліфікації для вступу до НАТО. А поки Україна не в НАТО, США нададуть їй такі гарантії безпеки, як Ізраїлю",- сказав президент США.

Саміт НАТО має дати Україні відповідь на два питання:

1. Яким саме чином вона вступить до НАТО
2. Як саме союзники гарантуватимуть її безпеку / допомагатимуть її обороні на час до вступу.

Із заяви Байдена випливає, що відповідь на перше питання – це перелік "кваліфікацій" (умов), а на друге – так званий ізраїльський сценарій.

Обидві відповіді потребують обговорення.

Щодо умов вступу до НАТО. Для України це питання не просто вирішене – воно вписане в Конституцію у лютому 2019 як обов’язок топпосадовців держави.

Заява про "кваліфікації" означає, що союзники вирішили піти успішно випробуваним на безвізі шляхом. Визначається скінченний (!) перелік вимог, і після їх виконання запускається механізм вступу. Коли закінчиться активна фаза війни.

Читайте також: Україна - НАТО: "Ні" ніхто не каже – тож залишається питання "Як?"

Під час здобуття безвізу таких умов було 144: від запровадження паспортів із біометричними даними до електронних декларацій для чиновників і політиків.

Україна зацікавлена, щоб і цього разу умови були сформульовані максимально конкретно. Бо досвід "7 пунктів фон дер Ляєн" щодо початку переговорів про вступ до ЄС показує: загальність формулювань веде до різночитань. Влада вже не раз звітувала про виконання усіх семи пунктів, а європейці готові зарахувати заледве два – і мають на то підстави.

Конкретність пунктів допоможе владі подолати спокуси воєнного і післявоєнного часу. Адже так хотілося б декому подовжити марафон, тримати незалежні телеканали в резервації, використовувати суди на власний розсуд, керувати правоохоронцями з офісу президента, цькувати опозицію, коли вона не може відповісти…

Усього цього треба буде позбутися. Бо "в НАТО вступають не армії, а країни" – це треба вивісити перед столом кожного посадовця в Україні.

Обов’язок кожного посадовця перед кожним воїном – щоб держава була гідна своєї армії.

Читайте також: "Втоми від України" немає

Ця сама логіка має працювати й у рамках "ізраїльського" сценарію гарантій безпеки для України.

Він означає, по суті, продовження надання Україні зброї, технологій і економічної допомоги мірою потреби.

Тут, так само як і з умовами вступу, питання в деталях.

Складність такого сценарію в тому, що він залежить від майстерності України в його використанні. Тому, що опанував Ізраїль, доведеться навчитись українській владі. І нинішній, і наступній.

Перш за все – реальній єдності у формулюванні та реалізації задач безпеки й оборони. Залучення усіх українських політичних сил, експертів, громадянського суспільства. "Роботи вистачить усім": і сформулювати потребу, і донести її до союзників, і якнайкраще використати отриману допомогу в Україні. Той, хто спогорда відштовхує допомогу через нелюбов до певних прізвищ – шкодить країні.

Друге – абсолютна і безумовна прозорість усіх процедур залучення і використання як допомоги, так і внутрішніх ресурсів. Ніяких винятків із Прозорро для закупівель, у тому числі оборонних. "Косплей" радянських фільмів із вигуками "савєршенно сєкрєтно!" має відійти у минуле. А для справді критичних закритих закупівель є процедури парламентського контролю, перехресного нагляду спеціальних служб.

Читайте також: Україні треба демонструвати, що вона – своя для західного світу

Третє – не за значенням, а за порядком викладення – зміна логіки ставлення до власної економіки. Це – не "гусак, якого треба общипувати". Це – творець могутності України.

Має бути запроваджена чітка формула оцінки змін у законодавстві:

• Податкові, митні чи адміністративні процедури спрощуються чи ускладнюються?
• Регулювання стає прогнозованим?
• Вкладати інвестиції стає легше, безпечніше і надійніше?
  Якщо відповідь на ці питання "Так" – проєкт проходить. "Ні" – до смітника.

Ми в "Європейській Солідарності" саме так формуємо позицію щодо фінансово-економічних проєктів. Ця проста формула мала б стати на озброєння в цілому в країні.

Нам не обійтися без інвестицій, імпорту технологій, спільних проєктів і виробництв. Тут перед нами досвід Ізраїлю, Південної Кореї, Туреччини та наших сусідів у Центральній Європі, як використати співпрацю на користь країні.

Пропонований нам шлях – не найлегший.

Але треба відзначити: успіх на ньому щонайбільше залежить від нас.
…
"І ти колись боролась, мов Ізраїль,
Україно моя".

Ці рядки Лесі Українки часто наводять для ілюстрації розпачу від втрачених Україною шансів. Цього разу шанс на успіх величезний. У Ізраїля вийшло свій шанс реалізувати. І наш обов’язок – скористатись таки своїм.

Джерело

Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.